Монохром пристрасті. Рецензія на фільм «Всі відтінки спокуси»

07.02.2026 Рецензія

Бачила як ти гарно виглядаєш? Пігулки допомагають.

Томаш Крижевський

До Дня святого Валентина у прокат випустили стрічку «Всі відтінки спокуси» з Оленою Лавренюк та Володимиром Дантесом у головних ролях. Автори говорять про фільм як про «наш основний інстинкт» та «перший еротично-історичний трилер», який «гріх не побачити». Наш постійний дописувач Дмитро Сидоренко побував на прем’єрі і розвінчує ці та інші міфи команди фільму.

Лемберг, 1897 рік, після весільної подорожі Амелія Крижевська-Зег, донька відомого винахідника гасової лампи, повертається до родинного маєтку разом із чоловіком – психіатром Томашем Крижевським (Володимир Дантес), який отримав роботу у крайовій психіатричній лікарні на Кульпарківській вулиці.

Амелія успадкувала від батька аптекарський бізнес, а от багатства від винаходу лампи не отримала, бо татусь бажав «подарувати світло людям», тому свій привілей (патент) заховав. Відповідно, молоде подружжя заїздить у старий батьківський дім, що перебуває у вкрай занедбаному стані, й наймає лише двох служниць – молоду покоївку (Оксана Черкашина) й підстаркувату кухарку (Олена Хохлаткіна).

«Ця історія створена на базі реальних фактів про Йогана Зега, що для мене особливо важливо, адже це наш український винахідник, який подарував світло усьому світові»,

– каже виконавиця головної ролі Олена Лавренюк. Уже тут з’являється перша фривольність від сценаристів Ірини Громозди, Сергія Коротуна й Катерини Маєвської, які раніше зробили успішний історичний серіал «Кава з кардамоном», в якому теж зіграла Лавренюк.

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Фармацевт Зег дійсно мав патент на винахід. Але не на лампу, а на виробництво гасу. Як хімік, він використав содовий розчин та сірчану кислоту, щоб отримати з нафти паливо, яке під час згоряння виділяло значно менше кіптяви, що й зробило заправлену ним лампу зручним світильником на той час. Він співпрацював з Ігнатієм Лукасевичем, якого часто називають головним піонером тодішньої нафтопромисловості, та Адамом Братковським, бляхаром, який і виготовив лампу. Перша публічна демонстрація гасової лампи відбулася за ініціативи Зега в його аптеці 30 березня 1853 року. І в патенті таки стояло лише його ім’я.

Те, що автори «забули» колег Зега, можна зрозуміти. Утім, розповідь про добряка Зега, який сховав патент, бо хотів нести світло людям, а не заробляти на ньому, не відповідає дійсності. Зег заплатив за патент, щоб зберегти таємницю винаходу, й у подальшому активно комерціалізував його. Він залишив аптеку, заснував першу галицьку нафтопереробну фабрику, відкривав крамниці для продажу гасу.

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Незрозуміло, з якої причини авторам було важливо показати Зега філантропом й розповідати про те, що це саме Україна «дала світові світло», якщо фактично Лемберг відносився до Австро-Угорської імперії, а Зег мав німецько-угорське походження. Ба більше, найрозумнішим у такому разі вчинком для нього було просто не отримувати патент, або ж знищити його, а не ховати. Проте ключовим елементом сюжету у фільмі якраз є те, що патент можна відшукати й розбагатіти, чим і займається нечистий на руку Томаш Крижевський.

Автори не приховують злих помислів чоловіка Амелії, який загодовує її пігулками для знеболення після нещасного випадку з лампою, що стався напрочуд вчасно для лиходія. Попри те, що центральна лінія буквально виведена білою фарбою на темному тлі будинку, у сюжеті все ж присутні притаманні трилерам елементи. Декілька персонажів цього камерного фільму, дія якого ніколи не виходить за межі дому, таки мають скелети, що не випадають із шафи у перші десять хвилин. Кухарку, котра намагається не відсвічувати, і покоївку, що з перших кадрів не приховує зневаги до нової хазяйки, глядачу доведеться «розкусити». Проте не очікуйте одкровень. Обидві персонажки не отримали достатньо пропрацьованих арок, їхня передісторія подається похапцем, так що чудовим акторкам лишається битися у своїх ролях, як пташкам у клітці.

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Якщо Оксані Черкашиній («Клондайк») автори відвели хоча б трохи екстравагантних сцен, з яких глядачу все одно вкрай важко зібрати цільну історію, то Олені Хохлаткіній («Памфір») не дісталося навіть цього. Окремо варто згадати героя Даніеля Салема, який настільки картонний і малозначущий, що не зрозуміло, навіщо ім’я актора взагалі винесли на постер. Немає у стрічці ніякого «любовного трикутника», про який заявляють автори. А якщо і є, то в ньому радше задіяна героїня Черкашиної. Тому голосний заголовок про всі відтінки пристрасті, насправді виявляється доволі обмеженою історією про монохромне трагічне кохання.

