Корозія моралі. Рецензія на фільм «Після полювання»

02.01.2026 Рецензія

– Не все у житті має приносити тобі комфорт, Мегі.

Алма

«Після полювання» (After the Hunt) – нова стрічка Луки Гуаданьїно, психологічний трилер про культуру відміни і розрив між поколіннями, написаний акторкою Норою Гаррет, для якої ця робота знаменувала сценарний дебют. Світова прем’єра фільму відбулася поза конкурсом на Венеційському міжнародному кінофестивалі 2025 року.

Стрічка дуже хвацько зачинає, розповідаючи історію двох професорів філософії, які впритул наблизилися до здобуття tenure – пожиттєвого контракту, про який мріє будь-який викладач. Ми зустрічаємо Генка Гібсона (Ендрю Ґарфілд) та Альму Імхофф (Джулія Робертс) на вечірці в домі останньої. Вони претензійно сперечаються, як і належить філософам у кіно, та поводяться, немов стара пара. І це нікого не дивує, навіть чоловіка героїні Робертс, психотерапевта у виконанні Майкла Стулбарга.

Але примітно інше – Генк сперечається і, хтось може сказати, фліртує з аспіранткою Альми, яку зіграла Айо Едебірі. Він навіть береться провести її додому, але це обертається фатальною помилкою. Адже наступного ранку дівчина заявляє своїй науковій керівниці, що її друг-професор – ґвалтівник.

Пошукам виходу з цієї ситуації і присвячений фільм «Після полювання». Причому ключова ідея у ньому не дізнатися правду, а показати, як старше покоління в образі Робертс не розуміє молодше, показане Едебірі. У той час як професорці довелося пробивати собі дорогу у чоловічому світі єльської професури, молода студентка, чиї багаті батьки є одними з найбільших донаторів університету, живе у сучасному світі BLM, #MeToo, воуку й культури відміни.

«Після полювання» (After the Hunt) 2025 Айо Едебірі Джулія Робертс

У «Після полювання» Гаррет з Гуаданьїно намагаються деконструювати конфлікт у світосприйнятті поколінь, через героїв Ґарфілда і Робертс демонструючи роздратування тим, як всі тепер носяться з недорепрезентованими групами, немов з писаними торбами. Причому гострій критиці автори піддають обидві сторони. Героїня Едебірі стає каталізатором суперечки, заявляючи на вечірці, що між двома претендентами на tenure шансів найменше у білого цисгендерного професора-чоловіка. Для неї настільки ж очевидно, як і те, що ігнорування її «ні» має бути названо насильством і покарано максимально суворо.

«Після полювання» (After the Hunt) 2025 Джулія Робертс

Саме через це між студенткою й керівницею виникає конфлікт. Адже Альма не поспішає ставати на бік підопічної, хоч і заявляє про свою підтримку. Натомість вона рекомендує двічі подумати перед тим, як роздмухувати скандал і висувати звинувачення, адже дівчина стане «токсичною», що негативно вплине на подальшу кар’єру. На екрані розгортається справжній двобій світоглядних систем кар’єризму та морального імперативу. «Не все повинно бути для тебе теплою ванною, в яку ти можеш зануритися, поки не заснеш і не потонеш. Після смерті немає нагороди за те, що ти страждав у житті якомога більше», – пояснює свою позицію Алма.

«Після полювання» (After the Hunt) 2025 Джулія Робертс Айо Едебірі

Цікаво, що ніякого формального розслідування не проводиться, проте у світі, де переважає культура кенселингу, у ситуації «слово проти слова» виграє за замовчуванням студентка, а не викладач. Для нього – це кінець кар’єри, і жодні пояснення, чому дівчина може говорити неправду, не будуть навіть розглядатися. Для неї, яка навіть не мріє про роботу в науці – це черговий цвях, який потрібно забити у домовину старої системи чоловічого домінування. То чию ж сторону прийме професорка, чудово втілена на екрані Робертс: свого друга і колеги, з яким вони звикли підлаштовуватися під систему, чи своєї протеже, яка цю систему підважує?

«Після полювання» (After the Hunt) 2025 Ендрю Гарфілд

На жаль, попри переконливу акторську гру і актуальність сюжету, повною мірою використати потенціал власного задуму авторам не вдалося. Десь з середини фільму сюжет починає кружляти колами, не в змозі запропонувати щось нове у погляді на ситуацію. Персонаж Ґарфілда залишається нерозкритим, а загальній картині не вистачає деталей. Прикро, що фільм тривалістю 140 хвилин не зміг відрефлексувати цікаві стосунки персонажів, зокрема Альми та її чоловіка, які уособлюють відповідно любов егоїстичну та безумовне всепробачаюче кохання. Зате автори явно «карають» героїню Робертс за підлаштовування під систему. Чим ближче фінал, тим хворобливішою виглядає жінка, чиї гріхи буквально проступають на обличчі.

«Після полювання» (After the Hunt) 2025 Джулія Робертс

Фінал стрічки «Після полювання» взагалі звалюється глядачу на голову, як бурулька у відлигу. Не розкриваючи деталей, варто зауважити, що Гуаданьїно з Гаррет раптом змінюють весь хід свого фільму і показують, що світ американської науки лишається лицемірним та політизованим, а культура відміни й воук виступають не більше, як перешкода, яку легко обійти, якщо ти можеш наступити на горло власній гордості і зробити те, що від тебе очікують. Тому що важливіше не голосні висловлювання й переможні промови під час скандалу, а те, що слідує за цим полюванням за грішниками. Адже саме так будується більшість успішних кар’єр – залишаючи скелети похованими глибоко у шафах.

Дмитро Сидоренко

«Після полювання» (After the Hunt) 2025