Всі фільми режисера Мартіна Скорсезе
Мартін Скорсезе – один із стовпів голлівудської індустрії останніх 40-50 років. Він створив нове обличчя фільмів про гангстерів і мафію, але з точки зору всеїдності просунувся суттєво глибше, ніж один лише цей жанр. У багатій фільмографії режисера присутні і любовні драми, і психологічні детективи, і біографічні стрічки, і історичні опуси, і навіть роздуми на тему релігії. У Скорсезе немає відверто поганих фільмів (незважаючи на те, що можна прочитати про його останні роботи в інтернеті), але є однозначні шедеври.
У нашому розборі ми звернулися виключно до режисерських робіт майстра – Скорсезе дуже активно продюсує, але цей бік його діяльності ми залишили для наступного аналізу. У цій статті йдеться лише про повнометражні ігрові фільми – всі короткометражки та документальні стрічки виключені.
Отже, kinowar.com представляє всі фільми режисера Мартіна Скорсезе, ранжовані від найгіршого до найкращого.
Якщо вам подобається те, про що ми пишемо, будь ласка, підтримайте нас донатом
Берта на прізвисько Товарний вагон (Boxcar Bertha) 1972
Коли цивілізовані методи боротьби з керівництвом залізниці не допомагають, колишній лідер профспілкового руху та його кохана вирішують тиснути на босів за допомогою нальотів на потяги. Історія, яка чимось нагадує “Бонні і Клайд”, поставлена за мотивами реальних життєвих подій за участю Берти Томпсон (у фільмі її грає Барбара Герші). Це доволі жорсткий (особливо на той час) бойовик із відвертими сценами сексу. Пристрасть на екрані виглядала натуральною ще й тому, що Герші та Девід Керрадайн (той самий Білл з “Убити Білла”) перебували в реальному любовному зв’язку. Після зйомок фільму у пари народився син. А Скорсезе вирішив знімати стрічки про кримінальний світ вулиць великих міст.
Хто стукає в мої двері? (I Call First) 1967
Часто говорять про те, що музою Скорсезе у різний час виступали Роберт Де Ніро та Леонардо Ді Капріо. І це абсолютно справедливо, без цих двох акторів уявити фільми режисера просто неможливо. Але є одна людина, яка перебуває у тіні, хоча постійно супроводжував Мартіна з самого старту його кар’єри – чудовий Гарві Кейтель. Саме він зіграв головну роль і у дебютному фільмі режисера. Це історія дрібного гангстера, який проводить час у гулянках зі своїми друзями. Якось він знайомиться з дівчиною, заради якої хоче змінитись і стати кращим. Але це не банальна романтична історія (адже це ж Скорсезе), тому розчарування реального життя змушують головного героя метатися від кохання та бажання одружитися з коханою до скандалів, розривів і навіть спроби знайти розраду в церкві.
Воскрешаючи мерців (Bringing Out the Dead) 1999
Ніколас Кейдж грає лікаря швидкої допомоги, місія якого – рятувати життя. Але примари колишніх невдач тепер переслідують його, до нього приходять душі тих, кого він не зміг врятувати. Від нервового тиску лікар намагається втекти, ухиляючись від роботи, прикидаючись хворим і провокуючи власне звільнення. Патриція Аркетт грає дочку людини, яка вмирає від інфаркту. І тепер порятунок її батька може стати порятунком і для самого лікаря.
