Бойовики 80-х, яким не вистачило бюджету, щоб стати справжніми перлинами
Як і у статті про бойовики категорії “Б” 90-х років, тут ми вживаємо цей термін у широкому значенні. Важко визначитись, що формально є категорією “Б”, а що ні, адже одним лише розміром бюджету оперувати явно недостатньо. Додаємо якість стрічки – картинка, продакшн, декорації, тобто ті ресурси, які були задіяні, і наскільки вдало їх вдалося застосувати.
Ми це робимо не для того, щоб скласти каталог кіно за жанрами та категоріями. Наша мета у даному випадку – відзначити ті фільми, які зазвичай залишаються за межами статей про “найкраще”, “найпам’ятніше”, “найкасовіше”. Топові бойовики 80-х всі і так чудово пам’ятають, немає сенсу вкотре розповідати про “Термінатора”, “Хижака”, “Смертельну зброю”, “Міцного горішка” та “Рембо”. А от менш відомі стрічки, які, втім, варті уваги, можливо знають не всі читачі.
Якщо вам подобається те, про що ми пишемо, і те, як ми це робимо, будь ласка, підтримайте нас
Сліпа лють (Blind Fury) 1989
Ідеальний “поганий, але чудовий” бойовик. З точки зору реалістичності та дорослої драми це не може претендувати навіть на курсову роботу сценариста чи режисера. Але з точки зору ейфорії, яка тебе охоплює, коли ти вдесяте переглядаєш цей шедевр з Рутгером Гауером, це саме те, за що ми любимо бойовики 80-х. Все круто, динамічно і з великою кількістю гумору. А правдоподібність залиште для “Народженого четвертого липня”.
Двоє друзів служать у В’єтнамі. Під час однієї з операцій вони розділяються, одному вдається врятуватися, а інший (Рутгер Гауер) у результаті вибуху і нещасного випадку осліп. Він потрапляє до якогось місцевого народу, який піклується про сліпого блондина, паралельно навчаючи виживати без зору. У навички виживання входить володіння самурайським мечем (тому що місцеві розуміють, що відправляти американця до Лас-Вегасу без цього не варто – там аж надто небезпечно).
Коли він повертається, він є асом бойових мистецтв. Він намагається розшукати старого армійського друга і з’ясовує, що у того серйозні проблеми: дружину вбито, сину загрожує небезпека. Тепер він стає сліпим янголом-охоронцем, який вбиває всіх зрячих на своєму шляху. Піковим поєдинком є битва на мечах з Шо Косугі.
Помста ніндзя (Revenge of the Ninja) 1983
І якщо зайшла мова про Шо Косугі, то логічно буде згадати цей фільм. Цей японський актор та майстер бойових мистецтв майже одноосібно зробив ніндзя та все, що з ними пов’язано, популярними в США та по всьому світі. Трилогія про ніндзя, де “Помста ніндзя” є другим фільмом (історії в цих трьох стрічках між собою не пов’язані), стала, мабуть, magnum opus Косугі (причому, якщо в прокаті вона зібрала доволі скромні 14 мільйонів доларів, то у форматі відео та ТБ вона стала справжнім міжнародним хітом).
Незважаючи на казковість історії та обмеженість бюджету, розповідь все ж захоплює, адже яким би примітивним не був бойовик, він має викликати співчуття, одних лише крутих бійок не вистачить. Головною вдалою складовою є антагоніст, зрадник і справжній диявол: якщо прослідкувати, чим він займається і наскільки цинічно використовує для своїх цілей всіх навколо, включно з дівчиною і найкращим другом, то його можна поставити за рівнем зловісності поставити поруч із Джокером чи Імператором Палпатіном. Якби цьому фільму виділили більше бюджету, це була б потужна кримінальна драма (ба більше, повна версія передбачалася на півгодини довшою, і за рахунок того, що багато сцен, особливо жорстоких, вирішено було вирізати, загальна розповідь стала менш логічною та зрозумілою – іншими словами, потрібен Косугі-кат).
Фінальна битва на даху між двома ніндзя, незважаючи, знов-таки, на свою казковість і гіперболізованість, захоплює і тримає у справжній напрузі (і це ми не віддаємо шану нашим дитячим спогадам – ми передивились її безпосередньо перед написанням цього тексту). Цей фільм є класичним парадоксом бойовиків 80-х: з одного боку, ти ніколи не поставиш його в один ряд з “Термінатором” чи “Хижаком”, але з іншого боку, це беззаперечна культова класика.
