Зовсім недавно в українському кінопрокаті з’явився фільм про модний дім Гуччі, щодо якого виникли неоднозначні думки, як і критиків, так і тих, хто вважає себе дотичним до цього славетного дому.
Обережно – рецензія містить спойлери
Фільм Рідлі Скотта дає лише одне з можливих припущень, що могло відбуватись у знаменитому та легендарному домі, який заснував Ґучіо Ґуччі. Це припущення не претендує на абсолютну істину, як і не претендує на істину будь-яке інше твердження, яке виходить з кола очевидців, що, звісно, можуть так само по-різному бачити одні і ті самі події. Неспростовною правдою залишаєте те, що цей дім отримує нове право на життя та розквіт, яке відбувається з ним у 1994 році, коли у ньому не залишається жодного з представників родини, яка його заснувала.
Сюжет фільму в основі, якого книга Сари Гей Форден «Дім Ґуччі: Сенсаційна історія вбивства, божевілля, гламуру і жадібності», розповідає про молоду італійку, котра працює офіс-менеджером у невеликій автотранспортній фірмі, що належить її батьку, Патрицію Реджані. Їй вдається спокусити спадкоємця багатої родини, внука Ґуччі – Мауріціо, врешті вони одружуються, і вона спонукає досить сором’язливого чоловіка зайнятись сімейним бізнесом, продовжити династію. Певний час натхненний Маурціо нарешті намагається ідентифікувати себе із родиною, звісно, під впливом дружини, яка різними способами підштовхує його до цього. Патриція більш активна у цьому процесі. Вона одразу вливається у свою роль, і вбачає себе невід’ємним компонентом родини, вона – Ґуччі. Патриція чітко розуміє, що необхідно робити для успіху справи, для неї справа чоловіка стає її власною. І асоціювати себе з чимось іншим вона не може, оскільки не має якоїсь рівноцінної заміни. На якомусь етапі Мауріціо усвідомлює, що не готовий до такого зв’язку, до повного підкорення власній дружині, він розуміє, що не може бути повністю поглинений ідеями дружини (вона дещо нагадує леді Макбет) та її баченням майбутнього, він полишає її, розлучається.
Патриція втрачає не просто чоловіка, вона втрачає можливість власної реалізації. Цей момент вона ідентифікує із своєрідною ментальною смертю. Далі нею починає керувати лише бажання помсти, що тільки поглиблюється і, що втілюється у замовне вбивство. Для очікувань глядача, того хто стоїть зовні вона є передвісником краху родини, вона також є тим, хто висвітлює природу чоловіків у цій родині, віддзеркалює їхню суть у межах тих, образів, які вони намагаються відтворити.
Для головної героїні важливим є зберегти міф, яким вже перестав бути цей дім у той момент, коли вона приходить у нього, вона готова працювати на його благо, але стикається з неприйняттям такої імпульсивності з боку родини, їй вказують на її місце. У Мауріціо пробуджуються власні амбіції, але він не здатен самотужки управляти цим бізнесом, тому зазнає невдачі. І врешті за справу береться ще одна людина, яка є своєрідним чужинцем, але в той же час максимально наближеним до родини, яка знає про всі тонкощі взаємин у цій родині та в їхньому бізнесі – Доменіко Де Соле. Саме завдяки його управлінським здібностям у поєднанні із творчістю Тома Форда, модний дім знову повертає собі попередню славу, укріплює міф про багатство та славу. Том Форд сміливо запроваджує лозунг – «sex sells». Його напіврозстебнуті сатинові блузи та оксамитові штани насичених кольорів, ідеально скроєні костюми та пальта – у колекції осінь зима 1995-1996 рр. поєднують агресивну сексуальність та рафінованість. «Ґуччі» може існувати, але без Ґуччі, наче своєрідна утопія ідеалу, який не заплямований людською жадібністю, як аналогія раю, який стає доступним лише сплативши високу ціну, у цьому випадку ціну життя.
Христина Дрогомирецька
Читайте також:
Всі фільми Рідлі Скотта, ранжовані від найгіршого до найкращого
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
