Не рвіться на той бік завчасно. Рецензія на фільм «Бітлджюс Бітлджюс»

06.09.2024 Рецензія

– Смерть – це важко.
– Інколи здається, що життя важче.

В прокаті новий фільм Тіма Бертона, колись головного майстра неоготичного розважального кіно, а останніми роками не надто вдалого реаніматора діснеєвської класики. Після провальних «Аліса в Задзеркаллі» та «Дамбо» з бюджетами у 170 мільйонів доларів, любитель потойбічної комедії опинився там, де сьогодні причалюють багато знаних, проте комерційно неуспішних митців – на стримінгу.

Знявши для Netflix молодіжний серіал «Венздей», що експлуатує стиль «Сімейки Адамсів» і сюжетні прийоми популярних підліткових телесеріалів, Бертон не лише отримав замовлення на другий сезон, але й нове дихання. До цього він буквально заявив, що провал «Дамбо», а потім пандемія ледь не вбили його. Але тепер під проводом Warner Bros. та продюсерської компанії Бреда Пітта «План Б» Тім повертає на великі екрани уже власне відоме творіння 1988 року «Бітлджюс». За словами Бертона, «Бітлджюс Бітлджюс» (Beetlejuice Beetlejuice) – це єдиний сиквел, який його цікавив з-поміж усього творчого доробку.

Саме так, ім’я демона у виконанні Майкла Кітона у назві звучить тепер двічі. Тричі, нагадаю, не можна, бо це викличе містера Джюса з того світу у наш. Повернення Кітона до цієї ролі, до речі, було ключовою вимогою Бертона для старту проєкту. До цього вони лише раз знімали сиквел, зате який – «Бетмен повертається» 1992 року. Кітон погодився, але з умовою, що йому цього разу дадуть більше екранного часу.

В результаті режисеру вдалося повернути не лише його, але й Вайнону Райдер та Кетрін О’Гара. Таким чином, цілих три покоління родини Дітц повертаються додому у Вінтер-Рівер. Примітно, що всі вони – дівчата, а от чоловікам пощастило менше. Містер Дітц давно пропав під час подорожі Амазонкою, а дід Дітц нещодавно помер страшною смертю, повертаючись додому з експедиції по спостереженню за птахами. Саме на його похорон і збирається родина у домі на пагорбі в містечку Вінтер-Рівер, як і у першій частині «Бітлджюса».

Також у касті нова муза Бертона – Дженна Ортега, яку він знову наряджає у шкільну уніформу, а в якості антагоніста-душосмокта виступає Моніка Беллуччі, з якою режисер стосунки почав прямо на майданчику. І не можна забути про Віллема Дефо, котрий виконав роль колишнього актора Вулфа Джексона, що грав копів у кіно, а у потойбіччі став реальним правоохоронцем.

Сценаристами виступили Альфред Гоф та Майлз Міллар, що написали «Венздей», а також Сет Грехем-Сміт, якого ви можете знати за такими горор-треш-комедіями, як «Президент Лінкольн: Мисливець на вампірів» та «Гордість і упередження і зомбі». Сценарій продовження, якщо вірити Грехем-Сміту, був у розробці з 2012 року.

Що там було розробляти не дуже зрозуміло, адже фільм багато в чому переповідає історію оригіналу. Знову Демон Бітлджюс наполегливо бажає оженитися на героїні Вайнони Райдер, аби вибратися з того світу. Тільки тепер, щоб утекти від злої Моніки Беллуччі. Дженна Ортега, яка грає дочку героїні Вайнони Райдер, наймолодшу з сімейства Дітц, взагалі не вірить у всю цю сімейну каламуть і вважає, що мама у своєму шоу на телебаченні не з привидами розмовляє, а всіх дурить. Звісно, очі малій розплющать уже до середини фільму.

Не те щоб сюжет довго зберігав якусь інтригу, проте його цілком достатньо для того, аби розставити тут і там фан-сервіс у вигляді відсилок до оригіналу і наситити фільм гумором, а також піснями й танцями, куди ж без них.

Головне ж, за що варто подякувати Бертону – це повернення фірмового стилю з яскравих декорацій та старомодних ляльок і спецефектів замість графіки. Потойбіччя знову зроблене неначе розважальний парк, в якому всі позлітали з котушок, Майкл Кітон у ролі демона в першу чергу. Як заявив актор, зніматися у цьому фільмі було ще веселіше, аніж в оригіналі. І я йому вірю, бо атмосфера веселої божевільні лишається в залі навіть після фінальних титрів.

Фільм «Бітлджюс Бітлджюс» вийшов хорошим поверненням Тіма Бертона до витоків творчості, за що ми й полюбили його стиль. Ця картина зір з неба не хапає, проте акторський ансамбль, гумор та атмосфера веселого Гелловіну виводять стрічку в розряд хорошої комедії для всієї родини. А прогнози аналітиків на збори у 100 мільйонів доларів вже в перший вікенд прокату (що дорівнює бюджету стрічки) дають надію на зняття комерційного прокляття з режисера у його ювілейному двадцятому фільмі.

Дмитро Сидоренко