Але бог із ними, з другорядними персонажами. Адже навіть головна героїня у виконанні Олени Лавренюк вийшла непереконливою. Жінка, яку зводять з розуму й нашпаровують пігулками, у кращих традиціях сучасного феміністичного кіно рятується не завдяки допомозі чоловіка, а сама перетворюючись зі здобичі на хижака. Але як тоді авторам пояснити лейтмотив про добру й люблячу доньку винахідника-філантропа, якщо вона відповідає підступністю на підступність, сповідуючи принцип «око за око»? Як можна співчувати героїні, яка розповідає про свою безумовну любов, а виявляється холоднокровною маніячкою? І чому Амелія показана то в ролі наївної дівчинки, закоханої по самі вуха, то розумної фармацевтки, яка розкриває хитромудрі методи впливу на неї?

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Весь сюжет у фільмі «Всі відтінки спокуси» подано надто клаптиково. Діалоги героїв такі уривчасті, немов їх писали похапцем на серветках у львівській кавʼярні. І такі неповні, немов частину серветок розгубили на шляху до знімань. Неспроможність режисерки Ірини Громозди («Кава з кардамоном») розказати ідею у формі повнометражного фільму видають еротичні вставки. Так, радше вставки, ніж повноцінні епізоди, бо вони аж надто вибиваються з композиції картини. Якщо стиль перших еротичних сцен можна пояснити тим, що вони подані як нічні марення Амелії, то далі по сюжету сексуальні втіхи героїв стаються на яву, виразно демонструючи першочерговий задум цього шоу – розважити публіку мерехтливими спокусливими картинками, а не розповісти захопливу історію.

Цей мотив видає і сучасна музика, що дуже дисонує з історичністю, і брак змістовних реплік, і провали у часових лініях. Наприклад, опік, якого Амелія зазнає на початку фільму, ще довго їй дошкуляє. Натомість серйозне поранення іншої героїні проходить буквально одразу. Або ж герой Салема навідується в гості, вимагаючи побачити хазяйку дому. Вона щойно була зі скуйовдженим волоссям й у халаті у власній спальні, проте за хвилину спускається в сукні з зашнурованим корсетом та ідеальною укладкою.

Апогеєм монтажного хаосу виступає фінальна сцена танцю. Це звичний прийом: коли не знаєш, чим зачепити глядача – включи у фільм танок, бажано такий, аби завірусився у ТікТоці. От тільки у «Всіх відтінках спокуси» він виглядає так, ніби його зняли, а потім не знали куди приткнути. Тому закинули в кінець попри логічні нестиковки. Певне, щоб саме він залишився у спогадах глядача. У кліпі такий калейдоскоп працював би гарно, у історичному трилері – аж ніяк. Надто вільне ставлення до деталей та достовірності напрочуд гарно демонструє небажання замазувати обширні татуювання Дантеса, яких у Лемберзі тих часів бути просто не могло.

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Кліповість задуму видають і декорації стрічки. По-перше, вони надто куці: декілька кімнат, сходи та коридор. По-друге, якщо нічні інтер’єри будинку, у тлі лампадок та свічок, постійний скрип підлоги і дверей, повсюдні павутина та висохлі рослини підтримують атмосферу історичного трилера, то в денних епізодах надмір беклайту з імітацією сонячних променів, що б’ють у кожне вікно, просто випалює очі.

Під час перегляду фільму «Всі відтінки спокуси» виникає відчуття, що ти потрапив на відеокліп Дантеса тривалістю у півтори години. Тим паче, що телеведучий, співак, а віднедавна й актор, записав власний трек для стрічки – «В обіймах». Водночас слід зазначити, він виклався по повній.

«Якщо чесно, я в глибокому шоці! Мені дуже незвично дивитися на себе в кадрі й на персонажа, якого я граю. Це виглядає так переконливо, що я сам іноді не встигаю звикнути»,

– каже Дантес. І з ним тут важко сперечатися, бо його герой не просто єдиний, хто має хоч якусь правдоподібну арку, вдосталь реплік та класних сцен. Дантес ще й майже завжди потрапляє в роль хлопця, що з відчаю бідності будь що бажає видертися нагору, але його напівчерстве серце розтоплює кохання.

Всі відтінки спокуси український еротичний трилер

Олена Лавренюк каже, що «Всі відтінки спокуси» – це значно більше, ніж здається на перший погляд. Я з нею категорично не згоден. Бо це значно менше. Це точно не «П’ятдесят відтінків сірого», бо немає тут домінування у тому сенсі, в якому воно використовується у фільмі Саманти Тейлор-Джонсон. І точно не «наш основний інстинкт», бо героїня Лавренюк аж ніяк не дотягує до персонажки Шерон Стоун. Це радше «Подвійний коханець» Франсуа Озона, де так само еротизм поєднувався з історією про маніпулювання психіатром своєю пацієнткою. І так само клаптиково розповідалася історія, сподіваючись не на якість сценарію, а на фантазію глядачів.

Тож якщо ви фанатієте від Володимира Дантеса і мрієте поглянути на нього в коротких еротичних сценах, не слідкуєте за сюжетом в кіно, бо паралельно звикли гортати стрічку соцмереж, але відірвавши погляд від телефона хочете щораз бачити яскраву мерехтливу картинку, ви точно не будете розчаровані фільмом «Всі відтінки спокуси». Це кіно, яке старається зачепити глядача мимоволі, а не полонити надовго, впасти в око, а не запасти в душу, пропонує відключити логіку і увімкнути фантазію.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі українські фільми і серіали 2025 року

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах: