Кіно залежить від того, що потрапило в кадр, а що залишили поза ним.
Мартін Скорсезе
Вперше я побачив кіно, під час якого окремі глядачі йдуть із залу через двадцять хвилин, а ті, що залишилися, плещуть в долоні й кричать «Браво!» у фіналі. Саме таким фільмом «Кінцевий монтаж» (COUPEZ!) відкрився київський фестиваль «Вікенд у Парижі», який поєднує в собі новинки та класику кінематографа Франції.
«Кінцевий монтаж» цьогоріч презентували у Каннах. Ви могли чути про нього через скандал, адже спершу фільм мав назву Z, яку змінили через асоціацію з російським вторгненням. Та фільм Мішеля Азанавічуса («Артист», «Молодий Годар») вирізняє не лише назва, адже це римейк японської комедії 2017 року One Cut of the Dead.
Синопсис інтригує. Режисер середньої руки Ремі погоджується зняти фільм для японських замовників. Все має бути зроблено швидко, дешево і середньої якості, саме так, як звик працювати Ремі, котрого зіграв Ромен Дюріс («Ейфель»).
Як кожен справжній режисер, навіть поганенький, Ремі вірить, що зможе зробити гідне кіно попри крінжовий сюжет про зомбі-апокаліпсис та вимогу замовника зняти 30-хвилинну стрічку одним кадром ще й за один дубль.
Мінімальний бюджет, дешева знімальна група, що може піти не так? Як казав Інгмар Бергман: «Зняти фільм – це впорядкувати цілий всесвіт», тож шкереберть іде все. Головний актор-зірка, що знявся у самого Ларса і тепер носить горде звання «нового Адама Драйвера», постійно невдоволений через сюжет й роботу режисера. Інший актор виявляється алкоголіком, а двоє взагалі не добираються до знімального майданчика.
В таких умовах Ремі робить те, що зробив би кожен відданий справі кіношник. Ні, не зупиняє зйомки, а викручується. В результаті ми отримуємо дуже дивне кіно, перші півгодини якого виявляються просто мукою для глядачів, настільки це все погано.
Проте, коли нерви здавалося б уже не витримають, фільм неочікувано робить твіст і розкривається з іншої сторони. Нам пропонують зазирнути за лаштунки знімального процесу й пережити всі складнощі разом з командою. І ця можливість прожити стрічку наново й побачити те, що відбувається за кадром, коли у кадрі в цей момент явна лажа, додає неабиякого шарму картині, а заразом справжнього комедійного угару.
Фільм «Кінцевий монтаж» вийшов нетривіальною комедією, справжньою одою кінематографістам, яка неодмінно влучить в саме серце тим, хто хоч раз був дотичним до зйомок. А решті глядачів подарує 30 хвилин муки, щоб потім нагородити півторагодинним сміхом.
Під час перегляду можна відверто посміятися над продюсерами, режисерами, акторами, операторами, звуковиками та іншими учасниками цього процесу, які халтурять, лажають, лінуються, проте неодмінно гордяться дотичністю до магії кіно.
А можна співпереживати тим з них, хто попри невдачі та обмеження, або й куций талант, все одно намагаються створити шедевр в заданих умовах. І вірять у це. Стрічка Азанавічуса показує, що «не буває маленьких ролей, бувають маленькі актори», як каже головний герой Ремі, цитуючи корифея української та російської театральної сцени Михайла Щепкіна.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
