kinowar.com

Музика життя. Рецензія на фільм «Шопен, Шопен!»

 28.11.2025  Рецензія

Жалість – це найжорстокіша річ, яку одна людина може запропонувати іншій.

Фридерик Шопен

В український прокат вийшов «Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!) – чи не найдорожчий польський фільм з бюджетом у понад 72 мільйони злотих (близько 17 мільйонів доларів), який лише пару місяців тому мав прем’єру на кінофестивалі у Гдині. Як нескладно здогадатися, стрічка оповідає про найвидатнішого польського композитора і піаніста, який у 20-річному віці переїхав до Парижа де й спочив, не доживши до 40 років.

Ініціатором стрічки виступив один з топових польських акторів Ерик Кулм, який якось зізнався, що музика Шопена змушує його плакати, і він би дуже хотів краще вивчити композитора й зіграти його у кіно. Почувши це, режисер Міхал Квечінскі, який зняв Кулма у неординарній історичній драмі «Хто ти, Філіпе?», вирішив зробити фільм про Шопена. Надихався він «Найгіршою людиною у світі» Йоакіма Трієра, перейнявши від того уривчастий підхід викладу історії героя.

Стрічка стартує у Парижі XIX століття, де 25-річний улюбленець паризьких салонів та аристократії Фридерик Шопен заробляє гроші концертами та приватними уроками, зокрема для доньки барона Ротшильда. А славу свою скріплює грою на дні народження самого короля Франції Людовика Філіпа I, якого зіграв семиразовий номінант на премію «Сезар» Ламбер Вільсон («Матриця»).

Його ліпші друзі – угорський композитор Ференц Ліст (Віктор Мотеле з «Емілі в Парижі»), що першим серед піаністів почав заробляти сольними концертами; піаніст і композитор Юліан Фонтана, який був шкільним товаришем Шопена ще з варшавських часів і займався у тому числі збереженням творчого доробку митця; Ян Матушинський, лікар за фахом, який доглядав Шопена, коли той захворів. З цим тріо Шопен на екрані відвідує салони й вечірки, розважає публіку імпровізаціями та жартами, напивається, щоб наступного вечора повторити все наново.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

Так Квечінскі змальовує молодого маестро, як бонвівана й гульвісу, якого в житті цікавить тільки музика й розваги. Та все змінюється через хворобу. Спершу Шопен дізнається власний діагноз від лікаря, а потім Париж закривають внаслідок епідемії холери. Опинившись наодинці, Шопен вперше усвідомлює свою одвічну самотність, яку йому завше вдавалося топити у вині й прикривати бравурними фразами на кшталт «У мене дві тисячі друзів». Як каже його матір: «Ти сумуєш, саме тому у тебе 2 000 друзів».

І от уже парубок, хто ще недавно зізнавався рідні, що не вміє кохати, робить пропозицію подрузі дитинства і гарячково обставляє дитячими меблями дороге помешкання, на оренду якого не має бюджету, адже всі заробітки звик транжирити. Але не думайте, що гульвісі митцю вдається заспокоїтися. Минає зовсім трохи часу і Шопен уже з новою коханою, письменницею Жорж Санд (Жозефін де ла Бом) їдуть на Майорку у пошуках сонця й морського повітря, що мають вилікувати вже дуже хворого піаніста.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

В якийсь момент здається, що Квечінскі надто підганяє коней, перетворюючи оповідь про Шопена на калейдоскоп. Причому робить він це і буквально, бо своєрідним перемикачем між історичним етапами виступають сцени, в яких з’являються кінні екіпажі і звучить жвава електронна музика. Хаотичне жонглювання епізодами з життя Шопена без вказання дати подій може легко заплутати глядача. Проте чим далі заходить хвороба піаніста, тим темп змін стає повільнішим, немов віддзеркалюючи героя, якому стає все важче пресуватися чи подай зводитися на ноги.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

Варто відмітити чудове акторське виконання Кулма. Актор дійсно дуже перейнявся роллю, місяцями вивчаючи французьку та гру на фортепіано, щоб ідеально передати свого героя на екрані. Музичну підготовку актора курував польський піаніст і актор Януш Олейнічак, відомий якраз своїм виконанням Шопена. Олейнічак свого часу також зіграв Фридерика у французькому фільмі про Шопена «Блакитна нота» 1991 року, а ще він був дублером рук Едрієна Броуді в оскароносному «Піаністі» Романа Полянського. Януш Олейнічак не дожив до прем’єри фільму, померши у 2024 році у віці 72-х років.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

Музика Шопена звучить у фільмі регулярно і під кінець стає ключовим елементом картини. Адже чим ближче смерть підкрадається до Фридерика, тим швидше він позбавляється усього неважливого – гулянок, коханок, уроків та концертів, гарячково намагаючись зосередитись на тому, що вважає найголовнішим у своєму житті – на музиці, з якою йому врешті стає не самотньо у порожньому помешканні, за вікнами якого вирує життя й проходить Липнева революція.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

Фільм «Шопен» вийшов цікавим байопіком про митця, що через смертельну хворобу постає перед необхідністю обирати, чим найкраще заповнити своє життя. Ця історія не стільки про геній таланту і слід в історії, бо герой фільму навіть не думає про те,  що лишить після себе, наказуючи спалити рукописи своїх останніх творів. Це радше нагадування всім нам, що змістовним життя роблять лише значущі речі, але маючи десятиліття попереду, ми ладні забувати про це, поринаючи в оманливу позлітку порожнього гедонізму й мінливої слави.

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

P.S. Варто також відмітити, як поляки у стрічці про Шопена неодмінно демонструють його зв’язок із батьківщиною. Коли король Франції дарує піаністу паспорт й нарікає французом, Фредерик додає «польського походження», тому що він покинув Польщу, але вона назавжди в його серці. Давня подруга, учениця й муза митця Дельфіна Потоцька (Кароліна Ґрушка) не тільки регулярно з’являється у стрічці, але й саме вона, а не одна з коханок, в обіймах яких волів померти парубок, знаходиться біля смертної постелі Шопена, коли він проголошує останню волю: вирізати його серце й відвезти у Варшаву.

Дмитро Сидоренко

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

«Шопен, Шопен!»  (Chopin, Chopin!)

Читайте також:

Найкращі музичні фільми

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Підтримайте Україну:

Коментарі