Як у фільми потрапляють саме ті актори, яких ми бачимо на екрані? Що потрібно зробити молодому актору чи акторці, щоб опинитися у великому проекті? Як працюють продюсери та режисери над формуванням акторського складу свого наступного проекту?
На ці питання kinowar.com відповіли продюсерка Анна Паленчук («Номери») і режисерка Дарія Онищенко («Забуті»), які зараз разом працюють над байопіком “Малевич”.
– Хто приймає остаточне рішення про акторський склад? Чи може хтось з команди впливати на це рішення?
Дарія Онищенко: Якщо це авторське кіно, остаточне рішення щодо акторів завжди приймає режисер. Якщо кіно суто комерційне, дуже часто свої побажання або вимоги вносять продюсери. У випадку «Малевича» ми працюємо з Анною Паленчук над проєктом разом з самого початку – прислухаємось одна до одної, сперечаємось, радимось і переважну більшість рішень робимо разом. Це дуже круто, коли є таке партнерство між продюсером та режисером. Саме Анна звернула мою увагу на Віталія Салія: тоді ще не йшла мова про фільм «Малевич», ми працювали над іншим проєктом, і Ані дуже подобався цей актор. Я переглянула роботи з ним, була приємно здивована і під час пошуку актора на роль Малевича майже одразу подумала саме про нього.
Анна Паленчук: Акторський склад до всіх наших спільних проєктів ми із Дарією завжди обговорюємо разом. Коли ми розробляли проєкт художнього фільму «Істальгія» (2012), нашого дебютного фільму, ми довго не могли затвердити актора на роль Богдана. Тоді зв’язки із Росією були міцними, і ми шукали головного персонажа навіть в Москві, але він так і не знаходився. Потім я згадала, як дивилась фільм Андрія Звягінцева «Повернення» і як була вражена акторською роботою Івана Добронравова, і я згадала, що пообіцяла собі колись запросити Добронравова у той фільм, який я буду продюсувати. Я розказала про це Даші. Тоді виявилось, що «Повернення» ми дивились з нею одночасно на кінофестивалі «Молодість». Вона тоді зрозуміла, що хоче бути режисером і подала документи до Мюнхенської кіноакадемії, а я під час того перегляду сказала собі, що буду продюсером. Іван прилетів до нас на перші проби і ми затвердили його. Він зіграв українського хлопця Богдана, а я тоді пересвідчилась у тому, що коли є хімія між продюсером та режисером, вибір акторського складу та його затвердження відбуваються дуже природно. Але, насправді, я завжди довіряю режисерам вибір акторів, оскільки режисерові з ними працювати. Я можу лише дізнатися у колег продюсерів, з якими негараздами можна зіткнутися, запрошуючи того чи іншого актора на роль.
– Як потрапити молодому актору на кастинг до повнометражного фільму? З ким він має товаришувати, за кім слідкувати, аби бути в курсі?
Анна Паленчук: Молодий актор просто зобов’язаний ходити на кастинги, аби його помітили. Треба знати кастинг-директорів, які працюють на повнометражних проєктах та слідкувати за тим, які проєкти запускаються. В американській системі є агенти, ті люди, які просувають акторів і вибивають їм ролі. В нашій системі агенти так не працюють, вони є, але вони радше ведуть перемовини про зайнятість, гонорар, обговорюють питання договорів та аспекти виробництва. В наших реаліях актор сам має знаходити собі проєкти. Добре, коли про актора знають і запрошують на кастинг та є можливість обирати, але акторам початківцям не треба лінуватися – та обов’язково вірити в себе!
