Люди, що бороли вічність. Рецензія на фільм «Потяг у снах»

05.12.2025 Рецензія

– Арн, як ти думаєш, погані вчинки переслідують нас протягом усього життя?

– Не знаю. Я бачив, як погані люди піднімалися, а добрі люди падали на коліна. Гадаю, якби я міг це зрозуміти, я б спав поруч із кимось набагато привабливішим за тебе.

Стрічка Train Dreams, яку переклали як «Потяг у снах» (хоча правильніше було б «Сновидіння у потязі») мала прем’єру на Санденсі цього року, після чого її придбав стрімінговий гігант Netflix. Це така істинно американська драма від Клінта Бентлі, котрий два роки тому вистрілив з «Сінґ Сінґ», а нині спільно з Грегом Кведаром написав сценарій на основі однойменної повісті Деніса Джонсона 2011 року, номінованої на Пулітцерівську премію.

Книга Джонсона розповідає про життя сироти Роберта Граньє, американського залізничного робітника і лісоруба на американському Заході початку XX століття, який живе відлюдним життям, поки не одружується і не народжує дочку, але потім втрачає і дружину, і дитину, знову занурюючись в ізоляцію.

Потяг у снах Train Dreams 2025 Джоел Еджертон

Автори «Потягу у снах» трохи відступають від сюжету повісті, яка сама зазнавала змін при перевиданні, змальовуючи на прикладі Граньє та його колег життя простих трудівників, які допомагали зшивати Штати залізницею, будуючи неймовірні дерев’яні мостові переходи, а також насичували деревообробну і будівельну промисловість стовбурами віковічних зелених велетів, які нещадно вирубували. Як каже один з персонажів, який проїхав західні штати з півдня на північ і назад: «Там стільки дерев, що ми можемо рубати їх тисячу років. А коли зрубаємо останнє, то паростки перших будуть такими ж старими, як нинішні».

Стрічка, випущена обмеженим прокатом у США, стала одним із вагомих гравців нагородного сезону, уже отримавши номінації на найкращий повнометражний фільм та адаптований сценарій на премії Gotham Film Awards. Вона майстерно знята Адольфо Велозу, який буквально переносить глядачів у непідкорену людиною природу з її смарагдовими лісами і салатово-жовтими долинами. Важко повірити, що це цифрова, а не аналогова зйомка. Не менш переконливою вийшла й робота Джоела Едґертона, який виконав роль Граньє. Цікаво, що ці двоє вже працювали разом – над рекламною кампанією Glenmorangie: Once Upon a Time in Scotland з Гаррісоном Фордом, Едґертон зрежисував, а Велозу зафільмував.

Потяг у снах Train Dreams 2025

На другорядних ролях у стрічці задіяні три оскарівські номінанти: Фелісіті Джонс («Стівен Хокінг. Теорія всього») зіграла дружину головного героя, Керрі Кондон («Банші Інішерина») – жінку, що приїздить на спостережний пост, аби попереджувати про незаконну вирубку та лісові пожежі, а Вільям Х. Мейсі (фільм «Фарґо») став одним із колег-лісорубів Граньє. Закадровий голос у стрічці належить Віллу Паттону (серіал «Єллоустоун»), який колись озвучив аудіоверсію повісті Джонсона. Доповнює картину записана для фільму пісня «Train Dreams» від Ніка Кейва.

Потяг у снах Train Dreams 2025 Вільям Мейсі

«Потяг у снах» – це історія про останніх підкорювачів Дикого Заходу, але не ковбоїв, а людей, що кинули виклик вічності. Ті, хто немов бджоли чи мурахи, без жалю до себе та своїх рідних вгризалися сокирами і бензопилами, на конях і на тракторах у столітні стовбури й прокладали рейки дном давно зниклого океану та горами, які лишив по собі розталий льодовик. Вони стикалися з жорстоким расизмом і самі ставали катами, бачили сни у потягах, мандруючи до родини після місяців на заробітках бозна-де й ночівлі у військових наметах, не знаючи, чи їх буде кому зустріти, втрачали все і жили відлюдниками, але були не менш важливими, ніж пастори за кафедрою на зібраннях. Та зрештою й вони підкорились часу і зникли так само тихо й сумно, як пав перед прогресом фронтир.

Дмитро Сидоренко

Потяг у снах Train Dreams 2025 Джоел Едгертон