– Твій батько не вірив у помсту.
– А я вірю.
В прокат вийшло довгоочікуване продовження «Дюни» Дені Вільньова, другий фільм з масштабної трилогії, кожну частину якої починають знімати лише після фінансового успіху попередньої. Перша картина побачила світ у 2021 році і стала промінцем надії, а друга має всі шанси утвердити Вільньова у статусі того, хто зміг-таки створити успішну екранізацію непростого роману Френка Герберта 1965 року. Книг була ціла серія, проте «Дюна. Частина друга» (Dune: Part Two) закриває лише першу книгу циклу.
Бачення автора може не збігатися з позицією редакції
Сюжет знову обертається навколо молодого біглого герцога Пола Атріда (Тімоті Шаламе), який після винищення його родини переховується поміж кочовими фременами у дюнах Арракіса. Разом з ними він чинить супротив вбивцям батька – Харконненам, ведучи партизанську війну проти видобутку прянощів – основи могутності будь-кого, хто править на Арракісі. Все заради того, аби підважити владу Харконненів в очах імператора та помститися за вбивство батька.
От тільки мати Пола, леді Джессіка (Ребекка Ферґюсон) з ордену Бене Ґессерит, має куди більші плани на свого сина. Так само як і ватажок племені фременів, до якого приєднався Пол, Стілгар (Хав’єр Бардем), котрий бачить у Полі того самого Пророка з легенд, що прийде із зовнішнього світу і поведе фременів до зеленого раю Арракісу.
Власне, за становленням головного героя глядачам і пропонується спостерігати дві години й сорок шість хвилин у найдовшому фільмі Вільньова. Це міфічна подорож, мета якої – перетворення Пола Атріда на Пола Муад’Діба Усуля. І це було б дуже захопливо, якби Вільньов вмів розкривати глибоких персонажів.
Натомість режисер, як і у першій частині, видає доволі стандартних безликих героїв. Барон Харконнен (Стеллан Скашґорд у тонні гриму) знову купається у нафтовій ванні і вдає з себе великого стратега. Ще більшого стратега грає Ребекка Ферґюсон, штовхаючи сина на шлях Пророка. А він, інфантильний юнак, так стресує, що у снах бачить мільярди жертв війни і не хоче такої відповідальності. Однак, достатньо програти пару битв з ворожою артилерією і один раз заснути під впливом приготованої матір’ю отрути, як Пол змінює свою думку і вирішує стати-таки Месією фременів.
Ця кліповість робить фільм Вільньова більш динамічним за першу частину, на якій публіка засинала під довжелезні сцени красивих піщаних пейзажів Йорданії та ОАЕ. Тепер режисер постійно підсовує нам щось новеньке. Ось на екрані фремени підривають харвестер Харконненів і б’ються на мечах з його оборонцями. Моргнув, і на арені молодший син Харконнена на-барон Фейд-Раута (Остін Батлер) фехтує з залишками дому Атрідів на потіху публіки і батька у свій день народження. Ще раз моргнув, і вже бене ґессеритки затівають нову вагітність нащадків високих домів, аби відшліфувати майбутнє імперії.
Проте цей набір сцен так слабо в’яжеться між собою, так уривчасто перескакує з теми на тему, що здається, ніби тобі переказують хрестоматію, а не оригінальний твір. А якщо ви ще й не читали романи Герберта і не можете зрівняти фільм з першоджерелом, тоді «Дюна. Частина друга» може вас приспати так само, як і перша частина. Що і сталося з деякими глядачами, хоча може так подіяли коктейлі на прем’єрі.
Фільм «Дюна. Частина друга» недарма порівнюють з другим «Володарем перснів» Пітера Джексона. Тут так само за великий бюджет у 190 мільйонів доларів всі складові першої частини помножили на три. Стало більше персонажів, екшну, інтриг та сторін у конфлікті.
Звісно, українська оптика, під впливом війни, дещо змінює сприйняття стрічки. Погодьтеся, винищення дому Атрідів, які правили Арракісом, тобто годували ледь не всю імперію, Владіміром Харконненом за активної підтримки імператора і мовчазної згоди інших високих домів легко накладається на нашу історію. Так само як і повстання фременів, які звикли жити окремими племенами, проте об’єднуються у скрутну годину під проводом новачка, який і сам ніколи не бажав бути лідером воюючої нації.
Проте «Дюна. Частина друга» попри якісний екшн все ще не дотягує до глибини трилогії Пітера Джексона чи подібних франшиз. Як уже було сказано, Вільньов просто не вміє працювати з політичними інтригами та мотиваціями персонажів. Тому він зосереджується на ідеальних кадрах катання фременів на піщаних червах, або чорно-білих феєрверках на планеті Харконненів. А як діло доходить до героїв, нам пропонують якісь уривки діалогів та постійні fast-forward у розвитку персонажів, чия мотивація може змінитися після нічного кошмару. Про другорядних персонажів на кшталт Ґурні Галлека (Джош Бролін) чи Раббана Харконнена (Дейв Батіста) й говорити нема чого, це просто картонні статисти, що корчать суворі обличчя під пафосну музику від Ганса Ціммера.
І це – найбільша претензія до режисера нової екранізації «Дюни», який не зміг вийти за межі красивого фантастичного блокбастера і на повну розкрити драматичну історію того, як Пол Атрід з інфантильного парубка з гарячим серцем, котрий жадає помститися Харконнену та клянеться у вічному коханні фременці Чані (Зендея), виростає у політика, що розуміє ціну влади й готовий жертвувати власними бажаннями заради того, що вважає корисним для своїх підданих.
Проте, критики небезпідставно стверджують, що прогрес у зрівнянні з першою частиною є. Лишається тільки побажати творцям «Дюни. Частина друга» хороших касових зборів, а їй потрібно мінімум 475 мільйонів для прибутковості, щоб у Вільньова був шанс виправитися у третій картині, яку він сам називає останньою в серії для нього.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найбільш очікувані фільми 2024 року
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