Дарія Онищенко: Будь який актор незалежно від віку має намагатись потрапити до кастингового агентства, і це не так важко – головне бажання, акторські здібності, бо агенти весь час шукають нові імена. Звичайно треба вміти себе презентувати – базовою передумовою є наявність якісного портфоліо та, бажано, відео. У молодих акторів, у яких ще нема шоурілів, це можуть бути самопроби, відео записане з друзями, що завгодно. Дуже важливо не намагатись зробити модельні знимки – акторське портфоліо вимагає не красоти, а природної правди. Актори мають це розуміти і не боятись надавати фотографії без гриму, без прикрас, в не найвигідніших ракурсах. Не раджу звертатись до режисерів чи продюсерів напряму – це завжди виглядає не дуже професійно. Через агента завжди можна надіслати нам свої матеріали. Не треба боятись боротись за роль. Якщо вам не відповіли – пишіть вдруге, пояснюйте, чому саме ви мрієте отримати цю роль. Але і не бійтесь розчарувань, на жаль, вони – частина акторської професії. Завжди будуть провалені кастинги, відмови – і з цим треба вчитись жити, не розчаровуватись і не сумніватись в собі, а йти далі.
– Чи має значення популярність та впізнаваність актора?
Дарія Онищенко: Популярність актора має дуже велике значення під час просування проекту, пошуку фінансування, партнерів, тощо. Тобто каст – це завжди важлива частина маркетингової стратегії. Але і відомі обличчя набридають – в кіно завжди цінуються нові імена, нові зірки. І ними має ставати молодь. Я особисто дуже люблю відкривати для себе нових акторів, коли дивлюсь кіно. Старі зірки – це люди з великим досвідом, в яких багато чому можна і треба вчитись, але молодь завжди вносить в нашу професію свіже повітря.
Анна Паленчук: Особисто для мене, найголовніше – це акторський талант та екранний магнетизм. Це така вроджена якість актора, яка розкривається лише на екрані. Актор може мовчати, не рухатись, але ти, як глядач, не можеш від нього очей відвести. Це було у Богдана Сильвестровича Ступки. Коли він заходив в кадр, можна було забути що за фільм і що взагалі відбувається, бо відбувалась якась магія. Зараз багато акторів халтурять, бігають на кастинги, не тримають текст в кадрі, вони приходять пусті та розраховують на диво, але дива не стається. Я з такими акторами не дуже налаштована працювати. Одного разу я прийшла на прем’єру фільму «Крути». Фільм масштабний, історичний. Тоді від екрану я не могла відвести очей, адже побачила Віталія Салія у ролі антагоніста генерала Муравйова. Це було таке відкриття для мене, адже раніше я не бачила Віталія на екрані. Відтоді я знала, що ми з ним будемо працювати. І тепер ми його розглядаємо на роль Казимира Малевича. Даша сама запропонувала спробувати Салія на цю роль. «Аня, радій, мені здається, що твій улюблений Салій може зіграти нашого Казиміра», – так вона мені донесла свою думку. Я, як продюсер, зраділа, бо це цікавий пошук екранного образу.
– Актору важливо чітко слідувати сценарію, чи він може привносити в образ героя щось своє?
Анна Паленчук: Втілення екранного образу – це плідна робота не тільки актора й режисера, а й художника з гриму, костюму, консультантів. Чи слідувати чітко набраним у сценарії реплікам, чи імпровізувати – це вирішує режисер. Наприклад, Даша любить імпровізувати і давати акторам свободу. Коли ми знімали «Номери», актори чітко дотримувались написаного сценарію, бо Ахтем [Сеітаблаєв] із ними довго репетирував і все було розписано крок за кроком. У кожного режисера свій підхід, і я поважаю це.
Дарія Онищенко: Слідувати сценарію чи ні – залежить тільки від режисерів і вимог проекту. На телевізійних, серіальних форматах слідкують за кожним словом. В художньому кіно це залежить від того, як працює режисер. Я завжди намагаюсь вже на кастингу відірвати акторів від тексту і імпровізую з ними. Це не всі актори вміють, багатьох це збиває з підготовлених до кастингу фраз і інтонацій, але саме це я і шукаю в акторах – вміння відірватись від землі, вільно рухатись, вільно існувати в просторі своїх героїв. Але для мене дуже важливо, аби актори приходили на кастинг підготовленими – потім, коли ти вивчив текст, можеш про нього забути. Підготовка до кастингу завжди свідчить про серйозні наміри актора, і я це дуже ціную.
– Як ви ставитеся до кастингу непрофесійних акторів – селебріті, співаки та співачки, блогери, інстаграм-моделі?
