Європейські кінофестивалі продовжують практику толерування російської агресії в Україні. На жаль, з цим будемо стикатися ще довго, якими б очевидними не були злочини росіян. Класична теза про “мистецтво поза політикою” все ще актуальна для тих країн, які війна безпосередньо не торкнулася. Далі наводимо звернення української студентки венеційського університету у повному обсязі.
Мене звати Анастасія, я студентка університету Ка Фоскарі у Венеції. 13 років поспіль Університет організовує Фестиваль короткометражного кіно. І якщо минулого року вони номінували українку, то цього року серед 3 000 фільмів обрали 3 російських.
Вони це опублікували в медіа пишаючись, що про них “говорить росія”.
Ми з друзями звісно обурилися і пішли перевіряти режисерів та знімальну команду на предмет підтримки України чи війни. І те, що ми знайшли було дуже сумно.
Фільм 1: https://cafoscarishort.unive.it/en/portfolio/aglaya-merry-christmas/
На сайті вказано, що дана режисерка студентка представляє Moscow Film School. На сайті цієї школи публічно вказано, що їх студенти працюють на відомих російських пропагандистських каналах.
Фільм 2: https://cafoscarishort.unive.it/en/portfolio/pererug/
Актори та продюсерка цього фільму підтримують війну публічно та співпрацюють з відомими пропагандистами та діячами “культури” на рф. Один з акторів організовує збори бойовиків так званої лнр та закликає вбивати “укропів”.
Фільм 3: https://cafoscarishort.unive.it/en/portfolio/runaway/
Найсумніша ситуація зі всіх трьох фільмів. За даними ГУР Самвел Карапетян – прокремлівський бізнесмен вірменського походження. Власник пов’язаної з «газпромом» компанії «ташир холдинг» в яку також входить компанія «Електричні мережі Вірменії». Один зі спонсорів російської агресії проти України. Його син, який теж в раді директорів цієї компанії, одружений на режисерці цього фільму Саломе Кінцурашвілі.
Що ми робили?
- Ми звернулися до професорки Maria Roberta Novielli, яка відповідальна за фестиваль. Вона запросила нас на зустріч 15 березня, щоб особисто обговорити цю проблему. Все марно, вона не хоче сприймати нашу позицію, каже про «l’arte è fuori politica» (мистецтво поза політикою), а всі її аргументи зводяться до whataboutism’а. Вона порівнювала нашу війну з війнами по всьому світу, що конфлікти є всюди і не можна забороняти російську культуру, бо ці режисери своїми руками нічого не публікували і тому це інше. Ми просили професорку (1) виключити фільми з фестивалю, (2) прибрати принаймні школи, які вони представляють, потім (3) вказати хоч, що вони пов’язані з державними органами рф, (4) попросити режисерів висловитися на прем’єрі в підтримку України. Вона відхилила будь-які пропозиції. Ми попередили професорку, що нам нічого не залишається окрім звернення в медіа. Вона сказала, що перечити не буде, бо це наше демократичне право на свободу слова.
- 16 березня ми написали лист до ректора нашого університету Tiziana Lippiello.
- Ми звернулися до українського пабліку в Instagram, що публікує новини італійською про допомогу. Разом ми підготували спільні пости, які почали набирати резонансу та уваги.
- https://www.instagram.com/p/Cp8Fa9Rsod3/
- https://www.instagram.com/p/Cp73LDtNozN/
- https://www.instagram.com/p/CqDcti7NRdN/
4. Після того, як публікації почали розповсюджуватися, в неділю 19 березня нам відповіла ректорка. Вона проінформувала нас, що університет завжди був і буде на боці України. Що вони дуже допомагали українським студентам та всіляко їх підтримували. Але я особисто хочу додати, що будь-які культурні чи благодійні ініціативи, які я хотіла організовувати на базі університету були відхилені. Університет виплатив студентам регіональну стипендію виділену для українців і про іншу підтримку я не чула. В перший день війни вони взагалі написали лист звернення на обмежене коло осіб, де вони виразили своє співчуття і незрозумілу позицію. А потім виявилося, що цей лист відправили українцям та росіянам в скритій копії. Офіційне звернення університету було на 2 тиждень війни. Ректорка сказала у своїй відповіді, що у понеділок 20 березня вони розглянуть цю проблему і винесуть рішення. І взагалі, що вона дуже засмучена, що ми напали на університет в медіа, не давши їм часу на відповідь. Тут ми нагадали ректорці про пункт 1 та діалог з професоркою Novielli.
5. В цей день з нами зв’язався журналіст Corriere della sera, бо хотів висвітлити цю подію. Ми попросили його почекати, адже сподівалися на позитивну відповідь ректора. Але на сьогоднішній момент відповіді не було. Фестиваль починається вже завтра. Ректорат відповів журналісту, але ігнорує нас. Можливе тягне час.
6. Університет витримував довгу паузу, при цьому відповідав журналістам, а ректорка в особисті повідомлення відповідала рандомним студентам в Instagram. Коли наш друг студент пішов в сам офіс ректорки, вони звинуватили нас в брехні, що нікому нічого офіційно ректорка не повідомляла. А коли ми показали скріншоти відповіді ректорки, то вони заметушилися і щось там пішли “розбиратися”. Вчора (21 березня) нам університет таки врешті відповів, написав листа, що вони дуже підтримують Україну, але вони переглянули ще раз фільми уважно і не знайшли там ознак пропаганди. Це абсурд. Хто їх просив дивитися фільми?
Я не можу повірити, що така шанована інституція як Ка Фоскарі підтримує росіян, які публічно підтримують і навіть спонсорують війну. Ми не знаємо, до кого ще звернутися і як вплинути на цю ситуацію. Це неприпустимо. Я розумію, що всі вражені новиною про події на Оскарі. Але я вірю, що в нашому випадку ми маємо можливість вплинути на ситуацію. Скоріше за все, відповідальні за фестиваль особи просто не перевіряють режисерів та команди, не з поганим наміром, а просто, тому що їм на це “все одно”. А тепер університет не готовий прийняти відповідальність та виправити помилку.
Дуже дякую за вашу увагу і сподіваюся на те, що ми віднайдемо справедливість у цій справі!
З повагою,
Анастасія Чайковська
Слідкуємо за розвитком подій та будемо повідомляти про новини стосовно цього прикрого інциденту.