Нью-Йорк, Нью-Йорк (New York, New York) 1977
Музична комедійна драма, спеціально для якої була написана знаменита пісня з тією самою назвою. У фільмі її співає виконавиця головної ролі – Лайза Міннеллі, а потім вона стала значно відомішою у виконанні Френка Сінатри. Багато музичних номерів у наявності через те, що головні герої – саксофоніст (Роберт Де Ніро), який намагається пробитися в люди, проходячи численні прослуховування, і співачка (Мінеллі). Якось вокалістка допомагає музикантові на його прослуховуванні в черговому клубі, і на роботу їх беруть як дует. А далі історія їхніх стосунків та розвитку кар’єри перебуває під постійним тиском стресу. Егоїзм, невдоволеність життям, емоційність, успіхи та провали – все це робить взаємини пари яскравими, але дуже непростими…
Злі вулиці (Mean Streets) 1973
“Злі вулиці” багато критиків часто ставлять набагато вище у списку найкращих робіт Скорсезе (деякі навіть вважають картину чи не найкращою у фільмографії режисера). Свого часу манера розповіді, унікальність історії, автентичність (адже режисер знімав те, що бачив у своєму районі щодня) припали до душі публіці, яка вимагала чогось нового, свіжого. Крім того, за рахунок малого бюджету знімальній групі доводилося бути дуже винахідливою із тим, як використовувати камеру, як вибудовувати сцену, як формувати кадр. І ця винахідливість на 100% спрацювала на користь сприйняття картини. У наш час, вже після виходу “Славних хлопців”, “Казино” та цілого ряду фільмів послідовників Скорсезе, “Злі вулиці” такого враження не залишають, але при цьому, звичайно ж, як і раніше, є розкішним відображенням епохи.
Гарві Кейтель грає дрібного гангстера, який мріє про велику кар’єру, але при цьому розривається між ідеалами церкви та злочинного світу (цей образ перегукується з тим, що ми бачили в дебютній роботі Скорсезе “Хто стукає в мої двері?”, згаданій вище, оскільки сценарій для неї був прототипом матеріалу для “Злих вулиць”). Його життя помітно ускладнює його безглуздий товариш (Роберт Де Ніро), який ігнорує свої борги та погрози тих, кому він винен, і хоче лише гуляти та розважатися. Рано чи пізно такий підхід призведе до неминучих проблем із поганими хлопцями.
Аліса тут більше не живе (Alice Doesn’t Live Here Anymore) 1974
За головну роль у цьому фільмі свій Оскар отримала Еллен Берстін, яку ви пам’ятаєте в першу чергу за роллю матері у фільмі Даррена Аронофскі “Реквієм за мрією”. Вона зіграла одиноку матір, чоловік якої загинув в автокатастрофі. Тепер вона залишилася без засобів для існування, і до того ж їй якось треба піклуватися про свого сина. Жінка продає гараж, вирішує переїхати до міста, де вона зростала, і повернутися до кар’єри співачки, яку закинула після заміжжя. Але до здійснення плану їй доводиться зіткнутися з масою випробувань, які переважно обертаються втратою грошей, яких і так не надто багато. Обпалюючись об нові стосунки та переїжджаючи з міста до міста, вона зустрічає чоловіка (Кріс Крістоферсон), який, схоже, має справжні почуття до неї…
Кундун (Kundun) 1997
Оскільки фільм розповідає про тибетського Далай-ламу, який, зрозуміло, проти впливу Китаю на внутрішні справи Тибету, він від початку був приречений на бан з боку Китаю і як наслідок, на заборону в’їзду в КНР для Скорсезе та багатьох інших людей, які були зайняті на проєкті. Disney вибачалися перед китайськими партнерами і навіть розвивали нові бізнес-ініціативи, щоби якось знизити напругу і не ставити під загрозу дистрибуцію їхніх фільмів на такому великому ринку. Але водночас, Оскар та багато інших премій номінували картину в кількох номінаціях, особливо відзначаючи чудову операторську роботу Роджера Дікінса.
Фільм складається з ряду великих епізодів, які демонструють дитинство і юність Далай-лами, починаючи з моменту випробування, яке він проходить ще зовсім маленькою дитиною, і закінчуючи його від’їздом з Тибету, на який йому доводиться зважитися, після того, як загрози його життю стають все більш відчутними.
Епоха невинності (The Age of Innocence) 1993
Ансамбль зіркових акторів 90-х у мелодрамі про вище суспільство кінця 19 століття. Молодий успішний юрист (Денієл Дей-Льюїс) збирається оголосити про заручини з дівчиною знатного роду (Вайнона Райдер), що влаштовує і обидві родини, і його самого. У цей же час він знайомиться з кузиною матері своєї майбутньої нареченої (Мішель Пфайффер), що виїхала з Європи від чоловіка, який їй зраджував. Їй складно увійти у вище суспільство Нью-Йорка, оскільки воно затиснуте у догматах та стереотипах. Герой Дей-Льюїса пропонує свою допомогу з цим, а також із вирішенням питань розлучення, за що жінка дуже йому вдячна. Їм цікаво спілкуватися, особливо на тлі того, що більшість представників істеблішменту героїню Пфайффер тримають на відстані. Але з часом юрист розуміє, що поступово ця жінка приваблює його все більше, а тому він поспішає укласти шлюб, щоб убезпечити себе від спокуси…
Мовчання (Silence) 2016
Це не перше звернення Скорсезе до теми віри та релігії (хоч і не найкраще в його кар’єрі). Ліам Нісон, Ендрю Гарфілд та Адам Драйвер грають священиків-єзуїтів, які волею долі опиняються в Японії. Перший проповідує там християнство і стає свідком тортур тих місцевих, які прийняли нову віру, а всі інші йдуть за ним після звістки про те, що він сам зрікся віри під тортурами. Те, що відкриється їхньому погляду, не тільки вразить їх свідомість, а й поставить під загрозу саме життя.
Місцева влада не шанує католицьку доктрину, послідовники проповідників переслідуються, їм завдають шаленого болю під час тортур, а також вони потрапляють до в’язниці. Самим священикам також доводиться зіткнутися із жорстокістю, беззаконням і зрадою, які, серед іншого, підштовхують до осмислення питання віри як такої. Пошуки істини, чи то у вигляді людини, яка загубилася на чужій землі і зрадила колишні ідеали, чи то у форматі запитання, з яким звертаються до бога, не обов’язково призведуть до однозначної відповіді. Швидше за все, у відповідь на всі молитви, що підносяться до неба, ти, як і раніше, чутимеш лише мовчання.
Король комедії (The King of Comedy) 1982
Про цю трагікомедію всі знову заговорили у 2019 році після виходу фільму “Джокер” із Хоакіном Феніксом. Роберт Де Ніро тут грає одержимого впевненістю у власному успіху коміка, якому не вдається пробитися на екрани. Щоб зрушити справу з мертвої точки, він вдається відчайдушного кроку: разом зі своєю подругою він захоплює популярного ведучого гумористичного ТБ-шоу в заручники і вимагає допуску до прямого ефіру. Влада дозволяє телекомпанії це зробити, і божевільний комік з’являється в телевізорі. Аналогії фінальної сцени на шоу з тим, що відбувається в “Джокері”, цілком очевидні, нехай розвиток подій і відрізняється (при цьому цікаво, що у фільмі 2019 року Де Ніро бере участь уже в ролі ведучого шоу, а не коміка).
Тодд Філліпс надихався ще одним фільмом Скорсезе (“Таксист”, про нього нижче), але саме “Король комедії” за наповненням багато в чому збігається зі своїм послідовником, показуючи, куди може завести незадоволену своїм життям людину нав’язлива ідея успіху.
Після роботи (After Hours) 1985
Смішна нестандартна комедія від Скорсезе (і водночас кримінальний трилер), несхожа на комедійне кіно 80-х. Вирушаючи на побачення із випадковою знайомою, молодий програміст навіть уявити не може, які випробування його чекають. Починається все з дивакуватості дівчини та її суперечливого минулого і сьогодення, але потім все перетворюється на низку трагікомічних збігів, які призводять до погоні за молодим чоловіком, що реально загрожує його життю. Постійно балансуючи на межі чорної комедії і трилера, фільм не надає підсумкової моралі і не дає відповідей на питання, проте тримає в постійній напрузі, незважаючи на комічну оболонку.
У головних ролях Гріффін Данн і зовсім ще молоді Розанна Аркетт і Лінда Фіорентіно.
Колір грошей (The Color of Money) 1986
Неочевидний сіквел фільму “Більярдист” за участю Пола Ньюмана, який вийшов у далекому 1961 році. Через чверть століття Скорсезе повернувся до цієї історії, поставленої режисером Робертом Россеном (обидва постановники працювали з романами Волтера Тевіса). У першому фільмі Ньюмен грав молодого обдарованого більярдиста, який мріє про велику гру і проходить жорсткий шлях дорослішання із суворими наставниками. У продовженні історії вже його персонаж виступає навченим життям профі, який хоче передати свій досвід новому поколінню. Нове покоління представляє Том Круз. Але чи захоче він слухати настанови старого майстра, та й чи настільки він простий, як здається на перший погляд?
Не варто чекати розважального фільму про майстерну аферу – це досить складна життєва драма, де в центрі не прийоми більярдистів та винахідливі ходи шахраїв, а труднощі стосунків між людьми різних поколінь та переконань.
Хранитель часу (Hugo) 2011
Один із недооцінених фільмів Мартіна. Значна частина тих глядачів, які подивилися картину, відгукуються про неї позитивно, але кількість тих, хто подивився її на сьогоднішній день, не надто велика. Певною мірою режисер є заручником власного амплуа постановника жорстких історій про гангстерів та кримінальний світ, а тому коли в трейлері люди побачили обриси дитячого кіно та Сашу Барона Коена у формі залізничника, особливої завзятості для відвідування прем’єри ніхто не відчув. Втім, 11 номінацій на Оскар (включаючи найкращий фільм, режисуру та сценарій) та 5 статуеток за підсумком, нехай і в технічних номінаціях – серйозне свідчення того, що фільм відзначили як мінімум критики та колеги з індустрії.
Г’юґо – маленький хлопчик, який хоче зібрати механічну ляльку, яку колись не довів до ладу його батько (Джуд Лоу). Батько хлопчика загинув у пожежі, мати померла під час пологів. Тепер він живе на вокзалі і намагається зібрати потрібні деталі, щоб оживити автоматон за кресленням у блокноті. У його місії йому допомагає маленька дівчинка (Хлоя Морец, якій на той момент було близько тринадцяти), чий батько намагається отримати вигоду із здібностей хлопчика…
Острів проклятих (Shutter Island) 2010
Яскравий фільм від Скорсезе, психологічний трилер, який розташувався б значно вище у списку, якби багато його ходів не були настільки очевидними для більш-менш досвідченого глядача. Фінальні сцени по-справжньому чіпляють, але ще до них стає зрозуміло, що всі учасники подій не є тими, за кого вони себе видають. А головний герой (Ді Капріо) взагалі здійснює низку божевільних вчинків, які не надто резонують з тим, що він веде розслідування по розшуку вбивці. Тим не менш, атмосфера катастрофи, що наближається, і трагедія, що розкривається у фіналі глядачеві, залишає слід у пам’яті, що є однозначним плюсом для будь-якої картини.
Крім Ді Капріо у розкішному акторському ансамблі також зайняті Марк Руффало, Бен Кінгслі, Патріша Кларксон, Мішель Вільямс, Макс фон Сюдов та Тед Левайн.
Остання спокуса Христа (The Last Temptation of Christ) 1988
Віллем Дефо у ролі Христа та Гарві Кейтель у ролі Юди. Незвичний погляд на легенду про Ісуса та суть його спокуси. Двоїстість природи Христа в біблії викликає чимало дебатів у теологів, а для людей мистецтва відкриває безліч шляхів для нових трактувань вже звичної для всіх історії. У Скорсезе Ісус не впевнений у своєму призначенні божественний син, а людина, яка сумнівається, раптово пізнавши свою потенційну божественну природу. Якщо це усвідомлення приходить до підготовленого сина божого, він сприймає його з належним розумінням і смиренністю. Але якщо ця звістка відкривається для того, хто все життя вважав себе звичайною людиною, то які шанси на швидке прийняття? Концепція здається йому неймовірною (що підтвердить будь-який атеїст), одкровення здаються провісниками можливого божевілля, а поряд ще й диявол, що постійно не спить, який лише посилює відчуття нереальності того, що відбувається.
Як і “Кундун”, фільм не зустріли з приємністю і розумінням. Більше того, режисер зміг зняти його лише з другої спроби, а після переривання знімального процесу уперше навіть думав про еміграцію до Європи. Скорсезе говорив, що Голлівуд став занадто комерційним і знімати кіно тут стало неможливо. Протести всіх можливих релігійних організацій після виходу картини були прогнозовані, але той, хто намагається проникнути в суть побаченого, розуміє, що образи релігії чи вірян у фільмі немає. Мартін Скорсезе – віруючий католик, який у молодості хотів прийняти сан, і планів зняти щось “богопротивне” у нього не могло й виникнути. Відхід від догмату (літературною основою виступила “скандальна” з тих самих причин книга Нікоса Казандзакіса, який також був вірянином, православним християнином) складний для тих, хто замінює у вірі суть формою. Але для тих, хто намагається зрозуміти суть бога, вірянин ти чи атеїст, це справді цікавий фільм.
Авіатор (The Aviator) 2004
Дуже тривале біографічне полотно (майже три години) про Говарда Г’юза. Людина унікальної біографії досягла неймовірних результатів у кіно та авіації, з легкістю змінюючи профіль діяльності наче хобі. Ексцентричний мільярдер зіткнувся з опором не тільки конкурентів, а й уряду США та ФБР, і боротьбі з сильними світу цього підступно заважало його власне тіло. У Г’юза був (хоча в реальному житті це не підтверджено на 100%) обсесивно-компульсивний розлад, який на певному моменті життя переходить у параною. Незважаючи на слабкість, що постійно прогресувала, він знаходив у собі сили боротися і щоразу повертався в бій із ще більшим запалом.
Головну роль виконав Леонардо Ді Капріо, одним із конкурентів блискуче виступив Алек Болдвін, а в інших ролях також зайняті Кейт Бланшетт, Кейт Бекінсейл, Джон Сі Рейлі, Адам Скотт, Гвен Стефані, Ієн Голм, Віллем Дефо та Алан Алда.
Таксист (Taxi Driver) 1976
Культурна спадщина “Таксиста” для наступних поколінь режисерів та сценаристів означає значно більше, ніж те, як сприймає глядач цей фільм під час перегляду в наші дні. Стрічку зняли майже півстоліття тому, колишнього ефекту вона вже не справляє, проте ідея і побудова розповіді все ще релевантні для індустрії кіно (чому підтвердженням виступає той самий “Джокер”, згаданий вище, багато в чому заснований на мотивах картини Скорсезе і сценариста Пола Шредера).
У центрі оповідання самотній герой нового часу – ветеран війни у В’єтнамі, соціопат, який відчайдушно шукає своє місце у мирному житті. Він працює у нічному таксі, оскільки страждає на безсоння. Він незграбно знайомиться з дівчиною, яка працює у штабі виборів нью-йоркського сенатора. Побачення йде не за планом, і дівчина його кидає. Відчуття покинутості і втраченості тільки посилюється, тому персонаж Роберта Де Ніро вирішує привести місто до ладу, вичистивши весь бруд, починаючи з самого верху. Методи його далекі від ортодоксальних і місія здається приреченою на провал від початку. Але він слідує по своєму психопатичному шляху, і далі глядач намагається зрозуміти, чи стає він успішним, чи це відбувається виключно в голові центрального героя – і найголовніше, чи є різниця між цим? Що важливіше, йти шляхом, який схвалить суспільство, чи перебувати в ілюзії, що воно його схвалює? Або твоє власне усвідомлення правоти важливіше за будь-яке схвалення?