Кікбоксер (Kickboxer) 1989
Те саме можна сказати і про цю стрічку з Жан-Клодом Ван Даммом. Справа навіть не в тому, що вона коштувала менше 3 мільйонів (а зібрала, до речі, 50 мільйонів). Візуальні недосконалості зазвичай відходять на другий план, коли розповідь того варта. Але у випадку із “Кікбоксером” сценарій, здається, придумано за 5 хвилин на зустрічі зі студією, у якої продюсери просили гроші на проєкт: поганий хлопець жорстоко травмує брата хорошого хлопця, той вирішує помститися, для цього він йде до старого мудрого вчителя, той навчає його усьому, що знає, тоді хороший хлопець б’є поганого хлопця. Як взагалі під таку історію продюсери отримали гроші? Чим вони аргументували? Як переконали, що це спрацює? Здається, без алкоголю тут не обійшлося.
Ба більше, Ван Дамм не може просто надрати зад фінальному босу. Він має спочатку отримати десяток ударів по обличчю і майже програти бій, а от вже потім він пригадує слова вчителя і починає лупцювати поганця. Про глибину опрацювання характерів не будемо навіть починати. Це не розповідь, не картонний будиночок, який складено у надії, що вітер сьогодні не подує.
Ну то й що? Кого це хвилює? Краще згадайте, як забинтовані перед боєм руки бійці занурюють у якусь клейку субстанцію, а потім занурюють у скло. Тепер їх кулаки – смертельна зброя, кожен пропущений удар може стати фатальним. А п’яні танці Ван Дамма? А, врешті-решт, головного антагоніста Тонг По? Це довершений злодій, не кожному фільму класу “А” вдається створити щось подібне. Обличчя-маска, коса на повністю поголеній голові, відсутність емоцій, жахаючий стиль ведення бою – ангел смерті на Землі. Він перевершив навіть головного антигероя бойовиків 80-х і 90-х – Боло Йенга (а це здавалося навіть теоретично неможливим).
Дракони назавжди (Fei lung mang jeung; Dragons Forever) 1988
Фільми Джекі Чана, які знято до 2000-х років, в принципі, можна занести в категорію “Б” у повному обсязі, якщо орієнтуватись суто на бюджет. Більша частина була знята в Азії чи азіатськими студіями, а тому бюджет апріорі не є великим. Але насправді, вони не відносяться до категорії “Б”. Якщо згадати “Поліцейську історію” або “Обладунки бога”, чи навіть більш ранню “Операцію А”, то можна відзначити і масовку, і костюми (історичні, багато), і залучені ресурси поліції для перекриття доріг для того, щоб відзняти складну погоню, і масштабні знімання в супермаркетах, і автомобільні трюки з розбитими машинами, і ще багато чого. Звісно, це не блокбастер рівня Кемерона чи сучасних Марвел/DC, але і категорією “Б” це не назвеш.
Але частину фільмів (пару ми сьогодні згадаємо) Джекі Чану довелося зняти у приблизно такому режимі. Це суто бійцівські бойовики, з меншою кількістю погонь і трюків з авто чи великими об’єктами архітектури. Втім, Джекі достатньо власного тіла, щоб робити неймовірні речі. А коли до цього підключається фантазія двох його друзів – Саммо Хунга і Єна Біяо, то ці комедійні бойовики стають витворами мистецтва. На жаль, цей фільм став останнім, у якому тріо з’явилося у повному складі (нижче буде ще один, де вони втрьох).
За сюжетом три юриста найняті хімічною компанією з метою захисту їх інтересів у суді. Позив подано небайдужими громадянами містечка, екологію якого руйнує це підприємство. Ба більше, це ще й пов’язано з мафією і наркотиками. На чий бік стануть троє товаришів і скільки срак мафії вони натовчуть у найкомічнішій, але й найжорсткішій манері?
На боці поганих хлопців виступив Бенні Уркідес, професійний кікбоксер, тренер та постановник боїв у багатьох фільмах, де час від часу він виступав і актором. Він зізнавався, що найбільше працювати йому подобалося саме з цим тріо (і ще одну співпрацю ми, знов-таки, побачимо нижче).
