Документальна стрічка вже отримала нагороди на міжнародних фестивалях Berlinale та MOVIES THAT MATTER у Гаазі, а також потрапила до ТОП-20 фільмів глядацьких фаворитів документального фестивалю в Торонто HOT DOCS. В Україні фільм вперше покажуть 6 червня у Києві.
Документальна стрічка «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк увійшла до національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Українська премʼєра відбудеться 6 червня у київському кінотеатрі «Жовтень» за участі команди та героїнь фільму.
«Сліди» розповідають про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство та тортури, вчинені під час російської агресії. Фільм виходить далеко за межі прямого фіксування воєнних злочинів, зосереджуючись на спільноті вцілілих жінок, які відмовляються мовчати про пережите. Через історію Ірини Довгань — колишньої полонянки, а тепер активістки, яка документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України, — картина створює колективний портрет травми. Водночас фільм відкриває простір для відновлення через силу солідарності жінок, які стоять пліч-о-пліч і пропонує глибоке осмислення можливості надії посеред руйнівних слідів війни.
Фільм розповідає історії жінок із різних регіонів України — від Донбасу до Херсона та Київщини — які пережили насильство під час окупації або в умовах незаконного ув’язнення. Вони мають різний особистий і професійний бекграунд — підприємниці, фермерки, вчителька української мови та літератури, держслужбовиця — але всіх їх об’єднує те, що вони є членкинями громадської організації SEMA Україна. Організація є першою в Україні неурядовою організацією, очолювана постраждалими, яка стала драйвером змін у сфері протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом (СНПК).
Режисерка фільму, Аліса Коваленко, також є членкинею SEMA Ukraine та активно займається правозахисною діяльністю. Під час утримання у полоні у 2014 році на Донбасі вона постраждала від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Вона стала першою жінкою в Україні, яка відкрито заговорила про пережите СНПК, а згодом, у 2019 році, долучилася до заснування мережі SEMA Україна. Відтоді вона активно займається правозахисною та адвокаційною діяльністю у сфері СНПК в контексті російсько-української війни. У 2025 році вона також стала членкинею світової мережі постраждалих від СНПК, куди входять представники 19-ти країн, — SEMA Global Network of Survivors of Conflict-related Sexual Violence.
Саме особистий досвід став одним із поштовхів до створення фільму «Сліди», що робить його рідкісною та глибоко потерпіло-орієнтованою роботою — створеною разом з і зсередини спільноти постраждалих. Її попередні документальні роботи «Аліса в країні війни» (IDFA 2015), «Домашні ігри» (Sheffield Doc/Fest 2018), «Ми не згаснемо» (Berlinale 2023) та з «З любов’ю з фронту» (CPH:DOX 2025) мають низку престижних нагород на міжнародних кінофестивалях.
«У мене підвищене відчуття відповідальності за майбутню українську прем’єру, адже з цим фільмом я виступаю не лише як режисерка, а і як представниця спільноти постраждалих жінок і правозахисна активістка в цій сфері. Тому для мене ця прем’єра надзвичайно важлива не лише як вихід фільму до українського глядача, а і як можливість підняти тему сексуального насильства і тортур під час війни в ширшому суспільному контексті. Мені дуже хотілося б, щоб фільм спрацював як імпульс до діалогу, як каталізатор змін — крок до подолання мовчання та стигми навколо цієї теми в нашому суспільстві. Дуже цінно, що українська прем’єра відбудеться саме на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, адже “Сліди” мають сильний правозахисний вимір.
Водночас мені трохи лячно, адже тема фільму надзвичайно чутлива й важка. Я не раз чула: “Це дуже важливий фільм, але я не знаю, чи зможу його дивитися — боюся, що не витримаю емоційно”. І мені дуже хочеться, щоб люди змогли переступити цей внутрішній страх і стигму, адже наш фільм — не лише про біль і жахи. У ньому є світло, надія, тріумф людської гідності над злом. Ця надія звучить не лише в історіях постраждалих від воєнних злочинів СНПК, які змогли відновитися, а й знайшли в собі силу боротися за справедливість — вона може бути надихаючою для всіх нас. Цей фільм — про подолання травми, про відновлення і стійкість, які сьогодні надзвичайно важливо артикулювати.