Скажений бик (Raging Bull) 1980
Біографічна драма з історії життя Джейка Ламотти, чемпіона світу з боксу в середній вазі. Маючи надзвичайні спортивні дані і волю до перемоги в рингу, своє особисте життя атлет цілеспрямовано вбивав, оскільки був володарем вибухового характеру. Спроби друзів і сім’ї достукатися до Ламотти були приречені на провал, що призвело до краху не тільки персонального життя, а й кар’єри боксера.
Роберт Де Ніро зробив революційний прорив у тому, що можна зробити зі своїм тілом заради зйомок у фільмі (і хто знає, можливо саме він так вплинув на Крістіана Бейла в його вправах із вагою) – він набрав понад двадцять зайвих кілограмів заради лише кількох сцен. На відміну від більшості історій про спортсменів, це не спортивна, а в першу чергу особистісна драма, яка, за визнанням самого Ламотти, допомогла йому відкрити очі на масу речей, які він робив неправильно на своєму складному життєвому шляху.
Банди Нью-Йорка (Gangs of New York) 2002
Історія помсти, що розтяглася на роки, накладена на історію становлення Нью-Йорка. Битви “корінних” американців і нових іммігрантів жорстокі, вони забирають життя і зароджують ворожнечу, яка переходить від покоління до покоління. Син загиблого ватажка іммігрантів потрапляє до виправної установи, але через роки знову приходить до думок про розплату. Тим часом убивця його батька посилився у своїй владі і став практично недосяжним.
Це перший досвід співпраці Мартіна Скорсезе та його нової після Роберта Де Ніро музи – Леонардо Ді Капріо. Але на першому плані тут демонічний і вусатий Денієл Дей-Льюїс. Він виглядає настільки вбивчо страшно, що здається, що це реальний учасник тих кривавих подій (крім того, він чисто фізично не схожий на себе з інших фільмів, порівняйте його з образом в “В ім’я батька” або “Епосі невинності” того ж Скорсезе).
Фільм довгий, ґрунтовний (як і багато інших саг режисера про мафію), але захоплюючий (тут можна провести прямі паралелі за манерою розповіді зі “Славними хлопцями”, наприклад). За свою кар’єру Скорсезе максимально досліджував злочинний світ Америки, і занурення у світ вулиць у цій картині він схрестив ще й з відходом в історію становлення нової країни, яка формувала правила гри досить дикими та жорстокими способами.
Вовк з Уолл-стріт (The Wolf of Wall Street) 2013
Неймовірна реальна історія афериста грандіозних масштабів Джордана Белфорта стала основою для улюбленого Скорсезе формату кримінальної саги. Тільки тепер замість мафіозі в кадрі були фінансові шахраї, які вправно використали всі сірі зони законодавства, щоб набити власні кишені мільйонами. Рано чи пізно подібна діяльність привертає увагу ФБР, і для глядача це означає захоплююче кіно на межі трилера, юридичного детективу та, з урахуванням божевільного способу життя головних героїв, чорної комедії з великою кількістю наркотиків, алкоголю, продажної любові та жартів про мастурбацію.
Класичний Скорсезе у нові часи – і знову все спрацювало. Окрім звичної вже зв’язки з Ді Капріо, варто відзначити і пару несподіваних козирів у вигляді епізодичних, але дуже яскравих ролей Меттью Макконахі та Жана Дюжардена, а також розкішний дебют юної Марго Роббі, яка миттєво стала зіркою Голлівуду.
