Дві сестри (Dwie siostry)

Важко дивитись кіно про війну в твоїй країні, яка триває, але цікаво, як це сприйняття транслює сусідня країна. Польсько-українська копродукція захоплює той період початку повномасштабного вторгнення, коли поляки активно допомагали Україні і словом, і ділом, а українці були вдячні сусідам за таку цінну допомогу. Бачимо ми це і на екрані – періодично для того, щоб отримати допомогу, двом головним героїням достатньо лише дати зрозуміти, що вони полячки. Українці самі кажуть “ви нам добре помагаєте, і ми вам двом допоможемо”, і дають гроші, притулок, їжу, транспорт тощо. Зараз такого відчуття братерства вже немає (занадто довго блокували кордон польські фермери), але тоді, у 2022 році, це справді існувало.

Фабула проста: дві зведені сестри не надто шанують одна одну, але коли приходить звістка про пораненого тата, одна з сестер дуже палко вмовляє другу поїхати в Україну і забрати його. Між сестрами якийсь давній конфлікт (по мірі подорожі його, звісно, поступово розкривають), вони різні за темпераментом, а тому стається щось схоже на диспозицію в фільмі Антоніо Лукіча “Люксембург, Люксембург”: якщо один брат буквально рветься до помираючого батька в далеку європейську країну, то інший не розуміє, чому таке питання навіть постає, враховуючи все те, що було у спільному минулому. Так і Малгожата, більш серйозна і зосереджена сестра, що працює у лікарні, не розуміє, чому вона має взагалі щось робити заради цього чоловіка, тим більше, їхати в країну, де війна у розпалі.

Дві сестри

Втім, вона швидко погоджується (немає сенсу це розтягувати, адже всі розуміють, що згода буде, інакше про що б взагалі це кіно знімали). І починається класичне роуд-муві з поїздкою не те щоб в екзотичну країну, але в країну невідому, зі своїми як приємними, так і неприємними нюансами. Після доволі швидкого і вельми зім’ятого вступу стартує трохи щемлива і водночас місцями приємна історія, де багато комічних ситуацій, але, звісно ж, чимало реальності війни. А з якогось моменту, навпаки, ця безтурботна (майже) розповідь змінюється тривогою, що нікуди не зникає. Фінальна точка призначення цього роуд-муві невідома, але передчуття трагічні.

Суто технічно картина не бездоганна. Є питання до відносин дівчат (навіть після завершення фільму причини їх взаємної нелюбові зрозумілі лише частково), є питання до фанатичної жаги просування вперед від однієї з сестер, Яшміни (Кароліна Жепа), яка не зупиняється не тільки коли не вистачає грошей на дорогу чи ламається авто, а й коли на лінії фронту є чітка небезпека, яка ставить під загрозу і життя сестер, і саму сутність їх місії, адже батька вивезти в таких умовах проблемно. Втім, не можна сказати, що це чимось заважає чи щось суттєво міняє. Тут важлива сама розповідь, яка доволі сильно нагадує не художній фільм, а щось на кшталт відеощоденника, оскільки і історія життєва, і руйнування навколо ще свіжі (стрічку знімали у 2022-му році в Ірпені та Києві серед іншого, а тому зруйновані будинки, мости, дороги та знищена російська військова техніка є реальними), і польські акторки не намагаються себе прикрасити косметикою, виглядають саме так, як і мали б після виснажливої подорожі (за що Кароліні Жепі і Діані Замойській окрема повага).

Смотрите легально на MEGOGO

роуд-муві «Дві сестри»

То це форма чи наповнення? Мабуть, спочатку більше форма, але потім через неї проступає і сенс: війна руйнує все навколо і нікого ні про що не питає. Вона знищує життя, плани, все оточення, змінює світ для цілих міст та навіть країн. Все може бути розбите за лічені секунди, незалежно від того хто ти і які в тебе наміри. Навряд чи ці сентенції є для когось новими, але ж є багато тем, про які фільми продовжують створювати десятиліттями, тому це просто одна з найважливіших та, на жаль, знову актуальних.

Відзначимо українських акторів і акторок, які ідеально вписалися в ролі другого плану (і яких вкотре було приємно бачити на екрані, нехай приємність ця була пов’язана з важкою темою):

Олександр Рудинський тепер ще більш впізнаваний після BAFTA, ясна річ. Його амплуа у “Двох сестрах”, щоправда, вже традиційне для актора – веселий і не надто розважливий молодик, який не зупиняється ні перед чим у пошуках розваг, але при цьому дуже позитивний та готовий підставити плече, коли це потрібно. Однак він дуже органічно виглядає на екрані (як завжди), тому спостерігати за ним у стрічці – суцільний позитив.

Дві сестри

Марина Кошкіна вкотре з’являється в фільмі про російсько-українську війну, але її портфоліо образів помітно більш широке: тепер вона жителька Ірпеню, яку сестри-полячки підвозять до її будинку. Не будемо спойлерити, але ви, напевне, і так розумієте, що з будинком не все добре, як і з життям молодої жінки від початку вторгнення. Радісно спостерігати, що акторка затребувана сучасним українським, а тепер вже і польським кіно.

роуд-муві «Дві сестри»

Ірма Вітовська – цю акторку легко хвалити, але ж є за що. Знову, як часто буває в останні роки, у неї не дуже велика роль другого плану, в якій вона сяє ледь не яскравіше за весь акторський склад. І знову це повне перевтілення, яке не залишає сумнівів: перед нами дійсно жінка з прифронтової зони, яка і сама натерпілася, але і іншим завжди готова допомогти. Майстерність у чистому вигляді, радіємо від того, що і затребуваність у акторки на відповідному рівні, адже це мають бачити і глядачі, і колеги по цеху.

Дві сестри

Це точно не видатне кіно, але і не має кожен фільм бути видатним. Врешті-решт, кіно – це історії, які має бути цікаво дивитись (навіть, якщо це важко), яким треба співпереживати та які наштовхують на подальші думки. Саме такою історією став цей банальний на старті роуд-муві. Варте перегляду цікаве кіно з класними акторськими роботами.

Дві сестри

Дві сестри фільм 2025