Nobody ever loved me that much.
Lorenz Hart
Дуже шкода, що нашого прокату не дістався «Блакитний місяць» (Blue Moon), чудова драмеді, що пасує різдвяному настрою, як два роки тому схожі за темпераментом «Залишенці». Це камерна історія про реальну людину – автора пісень Лоренца Гарта, знаного як гірша половина видатного творчого тандему деміургів бродвейських мюзиклів Гарта і Роджерса.
Гірша, тому що Гарт писав еталонні ліричні пісні, які ставали класикою, зокрема винесений в назву фільму джазовий хіт «Блакитний місяць», проте мав складний характер, пиячив, перебував у постійній депресії. Непривабливий лисий єврей-гомосексуаліст зростом усього 152 см, який жив разом з мамою у 1943 році у Штатах дійсно мав чимало причин для туги.
Кращою ж половиною тандему називали Річарда Роджерса, який став одним із найбільш знаних американських композиторів ХХ століття. Саме він першим зібрав EGOT, вигравши всі чотири найпрестижніші американські премії в галузі театру, музики, кіно та телебачення – Еммі, Греммі, Оскар і Тоні. Роджерс десятиліттями працював з Гартом, але, коли той врешті дістав його своїми запоями і депресивними станами, Роджерс почав працювати з Оскаром Хаммерштейном ІІ, з яким вони створили культові мюзикли, як-от «Оклахома!».
На прем’єрі цього шоу і стартує «Блакитний місяць» режисера Річарда Лінклейтера («Юність», «До сходу сонця»), сценарій до якого підготував романіст Роберт Каплоу, чию книгу «Я та Орсон Веллс» Лінклейтер екранізував у 2008-му. «Блакитний місяць» Каплоу написав, спираючись на листування між Гартом та Елізабет Вейланд. Тому готуйтеся, що у фільмі, як і у листах, буде багато тексту та вивірених, вишуканих і чудово припасованих слів, немов у героїв була ціла вічність, аби скласти їх у промови, хоч і виглядатиме все експромтом.
Стрічка починається на прем’єрі мюзиклу, але дуже швидко перетікає у відомий ресторан Сарді в театральному кварталі Мангеттена, куди Гарт, що явно не бажає дивитися бенефіс свого колишнього співавтора, втікає з театру. Тут він рефлексує про своє життя, вступаючи у розмови з барменом (Бобі Каннавале), музикантом за роялем, який скоро відправиться служити, відомим письменником, який перейшов на дитячі книжки, гардеробницею. До всіх них Гарт чіпляється з двома ключовими темами: жахливість мюзиклу Оскара, який навіщось вліпив знак оклику у назву, та неймовірність юної Елізабет (Марґарет Квеллі), яку він обожнює.
Дуже скоро в ресторан прибувають гості з прем’єри, аби прочитати перші відгуки преси на мюзикл (це були часи, коли професійна критика ще щось важила) і відсвяткувати. Звісно, приходять і Роджерс, і Елізабет, яких Гарт виловлює у натовпі, намагаючись з першим повернути втрачене, а з другою – дотягнутися до недосяжного. Роджерс не надто вірить у спроможність Гарта не пиячити (і він правий, можете порахувати, скільки віскі той хильне за вечір), тому пропонує попрацювати над ремейком їхнього старого хіта, дописавши кілька нових номерів. Елізабет, у свою чергу, міцно тримає Гарта у френд-зоні, промовляючи коронне: «Of course I love you, just not in that way», і використовує залицяльника заради знайомства з потрібними людьми на Бродвеї.
Фільм «Блакитний місяць» вийшов справжньою драмою про митця, чиє визнання не приносить щастя, про людину, яка мусить змиритися зі скляною стелею, що виявилася гартованою, але, не ладна цього зробити, губить себе. Картина ця переповнює глядачів жалем і скорботою, демонструючи жалюгідне становище головного героя.
Та це кіно, попри трагізм, може запропонувати чудові акторські роботи. Стрічка була представлена на Берлінале цього року, де виконавець ролі Річарда Роджерса Ендрю Скотт (серіал «Ріплі») отримав Срібного ведмедя за роль другого плану. Але не меншої уваги заслуговує й виконавець ролі Лоренца Гарта – Ітан Гоук, якого Лінклейтер зняв уже в дев’яти своїх фільмах. Складно уявити, скільки непростого тексту довелося вивчити Гоуку для цієї ролі.
А ще «Блакитний місяць» – це кіно про красу і здатність її оцінити. Гарта показують якраз тим, хто вмів розгледіти й описати прекрасне. Гострий розум і підвішений язик героя Гоука полонить глядачів, ще раз доводячи, що нерозділене кохання є більшим натхненням, аніж взаємне. І хто, як не багаторічний залицяльник, який не отримує чіткого так, або ні, може по-справжньому обожнювати жінку? Стрічка Лінклейтера навіть попри далекі від українців бродвейські мюзикли та джазові хіти середини минулого століття, пестить вухо поціновувачів якісної прози, англійської мови та меланхолійного настрою, який завше оповиває нас на новорічні свята.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі серіали 2025 року на цей момент
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