Мис страху (Cape Fear) 1991
Коли говорять про неймовірні трансформації тіла актора заради зйомок, насамперед згадують або Крістіана Бейла, або Роберта Де Ніро у фільмі Скорсезе “Скажений бик”. Що й казати, коли артисти набирають 20-30 кілограмів для того, щоб виглядати натурально в новому образі, це вражає. Але є й інші, не менш вражаючі приклади роботи над собою. Одним з таких стало перетворення Де Ніро в злочинця, що вийшов за волю, чиє тіло максимально підходить для статусу тюремної фітнес-ікони. Суворий вигляд злочинця ідеально доповнює аскетична мускулатура, немов висічена постійними тренуваннями під час тривалого ув’язнення. Не дивно, що образ злочинця, одержимого помстою своєму кривднику, вийшов настільки страшним і натуральним.
Екранізація роману Джона Д. Макдональда вийшла досить близькою до тексту, але при цьому використовувала всі доступні кіношні інструменти для нагнітання напруги. Злочинець, який вийшов на волю, хоче помститися своєму колишньому адвокату, а тому починає стежити за його сім’єю, всіляко демонструвати свою присутність, а потім переходить до відвертого цькування. Адвокат намагається відкупитися, домовитися і навіть загрожувати колишньому підзахисному, але що далі, то страшнішою стає загроза не тільки для його життя, а й для всієї його родини.
Крім Де Ніро у фільмі також зайняті Нік Нолті, Джесіка Ленг, зовсім ще юна Джульєтт Льюїс, а також кілька зірок кіно 50-х та 60-х років – Роберт Мітчем, Грегорі Пек та Мартін Болсам.
Славні хлопці (Goodfellas) 1990
Один із найвідоміших фільмів Мартіна Скорсезе. Якщо хтось запитає вас, з якої картини краще почати перегляд фільмографії режисера, то, швидше за все, ви порадите саме “Славних хлопців”. Сплав цікавої історії, великої кількості гумору (переважно чорного, зрозуміло), гангстерської романтики (за яку героям, зрозуміло, доводиться розплачуватися) та зіркового акторського складу – Джо Пеші, Рей Ліотта, Пол Сорвіно, Лоррейн Бракко і, звичайно, Роберт Де Ніро. Половина складу з других ролей успішно перекочувала пізніше в улюблений всіма серіал “Клан Сопрано”.
Найдивовижніше в цій кримінальній сазі, що розповідає про становлення одного з гангстерських авторитетів, що вона ґрунтується на реальній історії. У фільмі багато чого не відповідає реальному стану речей у світі мафії (про що, серед іншого, розповідають і самі екс-гангстери), але сама канва зростання юнака в організації з підліткового віку під наглядом старших товаришів-бандитів до вже зрілого етапу життя в статусі успішного ділка злочинного бізнесу взята з життя фізично існуючих персонажів.
Крім глибокого розуміння життя вулиць, Скорсезе у цій роботі бере також цікавими режисерськими та операторськими знахідками, які пізніше неодноразово копіювалися режисерами, натхненими його творчістю.
Казино (Casino) 1995
Організована злочинність сильна своїми системними підходами. Якщо ти тримаєш багатомільйонний бізнес казино, тобі потрібне розуміння того, як заробляти на пристрасті людей до азарту і як не давати грабувати себе любителям легкої наживи. У цій системі є місце і мозковому центру (Роберт Де Ніро), який займається аналітикою та контролем, і грубій силі (Джо Пеші), яка вирішує прикладні проблеми. Але незважаючи на те, що мозковому центру не характерні емоційні сплески, які приносять одні проблеми, йому все ж таки притаманні людські пристрасті. Любов до красивої жінки може принести куди більше проблем, ніж вибуховий характер друга. А коли ця жінка (Шерон Стоун) ніяк не може відпустити своє минуле у вигляді чоловіка-невдахи (Джеймс Вудс), то ситуація перетворюється на бомбу сповільненої дії, яка рано чи пізно уб’є своїм вибухом все живе…
Довгий, виважений, майже методичний фільм в улюбленому піджанрі Скорсезе – гангстерська сага з поступовим досягненням персонажами багатьох вершин, що неминуче загрожує закінчитися жорстоким падінням.