Як писав видатний український історик Сергій Плохій, на противагу “міфології віктимності” в нашій історії важливо “плекати етос перемоги, подолання складнощів і продовження життя”. Для мене цей фільм має також зцілювальну, терапевтичну силу. Спостерігаючи за шляхом відновлення жінок після пережитих травм, ти й сам проходиш певне внутрішнє зцілення. Після світової прем’єри в Берліні до нас підходило багато глядачів, які говорили, що це фільм, який наповнює силою»,
– розмірковує Аліса Коваленко.
В якості співрежисерки до команди фільму долучилась Марися Нікітюк, відома в Україні за ігровими стрічками «Коли падають дерева» (Berlinale 2018) та «Я, Ніна» (PÖFF 2022). Під час повномасштабного вторгнення Марися почала активно співпрацювати з Фондом «Голоси дітей». З дітьми та підлітками, якими опікується фонд, вона створила трилогію з коротких фільмів, де вони рефлексують свій досвід проживання війни.
«Я долучилася до цього проєкту, щоб підтримати Алісу в проживанні й осмисленні однієї з найтяжчих тем, які сьогодні існують. Я знала її особистий шлях і розуміла, що маю бути поруч, як жінка і як громадянка. “Сліди” створені через досвід жіночої солідарності та посестринства. Це фільм, який не відтворює ані образ жертви, ані образ месниці. Нам було важливо показати шлях — внутрішню трансформацію героїнь: від пережитого насильства до відновлення суб’єктності та голосу»,
– підкреслює Марися Нікітюк.
Продюсерками фільму стали Наталія Лібет та Ольга Брегман з кінокомпанії 2Brave Productions. Серед їхніх спільних проєктів – «Стрічка часу» Катерини Горностай з головного конкурсу Берлінале 2025, переможець фестивалю у Трайбеці 2023 «Правило двох стін» Девіда Гутніка, стрічка «Куба і Аляска» Єгора Трояновського з фестивалю Sheffield DocFest та інші.
Світова премʼєра фільму «Сліди» відбулася на Берлінському міжнародному фестивалі у 2026 році в секції Panorama Dokumente, де він отримав Глядацький Приз. Стрічка українського виробництва вперше отримала головний приз у цій програмі. Згодом «Сліди» став найкращим фільмом документального конкурсу на фестивалі MOVIES THAT MATTER у Гаазі. Ця нагорода відкриває для фільму шлях для подання на премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».
Також на міжнародній арені вже відбулася низка показів та подій у рамках адвокаційної кампанії з актуалізації діалогу навколо одного з найбільш замовчуваних та стигматизованих злочинів війни — СНПК. У її рамках підвищується обізнаність, посилюється голос постраждалих, відбувається вплив на формування громадської думки у позиціонуванні та просуванні потерпіло-орієнтованих підходів у перехідному правосудді.
«Важливо, що разом з українською прем’єрою ми вступаємо в активну фазу національної адвокаційної кампанії фільму, яка включає спеціальні правозахисні та імпакт-покази, а також панельні дискусії та обговорення за участі героїнь фільму і членкинь SEMA Ukraine. Метою цієї кампанії є підвищення обізнаності, посилення голосу постраждалих, вплив на формування громадської думки щодо їхнього сприйняття, а також просування потерпіло-орієнтованих підходів у правосудді», – підкреслює режисерка Аліса Коваленко.
23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA у 2026 році відбудеться в Києві з 5 по 12 червня. Подія сприяє дотриманню й захисту прав людини та основоположних свобод, а також розвиває документальне кіно в Україні. Покази фільму «Сліди» відбудуться 6 та 7 червня. Вхід – за квитками, абонементами та акредитаціями.
Довідка
Режисерка: Аліса Коваленко
Співрежисерка: Марися Нікітюк
Продюсерки: Наталія Лібет, Ольга Брегман (2Brave Productions, Україна)
Копродюсери: Віолетта Камінська, Ізабелі Вуйцик, Даріуш Яблонскі (Message Film, Польща)
Режисери монтажу: Нікон Романченко, Аліса Коваленко, Міленія Фідлер
Фільм створено за підтримки:
– Польський кіноінститут
– Товариство допомоги єврейським іммігрантам (HIAS)
— Фонд імені Роберта Боша
— Центр кризової підтримки Міністерства Європи та закордонних справ (Франція)
— Українська Кіноакадемія та Грантова програма у партнерстві з Netflix Fund для Creative Equity
— INTERNATIONAL MEDIA SUPPORT (IMS)
— Український Кіноінститут | EURIMAGES Fiscal Sponsorship Provided by FiLM iNDEPENDENT
Читайте також:
Найкращі українські фільми про війну з росією
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