Дарія Онищенко: Я ставлюсь до таких кастинг-пропозицій без ентузіазму. Я люблю працювати або зі справжніми професіоналами в своїй професії, або з зовсім непрофесійними акторами, в яких є природній талант. Люди з інших медійних сфер – з музики, реклами, блогери і т.п. – нерідко переоцінюють себе. Вони звикли працювати перед камерою, але мало хто володіє акторськими навичками саме для гри в кіно. Ведуча телебачення чи відома модель можуть бути дуже фотогенічними і сміливими перед камерою, але не завжди зможуть зіграти роль в фільмі. Скрізь є винятки, люди з талантом і харизмою, тому при бажанні раджу всім спробувати себе. І можу також порадити всім, хто хоче займатись кіно, отримати хоч якусь відповідну освіту – зараз багато пропозицій майстер-класів, акторських студій. Будь-який досвід може стати вирішальним в твоєму подальшому житті.
Стосовно фільму “Малевич”
– Ви називаєте це «першими фотопробами», чи означає це, що будуть інші? Чи це вже фінальний каст?
Анна Паленчук: Зазвичай у кіновиробництві є кастинги, є проби, є проби гриму та костюму. В нашому випадку, ми робили парні проби, адже одночасно були два актори, робили проби гриму та костюму та знімали це на фото для фіксації образів.
Дарія Онищенко: Ці два актори нам дуже сподобались під час фотопроб. Ми мали час програти сцени, порозмовляти про героїв. Я залишилась дуже задоволена цим кастингом. Я впевнена, що Віталій Салій і Олександр Новіков зможуть втілити наших головних героїв. Чому ми кажемо в пресі “перший кастинг” – ще не підписані жодні контракти, немає остаточних домовленостей по датам. Це дуже важливі ролі, і я не хочу майбутнім глядачам давати зайві обіцянки. Так, ми плануємо саме цих акторів і сподіваємось, що все станеться саме за нашим планом. Але це були перші парні проби, і подивимось, як буде все складатись далі. Малевич та Татлін – дві найголовніші ролі в цьому фільмі. Я маю бути впевнена як режисер і тому залишаю за собою право до самого початку зйомок раптово змінити акторів. Це не означає, що я це робитиму, але в нашій роботі трапляються різні ситуації. Інколи доводиться бути жорсткою в подібних коментарях.
– На що орієнтувались, запрошуючи саме цих акторів?
Анна Паленчук: Орієнтувались на те, чи може актор розкрити та втілити екранний образ. Ще для нас важливо, аби все-таки актор в костюмі та гримі був схожий на самих Малевича й Татліна. Малевич мав більшу масу тіла, ніж Віталій Салій. Під час проб Віталій сказав, що він мріє погладшати й задля ролі Малевича буде їсти булочки та калорійну їжу. Щодо актора, якого ми пробували на роль Володимира Татліна, Олександра Новікова, то ми якраз і шукали такого кремезного довгого чоловіка, ексцентричного, епатажного. Я побачила, що Олександр і у житті такий.
Дарія Онищенко: Я орієнтувалась тільки на свою інтуїцію – Олександр Новіков дуже підходив по типажу. Я одразу побачила в ньому Татліна, але ще не знала його акторських здібностей. Я хвилювалась, чи виправдає себе мій вибір. Віталія Салія я вже знала по іншим його роботам в кіно. Я була впевнена, що він сильний актор, але не могла його повністю уявити в образі Малевича. Це був експеримент, але мій досвід свідчить про те, що інколи, обираючи акторів супроти своїм власним уявленням, отримуєш неочікуванно цікавий результат. Інколи варто переглянути свої стереотипи і тоді відкривається новий ширший світ – так саме і з кастингом. Я шукала перш за все схожу енергетику, харизму, магнетизм, який мав Казимир Малевич.
– Як проходили фотопроби? Що ви чекали від актора? Чи виправдали вони очікування?
Анна Паленчук: Фотопроби проходили, коли я перебувала на 37 тижні вагітності. Ми пробували акторів у приміщенні НАОМА [Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури], де колись викладали Малевич та Татлін. Я мріяла про те, аби в академії був ліфт, аби не підніматися сходами на верхні поверхи. Від акторів ми чекали активної участі у пробах, занурення та пошук втілення образів. Це лише перший тест гриму та костюму, далі будуть ще, адже Малевич та Татлін у нашому сценарії зафіксовані у різний час, тому буде й різний грим, відповідно до віку.