Вулиці у вогні (Streets of Fire) 1984
Іноді у бойовиках 80-х середньої руки (якщо висловлюватись позитивно) збирається такий акторський склад, якому позаздрить і режисер блокбастера. У цій, вельми дикій (і за це знов подякуємо 80-м) кримінальній стрічці можна водночас побачити Майкла Паре (мабуть, найкраща його стрічка у період 80-90-ті), Даян Лейн, Ріка Мораніса, Білла Пекстона, Ріка Россовіча.
Банда байкерів викрадає рок-діву прямо з концерту! А ватажка банди байкерів грає він:
Хіба заради лише тільки одного Віллема Дефо в ролі інфернального ватажка банди байкерів, яка займається цинічним свавіллям, не варто подивитися цей фільм?
Майкл Паре кидає поганим парням виклик.
Заради справедливості зазначимо, що бюджет склав майже 15 мільйонів доларів, а прокатом і частково виробництвом займалися Universal, тобто це доволі відносно можна вважати класом “Б”. Однак за духом це саме такий фільм, про який ми б хотіли написати у цій статті.
Читайте також: 25 забутих фільмів 90-х, які варто переглянути
Взяти живим або мертвим (Wanted: Dead or Alive) 1987
Іноді у прямій лінійній манері розповіді фільмів 80-х є щось настільки ностальгійне та не часто доступне зараз, що хочеться на мить повернутись в ті часи та переглянути декілька старих стрічок. Оце чорне і біле, хороший і поганий, все чітко, ясно і зрозуміло.
Є хороший хлопець, який розшукує небезпечних злочинців за винагороду (він, звісно, доволі асоціальний, не намагається завести багато друзів, розмовляє грубо та зверхньо, особливо з поліцією, але ми все одно чітко розуміємо, що він хороший). Його грає Рутгер Гауер.
Є поганий терорист, якого демонічно добре грає легенда рок-музики, басист гурту KISS Джин Сіммонс. Він вбиває всіх навкруги, і своїх, і чужих. Знайти його легко тільки через довжелезний шлейф із трупів, який він за собою залишає.
Фінал зрозумілий хвилині на п’ятій, але ж справа не у результаті, а у шляху до його досягнення. Гауер ну дуже крутий, постійні круті фрази, жарти, та й поганців на шляху періодично вбиває. Сіммонс взагалі, здається, народився для цієї ролі. Жаль тільки, що не можна було зняти фільмів 5-6, у яких ці двоє намагалися б вбити одне одного – крута була б франшиза.
Кривавий спорт (Bloodsport) 1988
Не Ван Дамм вигадав фільми про турніри (бо “Вихід Дракона” з Брюсом Лі з’явився ще у 1973), але саме Ван Дамм вивів їх на якийсь принципово інший рівень. Пізніше він намагався використати власну формулу успіху у стрічці “У пошуках пригод”, де дебютував як режисер, і до певної міри це вдалося (от тільки комерційно себе не виправдало). І якщо при словах “формула успіху” ви поблажливо посміхнулися, то звернемо увагу не тільки культовий статус картини, а й на фінансовий бік питання – при бюджеті приблизно в 1 мільйон доларів фільм зібрав 50 мільйонів доларів.
Кінокомпанія Cannon Films спеціалізувалась на малобюджетному кіно. Вони знімали дешево, отримували при цьому вельми непогані збори і збирали прибуток. Серед відомих картин 80-х – “Вторгнення в США” з Норрісом, “Жага смерті 2” з Чарльзом Бронсоном, “Американський ніндзя” з Майклом Дудікоффим, “Кобра” зі Сталлоне. Але всередині 90-х студія збанкрутіла. Вони почали знімати дорожчі фільми (бо гроші були у наявності), але не були спроможними їх окупити. Власне, фільми з Ван Даммом стали останніми успішними проєктами – самі бачите математику, наскільки.
До речі, кумедно, що фразу “Дошка не б’є у відповідь” Боло Йенг взяв із все того ж фільму з Брюсом Лі “Вихід Дракона”. Але і цей фільм теж багато у чому наслідували – і не тільки у фільмах, але й у комп’ютерних іграх. Нарешті, останній цікавий факт – невеличку роль ФБРівця у цій стрічці зіграв Форест Вітакер, який пізніше грав у Джима Джармуша, Крістофера Нолана, Баррі Левінсона, Джоела Шумахера, а за головну роль у фільмі “Останній король Шотландії” отримав Оскар.
