Труна, правда і чотири его. Рецензія на серіал «Ховаючи колишню»

27.11.2025 Рецензія

26 листопада на SWEET.TV відбулась прем’єра довгоочікуваного серіалу «Ховаючи колишню» від сценариста і режисера Сергія Кулибишева, якого ви можете знати за кліпами Олі Полякової або за театральною постановкою «Величне століття. Веселе».

Ми відвідали урочисту прем’єру і переглянули дві серії з десяти цього неординарного шоу. Хотілось би написати, що ділимося з вами ексклюзивом, проте цього ж дня на платформі стала доступною уже половина всього мінісеріалу. Тому нам лишається лише розповісти про враження.

Чекати на цей серіал нас змусило одразу кілька причин. По-перше, цікавість до нового українського контенту, а «Ховаючи колишню» – це один з небагатьох продуктів власної лінійки Originals від платформи SWEET.TV, до якої також входять адаптація ріаліті-шоу «Зрадники» та документальна стрічка «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». По-друге, Кулибишев до цього заявив про себе серіалом «Громада» і коротким метром «Сонечко», які підкуповують своїм наївним реалізмом та інфантильно оптимістичним поглядом на життя. По-третє, сама назва і синопсис обіцяли непересічне шоу, тож можна лише подякувати SWEET.TV за те, що пішли на ризик і вклались у такий неформатний проєкт, який би ми точно не побачили по телевізору.

Зав’язка переносить глядачів на похорон військової у Києві, куди вона заздалегідь запросила своїх близьких та друзів, у тому числі чотирьох колишніх. Чоловіки неохоче виконують волю жінки, з якою колись мали стосунки, і вирішують не йти на обід зі всіма, а швиденько пом’янути колишню вчотирьох в її улюбленому барі. Проте швидка зустріч переростає спершу у вирішення питання, коли вона зустрічалася із кожним із них, а потім у суперечку, кого вона більше любила, чи з ким зраджувала?

Ховаючи колишню

Це нетривіальна ідея для серіалу, який в перші ж хвилини дає глядачам можливість подивитися на героїв-чоловіків з труни загиблої військової, про яку вони говорять без очікуваного у таких ситуаціях пієтету. Як описує ситуацію персонаж Олександра Рудинського: «Це крінж – цивільні мужики ховають жінку-військовослужбовицю, фемінізм переміг». Рудинський у шоу вкотре демонструє свою різноплановість, зігравши хіпстера, що п’є матчу, водить настолки і наполягає, що із загиблою його пов’язували виключно дружні стосунки.

Напарниками Олександра на екрані виступили: Артур Логай, який перевтілився у мачо, що торгує криптою і ганяє на мотоциклі, та Слава Бабенков – простуватий, але не дурний виконроб. Четвертим став В’ячеслав Довженко, який зіграв класичного для себе досвідченого й розумного чоловіка, котрий знає, що мовчання – золото. Відзначимо, що кастингу як такого не було, Кулибишев одразу знав, кого хоче взяти на головні ролі. З Бабенковим він працював у короткому метрі «Сонечко», а з Логаєм – і в «Сонечці», і ще раніше у серіалі «Громада».

Ховаючи колишню

Звісно, кожен з героїв уже в першому епізоді вимушений пояснювати, як так сталося, що колишня загинула за Україну, а вони не в армії. Ба більше, жінка виїхала на початку вторгнення закордон до троюрідної сестри, але потім вирішила повернутися і вступити до лав оборонців України. Питання: що або хто спонукав її це зробити стає наскрізною інтригою серіалу. А на цю сюжетну основу нанизуються регулярні зустрічі чотирьох головних героїв, супроводжувані чоловічими розмовами про життя і про себе, чого так не вистачає в сучасному українському кіно.

У цьому ключова перевага серіалу «Ховаючи колишню», адже Кулибишеву вдається доволі тонко підмічати сучасні тренди й вплітати їх у сюжет, від нової маскуліності в епоху фемінізму до різного ставлення до війни серед українців. Робить він це з іронією і чорним гумором, що, звісно, сподобається далеко не всім. Наприклад, першою ж темою на цих неофіційних поминках стає сексуальне життя загиблої. Герой Рудинського жартує про ніяковість від згадки сексу із померлими: «Я люблю порно 1970-х, а актори з нього напевне вже всі мертві. Це як сміх людей зі старих сіткомів, тільки оргазми».

Ховаючи колишню

А якою автор змальовує колишню? Це була неординарна жінка, запальна мисткиня з непростим характером, яка захоплювала своєю жагою до життя і водночас бісила мінливістю настрою. В речах загиблої чоловіки знаходять не лише картини й розмальовані побутові речі, але й вібратор та фалоімітатор, про які неодмінно мають незграбно пожартувати.

Тому наша вам порада перед переглядом: не сприймайте серіал «Ховаючи колишню» надто серйозно, це радше розважальне шоу, хоч автор і намагається розкрити через нього нелегку тему утрати. Кулибишев буквально ступає на тонку кригу, і чи вдасться йому дійти до іншого берега, не скупавшись у холодній критиці, стане ясно лише тоді, коли світ побачить останній епізод цього шоу. Судячи з перших двох серій та реакції публіки, старт можна вважати успішним.

Ховаючи колишню

З однозначних переваг варто відмітити хорошу технічну якість шоу: небанальна операторська робота, яку нечасто можна зустріти у вітчизняних серіалах, музичний супровід від сучасних українських виконавців, цікаві титри, які не хочеться промотувати, приємна кольорова гамма.

З мінусів можна назвати надто схематичних деяких з персонажів: мачо, зіграний Логаєм, хіпстер Рудинського, і особливо барменка у виконанні Анастасії Король виглядають радше як сатиричні образи, аніж живі люди. І справа не в акторському виконанні, адже більшість учасників цього камерного шоу мають театральний бекграунд і чудово працюють в обмеженому просторі. В око впадають кітчеві костюми, а слух подекуди ріжуть неприродні репліки. Проте здебільшого діалоги тут усе ж цікаві, яких ще треба пошукати у вітчизняних фільмах чи серіалах.

Ховаючи колишню

Ще одна вада шоу Кулибишева – мізерний хронометраж серій, усього 20-25 хвилин. Причому, якщо вірити автору, він би взагалі зробив їх по 11 хвилин, з чим важко погодитися, адже за розігруваним на екрані хочеться спостерігати ще і ще. З іншого боку, зважаючи на насиченість шоу діалогами, довгі епізоди стали б кошмаром для виконавців. Кулибишев знімав по пів серії на день, записуючи спершу всі репліки двох головних героїв, а наступного дня двох інших. Так що акторам доводилось вчити напам’ять одразу усю серію. Зате глядачі отримують вижимку найцікавішого, що може сподобатись тим, хто буде дивитися шоу на смартфонах.

Мінісеріал «Ховаючи колишню» вийшов справді цікавим та неординарним, адже в ньому автор звертається до вкрай актуальної й непростої теми втрати близьких на війні, намагаючись говорити про біль і прийняття не у притаманній українському авторському кіно депресивно-драматичній манері з бляклими барвами, а через іронічне й відверте з вкрапленнями чорного гумору й сатири камерне розмовне шоу, розфарбоване яскравими кольорами і розігране чітко й заздалегідь підібраним квартетом виконавців.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі серіали всіх часів за рейтингом IMDb

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах: