Звичайні люди потребують прав, які йдуть в комплекті з громадянством якої-небудь країни. Я – ні.
Жа-Жа Корда
У прокаті «Фінікійська схема» (The Phoenician Scheme) – нова скрупульозно симетрична картина Веса Андерсона, немов гарячковий сон про родину, фінанси та віру, загорнутий у кадр чотири на три та перев’язаний пастельною стрічкою. Цього разу режисер знову, як і в «Астероїд-Сіті», обирає обпечені сонцем декорації. Місце дії – вигадана близькосхідна незалежна держава Фінікія, на тлі якої Андерсон розгортає капіталістичний епос з абсурдністю дитячої книжки з яскравими об’ємними картинками.
Беніcіо дель Торо грає Жа-Жа Корду – людину без громадянства з банківським рахунком у кожному часовому поясі. Відомий як прихильникам, так і ворогам як «Містер 5%», цей магнат збирає інфраструктурні проекти так, як інші колекціонують марки. Його бізнес-модель оманливо проста: вкласти капітал, витягти 5%, уникнути вбивства від конкурентів та світової закуліси. Повторити.
Але Корда розуміє, що його виживабельність не вічна, попри те, що йому регулярно вдається уникати отруєного вина, бомб у літаку та стріл з арбалета. Тож він вирішує передати свою імперію у спадок. Проте не одному з дев’яти синів, а єдиній доньці, сестрі Лізл (Міа Тріплтон), яка, на жаль для нього, віддає перевагу бідності та целібату, а не маржі.
З цього синопсису Андерсон разом зі співавтором Романом Копполою вигадує історію про те, як Корда задумує найбільший і неймовірний у своїй зухвалості інфраструктурний проєкт, що має інтенсифікувати торгівлю у регіоні і забезпечити його нащадків на 150 років уперед. Та для його реалізації потрібно об’їхати усю Фінікію, зустрітись з декількома стейкхолдерами і вибити з них фінансування частини проєкту. В цю подорож Корда бере з собою доньку та помічника – колишнього репетитора-ентомолога (Майкл Сера), відлуння дивного хобі магната.
Андерсон з Копполою наповнюють кожну мить цього road-movie абсурдистським гумором й класичними прийомами, що нагадують німе кіно старого Голлівуду. Персонажі крокують прямо на камеру, вдивляючись у глядачів, поки оркестрова музика буквально б’є у вуха публіці, передаючи внутрішній неспокій героїв. Партитура Олександра Деспла – це один затяжний крещендо, іноді перериваний ритмічними авіаційними катастрофами.
За камеру цього разу відповідав не звичний для Андерсона Роберт Йомен, бо 74-річному майстру потрібна була перерва, а Андерсон звик миттєво пірнати у новий проєкт. 35-міліметрову рамку «Фінікійській схемі» задав француз Бруно Дельбоннель. Вийшло у нього не гірше за попередника. Кожен кадр – фреска, кожна розмова – шахова партія, зіграна на таймері, де репліки вистрілюють так само швидко, як ходять пішаком, коли на таймері лишилося декілька секунд до кінця партії.
«Фінікійська схема» – це, можливо, найбільш андерсонівський фільм Веса Андерсона: діорама дисфункції, намальована пастеллю та озвучена привидом капіталізму. Це комедія, але водночас сповідь, застережливе оповідання. Це історія про те, що трапляється, коли людина намагається купити вічність і випадково відкриває благодать. Андерсон розгортає справжнє оперне па-де-де між божественним покликанням та династичними амбіціями, розігране в ренесансному палаццо, прямокутній ванній кімнаті у стилі ар-деко та залізничному тунелі крізь гірський хребет, куди не наважується проникнути жоден промінь світла.
Як будь-яка добре відрепетирувана симфонія, фільм розгортається з контрольованим божевіллям до фінальної частини, що виявляється напрочуд тихою та рівною, як буття того, хто не раз перебував на порозі смерті і бачив бога, тож тепер живе простим життям у гармонії зі своєю сім’єю. Ця історія доводить, що родинна любов, на відміну від бізнес-угод, не вимірюється відсотками. Незалежно від того, наскільки скрупульозно вирахувані прибутки та збитки, Андерсон нагадує нам, що найгармонічніші ноти в наших душах грають не від вигоди, а від спорідненості.
Приходьте на «Фінікійську схему» за геометрією. Залишайтеся заради моральної неоднозначності героїв. Йдіть, не знаючи напевно, чи щойно переглянули сатиру на неоколоніалізм й хижий капіталізм, чи казку на ніч для майбутніх MBA. У будь-якому випадку, це вишукано, водночас кумедно гостро та абсурдно влучно.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
