Каїн та Каїн. Рецензія на фільм «Мавпа»

20.02.2025 Рецензія

Якби боги прислухалися до людських молитов, то всі люди швидко загинули б, бо вони вічно бажають одне одному зла.

Епікур

У 1980-му році Стівен Кінґ написав коротке оповідання про вбивчу іграшку під назвою «Мавпа», яке надрукували в еротичному журналі. Історія про заводну мавпочку, яка б’є у свій іграшковий барабан, і від цього хтось помирає у дивному нещасному випадку, настільки сподобалась публіці, що саме мавпа потрапила на обкладинку збірки коротких оповідань Кінґа «Skeleton Crew» 1985 року. Оповідання також номінували на Британську премію фентезі.

Мавпа (The Monkey)

У 2025 році світ побачила екранізація твору, стрічка «Мавпа» (The Monkey) стала ще однією із сотень появ літератури Кінґа на великих екранах. Режисером та сценаристом виступив Осґуд Перкінс, чий «Довгоніг» при бюджеті менше 10 мільйонів доларів зібрав минулого року у прокаті 126 мільйонів та сподобався критикам. Тож Перкінс нині вважається одним з найцікавіших творців горорів, цьогоріч у нього виходить одразу дві картини.

Сюжет «Мавпи» стартує в кінці минулого століття, коли два брати-близнюки – Гел та Білл Шелбьорни (Крістіан Конвері з серіалу «Ласун») – знаходять у «спадку» свого батька, який одного разу вийшов за сигаретами і більше не повернувся, іграшкову мавпу. Завівши її, вони одразу втрачають свою няньку. Навіть будучи малими, хлопці розуміють, що це діло рук мавпи, тому пробують її позбутися, проте за законами жанру диявольська іграшка виявляється незнищенною. Варто додати, місія їхня ускладнюється тим, що брати з дитинства ворогують, адже старший, який з’їв самотужки майже всю мамину плаценту, вічно знущається з молодшого. Врешті-решт, дітлахам вдається сховати мавпу, проте втрата найближчих людей назавжди зіпсувала життя хлопцям.

Далі сюжет переносить нас у двохтисячні, коли молодший брат намагається дати раду колишній дружині та сину-підлітку, яких він добровільно «віддає» персонажу Елайджі Вуда задля їхньої ж безпеки. А тут ще й брат, з яким вони роками не розмовляли, подзвонив і повідомив, що іграшка знову в ділі. Тож дорослим близнюкам, яких зіграв Тео Джеймс (серіал «Джентльмени»), належить повернутися у рідне містечко і знову зустріти мавпу, яка вже перебила купу жителів.

Мавпа (The Monkey)

Як би Осґуд Перкінс не намагався передати у своїй роботі біблійну притчу про заздрість, через яку Каїн убив Авеля, а видати щось змістовне у нього не виходить. Стрічка сповнена білими плямами, наприклад, незрозуміло, що ненависні одне одному брати робили удвох стільки років, і як молодший таки зумів завести сім’ю, а потім раптом згадав, що бути з ним небезпечно для всіх. Немає у фільмі і жодної інтриги, одразу зрозуміло хто, як і з яких мотивів діє.

В кіно ми не раз бачили сюжети про іграшки-передвісники смерті: «Магія» Річарда Аттенборо, «Мертва тиша» Джеймса Вана, франшиза «Аннабель». Але оскільки Перкінс навіть не намагається пояснювати, звідки взагалі взялася ця диявольська мавпа, то конкурує він не з цими стрічками. Найближчі аналоги «Мавпи» – серія «Пункт призначення», шоста частина якої, до речі, виходить у травні цього року. Адже єдиним, що є цікавого у стрічці Перкінса – це вигадливі смерті. Він починає з того, що розтягає кишки випадкового торговця з ломбарду, немов гірлянду, а закінчує автобусом з чірлідерками, які гинуть не менш криваво. Тож якщо від горору вам достатньо зловісної посмішки та купи яскравих смертей – нова стрічка Осґуда Перкінса до ваших послуг. Якщо ж ні, почекайте краще його картину «Keeper» пізніше цього року, можливо вона виявиться цікавішою.

Дмитро Сидоренко

Мавпа (The Monkey)