Дарія Онищенко: Фотопроби були водночас і парним кастингом – актори підготували декілька сцен, прочитали повністю сценарій. Ми працювали над образами, але паралельно імпровізували, розмовляли. Я намагалась відчути цих двох акторів, зрозуміти, як вони звикли працювати, на що реагують. Для цього в мене є декілька простих технік, які допомагають розкрити актора в короткий час, зрозуміти, чи я як режисер знаходжусь з ним на одній хвилі.
– Вам була важлива зовнішня схожість, чи талант, харизма актора?
Дарія Онищенко: Так, я шукала саме харизму. В нас немає цілі створити двійника – ми намагаємось відтворити особистість, яка захопить глядача не зовнішньою схожістю, а насамперед внутрішніми якостями. Це має бути енергетична схожість з Малевичем, розуміння його світосприйняття, його мрій, його ставлення до мистецтва, до близьких людей.
Анна Паленчук: «В кіно дрібниць не буває». Я дуже люблю цей вислів, адже він повністю характеризує, що у кіновиробництві важливо все.
– Чи плануєте залучати закордонних акторів?
Дарія Онищенко: На даний момент в нас дуже сильний український каст і на інші ролі. Ми поки не думали про іноземних акторів, окрім ролі батька Малевича, який був поляком. Для автентичності я можу уявити в цій ролі польського актора.
Анна Паленчук: Основні актори будуть українськими. Якщо у нас з’явиться закордонний партнер, то, можливо, другорядні актори будуть іноземними. У нас є батьки Казимира Малевича, вони є етнічними поляками, є сцени у Варшаві та в Берліні, там можуть бути іноземні актори.
– На якому етапі виробництво фільму?
Зараз фільм знаходиться на стадії девелопменту і пошуку фінансування: це завжди довгий, але дуже цікавий шлях. Тішить, що до нашого проекту вже підключилась величезна кількість людей з України та з інших країн, які люблять творчість Казимира Малевича та розуміють важливість створення цього фільму. Днями має відбутися пітчинг нашого проєкту в Держкіно, адже ми подали проєкт на державне фінансування. Тому хочемо попросити всіх, хто вболіває за проєкт, тримайте кулачки за нас.
Анна, про фільм «Номери»
– Враховуючи умови створення фільму «Номери», затвердити каст з Олегом Сенцовим було не самою простою задачею. Як ви вирішили її?
Анна Паленчук: З самого початку до роботи над кастингом фільму «Номери», ми залучили кастинг-директорку Анастасію Чорну. Вона є давньою приятелькою Олега, його однодумцем, і вона працювала з ним на його минулих проєктах. Я звела напряму Олега та Настю, і вони встановили зв’язок у численних листах. Олег дав нам чітке бачення того, яких акторів він хоче залучити, наприклад, Віктор Андрієнко — Нуль, Сьомий — Євген Черников. Але він наказав пробувати всіх без виключення, аби пересвідчитись, що зі всіх акторів вийде потужний акторський ансамбль. Через адвоката ми передавали фото акторів, їх опис, чи враження Насті та Ахтема після кастингу та проб. Це був тривалий процес, не простий. Я, як продюсер, не втручалась та довірилась Олегові, Ахтему та Насті. Я в захваті від акторського складу фільму «Номери». Є й досвідчені та відомі Ірина Мак та Віктор Жданов, які феєрично зіграли в серіалі «Спіймати Кайдаша», є Максим Девізоров та Марія Смолякова, з серіалу, який є культовим для всієї молоді, «Перші ластівки». Є інші актори, які проявили себе професійно, і я впевнена, що глядачу вони запам’ятаються!
– На що орієнтувались, підбираючи акторів? Розмір гонорару мав значення?
Анна Паленчук: Розмір гонорару має значення завжди. Але наші актори, розуміючи важливість фільму «Номери», все ж таки пішли нам на зустріч. Ми були єдиною командою. Зі свого боку ми намагались зробити всі умови, аби нашим акторам було приємно працювати. Наприклад, ми знімали взимку у павільйоні. Для нас було принципово, аби наш павільйон мав опалення. І ми ввімкнули опалення на повну! Так, це коштувало нам певних статків, але ніхто не мерз, пар з рота не йшов і була приємна температура як для акторів, так і для команди.
– Були якісь особливі прохання / завдання для акторів, аби увійти у роль та відчути свого персонажа?
АП: Олег писав дуже чіткі інструкції щодо того, як мають поводити себе актори. Як мають виглядати та як втілюватись образи персонажів. Олександра Бегму, який грає Дев’ятого, він попросив голодувати. Так, нашому актору впродовж зйомок довелось не їсти 7 днів! Він схуд, осунувся, виглядав замучено, але це те, що треба було для його ролі!
– Співрежисер фільму, Ахтем Сеітаблаєв, також актор кіно та театру. Чи давав він акторам поради на майданчику з огляду на свій акторський досвід?
Анна Паленчук: Я в захваті від того, як працює Ахтем з акторами. Він дуже поважно ставиться не тільки до акторів, а й до кожного члена знімальної групи. Ахтем ніколи не розповідає про свій досвід та про свої регалії. Все це замість нього роблять ті резонансі проєкти, над якими Ахтем працює.
Дарія, про фільм «Забуті»
– За сценарієм ваша героїня Ніна відрізняється від образу актриси Марини Кошкіної. Чим Марина вас підкорила? Як проходив кастинг?
Дарія Онищенко: Насправді, в Марині дуже багато спільного з нашою героїнею: вона така ж ідеалістична, чесна, пряма, сильна. В ній є та внутрішня напруга, яку я відразу помітила в Марині на кастингу: вона хотіла отримати роль, боролась за неї, хвилювалась, працювала. Це неможливо було пропустити поза очей. Ця молода хрупка жінка дуже любить свою професію, працює день і ніч. Але не намагається комусь сподобатись, вміє залишатись сама собою. Саме таку героїню я і шукала. І хоча Кошкіна трохи не підходила по типажу, була занадто молода, я в ній не сумнівалась. Вона горіла цією роллю, а це і шукає кожен режисер.
– Як роль отримав Данііл Каменський? Ви одразу бачили його у ролі головного героя чи був кастинг? Кого ще розглядали?
Дарія Онищенко: Звичайно, на роль, яку отримав Каменський ми шукали актора досить довго, передивились багато хлопців. Даня підкупив своїм шармом, провокативністю, вмінням думати і сперечатись. Андрій в нашій історії ідеаліст, хлопець-сирота, який бореться за свої мрії. Даня відчув ці вимоги ролі, добре працював під час перших проб і не боявся імпровізувати.
– Марина з Луганську, тож їй близька історія, про яку розповідає фільм. А інші актори, чи важко їм було зрозуміти та відчути те, що відчувають жителі окупованих територій? Як вони працювали над ролями?
Дарія Онищенко: Мене дуже приємно вразив Василь Кухарський. На мою думку, його роль в фільмі дуже складна. Грати зламаного чоловіка, який пливе по течії, не наважується змінити дійсність навколо себе, знаходить сили вибачити зраду дружини і в кінці фільму стає сильніше, визнає свої слабкощі перед дружиною, знаходить шлях, як зберегти їхні стосунки. Це глибокий персонаж, який близький глядачу, бо через кризи в сімейному житті проходить більшість з нас. Не всі знаходять вихід з цих криз. Тим і цікавий цей любовний трикутник. Ми багато імпровізували. Я завжди намагаюсь дати акторам якомога більше вільного повітря. Я не роблю розкадровок, це дозволяє мені використовувати простір на знімальному майданчику вільно, звичайно погоджуючи дії з оператором, але надаючи акторам можливість не думати про те, де знаходиться камера.
Читайте також:
Де дивитися українське кіно онлайн легально
Найочікуваніші українські фільми 2020 року
Найкращі українські фільми 2019 року
Найкасовіші українські фільми 2019 року
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