Відступники (The Departed) 2006
Фільм, який приніс Мартіну довгоочікуваний Оскар. Ремейк гонконгської “Подвійної рокіровки”, який вийшов помітно сильнішим, ніж оригінальна картина, хоч би що там не казали з багатозначним виглядом ті, хто його подивився. Несподіваний квартет на екрані: демонічний Джек Ніколсон у ролі боса ірландської мафії, Леонардо Ді Капріо в ролі копа, якого засилають у цю мафію, Метт Деймон як контр-крот, коп, завербований гангстером, і Марк Волберг в образі жорсткого, але справедливого копа, для якого затримання Ніколсона стає вже майже персональною одержимістю.
Розповідь спочатку розвивається передбачувано і лінійно, але поступово заходить у фазу, коли кожен наступний хід може повністю змінити баланс сил. Два кроти знають про наявність один одного, але навіть не здогадуються, хто це може бути. Вони можуть перетнутися будь-якої миті – у процесі виконання місії або навіть через спільних знайомих, а тому їхня зустріч неминуча, як і кров, яку вона принесе…
Ірландець (The Irishman) 2019
З цим вибором посперечається багато хто, але ми в даному випадку непохитні: Скорсезе зняв свій найкращий фільм у вигляді майже чотиригодинної саги про дружбу, зраду, сім’ю, обов’язки, представлену в класичному для нього форматі кримінальної історії, що охоплює кілька десятків років. До речі, для найкращого сприйняття картини, її краще дивитися цілком і без пауз – саме в цьому випадку вас захопить її неспішний темп, саме так ви зануритесь у настрій трагедії кількох дорослих чоловіків. У цьому фільмі менше гумору, менше ефектних ходів, менше шокуючих поворотів – режисер куди спокійніше, але водночас куди більш виважено розповідає історію того, куди заводить кар’єра в організованій злочинності, яких вершин може досягти людина, покладаючись на своїх босів та самовіддано продовжуючи служити їм роками, але в той же час, яке руйнування своєї особистості йому доведеться усвідомити, коли настане час.
Загадкове зникнення Джиммі Гоффи, могутнього лідера профспілок, обросло легендами вже давно, але Скорсезе вирішив виконати ще один підхід до снаряду в той момент, коли більша частина глядачів почала забувати про те, хто це і яке значення ця людина мала. Важко сказати, що в біографічній книзі про події тих днів правда, а що вигадка, але повчальна частина історії однозначно важливіша за стовідсоткову історичну достовірність. Неймовірно, як центральний персонаж (Де Ніро) проходить шлях відданої дружби, але водночас і тотального знищення зв’язків із сім’єю. Подібно до шляху Майкла Корлеоне в стрічці “Хрещений батько”, який намагається захистити сім’ю, але в результаті стає жорстоким босом мафії, який може кимось із цієї ж родини пожертвувати, Френк Ширан все життя горбатиться, виконуючи замовлення босів, як йому здається, щоб забезпечити рідним краще майбутнє, але у підсумку отримує лише порцію німого докору від своєї дочки.
Багато режисерів яскраво вистрілюють, а потім десятиліттями не можуть наблизитися до своїх найяскравіших картин, але Скорсезе, навпаки, своє найкраще кіно зняв у вже більш зрілому віці. Отже, ми все ще можемо сподіватися на нові роботи, які перевершать ті, які ми пам’ятаємо та любимо.
Читайте також:
Всі фільми Крістофера Нолана, ранжовані від найгіршого до найкращого
Всі фільми Аарона Соркіна, ранжовані від найгіршого до найкращого
Всі фільми Сема Мендеса, ранжовані від найгіршого до найкращого
Всі фільми Джеймса Менголда, ранжовані від найгіршого до найкращого
Всі фільми Демієна Шазелла, ранжовані від найгіршого до найкращого
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