Горець (Highlander) 1986
Частина людей може обурено запитати “якого біса?” стосовно цього культового фільму. Мовляв, це ж одна з тих стрічок, яку пам’ятають і через сорок років, а зараз, нарешті, збираються і перезапуск зробити. Ми теж фанати “Горця” (і фільму, і серіалу, і взагалі, всього всесвіту), але неможливо не відзначити, що все зроблено суто за канонами “Б” бойовиків. Класний концепт, симпатичний герой, Шон Коннері в ролі його наставника і найкращого друга, вбивчо небезпечний антагоніст (Кленсі Браун просто неймовірний у цій ролі), але все інше…
До речі, якщо Чад Стахелські, режисер тетралогії про Джона Уіка та майбутній режисер перезапуску “Горця” вирішить проблему, звідки безсмертні виймають мечі, це вже буде квантовий стрибок вперед. Це миттєво переведе франшизу із жанру фентезі у наукову фантастику. А у оригінальному фільмі це була казка, нехай місцями і трохи зла (втім, сиквел вийшов ще більш гротескним).
Єдине, що точно виходить за межі категорії “Б” – музика гурту Queen. Тепер навіть і уявити важко, як група такого масштабу записує цілий альбом у якості саундтреку до фільму режисеру, який є ледь не дебютантом. А у 80-х подібна авантюра, як бачите, мала шалений успіх.
Найкращі з найкращих (Best of the Best) 1989
Таку назву міг отримати тільки бойовик із 80-х. Сюжет, власне, теж суто із 80-х: знов турнір, тільки тепер вже груповий, збірна США проти збірної Кореї. Багато суперечок всередині команди, які потрібно подолати, адже інакше про перемогу можна забути. Чи є у фільмі щось особливе? Формально – ні, це типовий каратешний бойовик із 80-х, знятий за мільйон. Фактично – так, бо інакше культовий статус здобути неможливо. А якщо подивитись добірки найкращого з жанру (чи з тих часів), то ви не так багато знайдете добірок, де цього фільму немає (причому, як українських, так і західних). Чому так відбувається, раціонально розкласти неможливо. Серед десятків фільм про турніри зі східних єдиноборств знайдуться “Кривавий спорт” чи “Найкращі з найкращих”, які можна сідати і переглядати по-новій хоч зараз (і при цьому регулярно посміхатись через моменти трешу та крінжу на екрані).
Тут і актори підібрані під стиль картині – Ерік Робертс та Кріс Пенн, наприклад, знімалися за свою кар’єру і в найлютішому лайні, і в шедеврах (Робертс, наприклад, знімався у Оксани Байрак, але з іншого боку, він взяв участь у “Темному лицарі” (між цими подіями два роки, до речі); у Кріса Пенна в фільмографії стрічок двадцять з балом нижче 4.5 на IMDb, але при цьому ми всі пам’ятаємо його роботи в “Скажених псах” та “Справжньому коханні”). При цьому на других ролях є культові особистості – Джеймс Ерл Джонс (голос Дарта Вейдера) і Луїза Флетчер (сестра в “Пролітаючи над гніздом зозулі”).
Були зняті три сиквели, до яких потрапляли час від часу хороші актори (Джина Гершон і Крістофер Макдональд, наприклад), але очікувано, оригінальної ідеї вистачило на перший фільм, а далі це дивилися хіба лише віддані фанати.
Придорожній заклад (Road House) 1989
Ще один легендарний бойовик 80-х, який вирішили перезняти в наш час (режисер “На межі майбутнього” Даг Лайман відповідальний за ремейк з Джейком Джилленголом у головній ролі). У 80-х у ролі крутого викидайла був неповторний Патрік Свейзі. Спочатку його найняли привести до ладу місцевий бар «Подвійна порція», але згодом довелося вичищати все містечко. Занадто багато залежало від одного поганця. Щоправда, на шляху до перемоги довелося багато чого пережити і втратити.
У ролі головного поганця Бен Газзара, який став зіркою ще у 50-х, а пізніше, серед іншого, запам’ятався появою у “Великому Лебовські”. В інших ролях також Сем Елліотт, Келлі Лінч, згаданий вже вище Бенні Уркідес та легенда реслінгу Террі Фанк.
Кіборг (Cyborg) 1989
На цей сай-фай з Ван Даммом витратили не звичних 1 мільйон, а цілих 2 мільйона доларів. Але по кадру відразу відчутно, що грошей відчутно не вистачає. Постапокаліпсис чи щось на кшталт того: у США 21 століття вирує злочинність, анархія та смертельна хвороба. Вуличні банди вбивають всіх, хто якось вижив. Є шлях до спасіння – жінка-робот, яка знає, як розробити вакцину. Але і вона потрапляє в полон до такої банди, ватажок якої загадкова та дуже харизматична істота. До того ж, у нього на вакцину свої плани.
Незважаючи на нестачу бюджету, тільки завдяки візуальній складовій цей фільм і варто переглянути. Наприклад, ось такі кадри:
Чи ось-такі:
Все дуже постапокаліптично, похмуро, а відсутність грошей додає картинці органічності, адже це ледь вціліла країна, збідніла, хвора. У режисера і оператора не вистачало фінансів, але точно не бракувало фантазії. Це одна з найслабших стрічок Ван Дамма, якщо розглядати сюжет (точно найслабша із тих, що є в добірці), але ці візуальні рішення з 80-х, відчуття приреченості і тривоги – іншими словами, улюблена похмура казка для дорослих – це те, що однозначно чіпляє (ну і ще раз відзначимо головного антагоніста (Вінсент Клін), тут кастинг-директор влучив у десятку).
До речі, у персонажа Ван Дамма ім’я і прізвище Гібсон Рікенбейкер. Завжди хотілося дізнатися, що керує людиною, щоб назвати головного героя таким чином.
У сиквелі одну з перших ролей в кіно зіграла Анджеліна Джолі, а у третій частині з’явився Малькольм Макдавелл. На щастя, четвертий фільм вже не знімали.
Читайте також: Найкращі фільми про постапокаліпсис
Кунг-Фу (Kung Fu: The Movie) 1986
Телевізійний фільм, який став сиквелом до однойменного серіалу 70-х, у якому головну роль також грав Девід Керрадін (найбільш відомий за роллю Білла у фільмі Тарантіно “Убити Білла”). Ба більше, цей телефільм планувався як пілот нового серіалу, де історія головного героя продовжувалася б. У оригінальному серіалі шаолінський монах завдав чимало шкоди королівській родині, а тому тепер за ним полює загадковий Манчу із не менш загадковим супутником, який працює на нього кілером. В процесі з’ясується, що смертельне протистояння персонажа Керрадіна відбудеться проти власного сина, про існування якого він не знав. Сина зіграв зовсім ще юний Брендон Лі (“Розбірки у маленькому Токіо” і “Швидкий вогонь”, про які ми писали у статті про бойовики категорії “Б” 90-х, ще попереду).
На жаль, все зупинилося на стадії пілота, який виглядав дуже перспективно. Брендон Лі виглядав справді небезпечним (до того ж, із незвично поголеною головою), історія із 19 століття десь у західних штатах США була і цікавим екшном, і майже філософічною розповіддю, де колишній монах подорожує по країні та ділиться мудрістю з новими поколіннями. Втім, пізніше вийшов інший серіал-продовження проєкту – “Кунг-Фу: Легенда продовжується”, де Керрадін грав монаха, що був далеким родичем героя оригінального серіалу, а події шоу відбувалися вже в 70-ті роки в США.
У ролі Манчу ще один актор, якого ви могли бачити у великій кількості бойовиків та комедій 80-х і 90-х – Макото Івамацу, якого зазвичай в титрах відзначали як мононім Мако.
Нічні яструби (Nighthawks) 1981
І знов Рутгер Гауер, але тепер вже в ролі поганця. Оскільки актор – голландець, то його зручно було взяти на роль європейського терориста, який тепер настільки знахабнів, що вирішив приїхати до США, щоб влаштувати тут кілька терактів.
Протистояти йому будуть гідні противники – Сильвестр Сталлоне та Біллі Ді Вільямс, найбільш відомий за роллю Лендо Калріссіана у «Зоряних війнах». Цих двох поліцейських переводять в елітний антитерористичний підрозділ, спеціально створений для подібних операцій. Вони не в захваті від переводу, але поступово погоня за терористом на ім’я Рейнхардт Геймар Вулфгар (це Рутгер Гауер) стає особистою справою. Злочинець захоплюється власною майстерністю, вмінням залишатися безкарним, обставити поліцію та спецслужби та вийти сухим з води. Він має велике его, а тому часто принижує опонентів, а тому напарники стають одержимими його затриманням.
Втім, саме Рутгер Гауер – головний діамант цього фільму, адже він ідеально вписався в образ жорстокого цинічного вбивці, методи якого лякають навіть колег за діяльністю та замовників.
Особливо круто це виглядає на тлі іншого фільму із добірки (“Взяти живим або мертвим”), де Гауер грає мисливця за головами, що йде слідом за таким самим безпринципним терористом.
Читайте також: Найкращі фільми Сильвестра Сталлоне
Закусочна на колесах (Fai caan che; Wheels on Meals) 1984
А от і ще одна поява трьох драконів, про яку ми вже згадували вище. Мабуть більш відомим за їх участю може бути тільки фільм “Проєкт «А»”. Як і всі стрічки з Джекі Чаном, Саммо Хунгом і Єном Біяо, це вдале поєднання бойовика і комедії, причому як тільки ти думаєш, що це суцільна комедія, починається настільки люта бійка чи відбуваються якісь настільки шалені трюки, що ти миттєво схиляєшся до того, що це, все ж таки, в першу чергу, бойовик. І потім навпаки.
Двоє друзів (і братів) тримають закусочну на колесах у Барселоні, а третій є не надто успішним приватним детективом. Йому замовляють розшук дівчини, однак згодом стає зрозуміло, що її переслідують небезпечні люди, а замовник і є той, хто ними керує. Тоді хлопці вирішують дати відсіч мафії, адже принципи важливіше за гроші.
Вже згаданий кілька разів вище Бенні Уркідес розповідав, що коли знімали фінальну бійку з Джекі Чаном, вони розійшлися настільки, що лупили один одного у повну силу. Так це чи ні (бо фільми про бойові мистецтва згодом оточують суцільні легенди та містифікації), але сцена бою вийшла однією з найбільш потужних у багатій кар’єрі Джекі Чана.
Не відступати і не здаватися (No Retreat, No Surrender) 1985
Жан-Клод Ван Дамм з’явився у цій добірці частіше за інших акторів жанру, хоча попередньо це і не планувалося. Тим цікавіше згадати, що у цьому фільмі він вступає в образі поганого (дуже) хлопця. На той момент актору було всього лише 24-25 років, але завдяки зализаному назад волоссю, злобному вивертанню губ та величезному білому костюму здавалося, ніби це досвідчений зрілий чоловік, який вбиває всіх, хто йому не подобається. Власне, у фільмі він це і робив, до тих пір поки не зіткнувся з фанатом бойових мистецтв і Брюса Лі.
Цим фанатом виявився зовсім ще юний хлопець, але він дуже вмотивований через особисті приниження. Спочатку принижували його особисто у школі, а потім його батька, який працював інструктором з карате, побили місцеві гангстери. Той у розпачі закинув справи, поступово опускаючись на дно, а малий настільки близько до серця сприйняв все, що відбулося, що до нього почав приходити дух Брюса Лі і навчати Джит Кун-До. Хлопець дуже наполегливо тренувався і врешті-решт помстився персонажу Ван Дамма у епічному поєдинку в рингу.
По-юнацькі наївний, але такий позитивний фільм, що мотивує та заряджає. До того ж, поєдинки поставлені дуже винахідливо, а тому з точки зору екшну це справді цікаве видовище.
Брюса Лі грає Кім Тай Чон, який вже робив це раніше в фільмі “Гра смерті”, коли продюсерам довелось замінити справжнього Брюса Лі через його раптову смерть. І хоча зовнішність схожа лише відносно за типажем, актор вдало імітує манеру розмови та жестикулювання Брюса, а тому відчуття його присутності в кадрі дійсно потужне.
А ще Ван Дамм грає росіянина на ім’я Іван Крашинський, якому у підсумку надрали зад. Хіба не приємно на таке подивитись?
Читайте також:
Найкращі бойовики класу “Б”, зняті у 90-х, які варто переглянути
Найкращі олдскульні бойовики, які настільки погані, що аж класні
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
