За жанром цю стрічку, котра невиправдано довго триває й анемічно мляво пульсує (наче пульс зомбі: і присутній, і відсутній водночас), можна охарактеризувати як політичний пандемічний сатиричний неонуарний неовестерн (і сонне ехо з минулого життя). І тепер (після сатир «Усі страхи Бо» та «Еддінгтон») можна з упевненістю сказати, що талановитий режисер і сценарист Арі Астер (який яскраво почав кар’єру з приголомшливих горорів «Реінкарнація» і «Сонцестояння»), раптово і, на превеликий жаль, твердо переключившись на дивні і химерні намагання висміяти вади соціуму і страхи індивіда від перебування в соціумі, зробив колосальну професійну помилку і, можливо, поховав свої перспективи.
Безперечно, Астер має гострий розум і витончений естетський смак, проте складається враження, що геть не відчуває потреби публіки (навіть вузького кола сінефілів і кіноекспертів) і елементарно не встигає за актуальними темами і важливими процесами. На прикладі вигаданого містечка Еддінгтон у штаті Нью-Мексико (в Америці є реальне містечко з такою назвою, вірніше аж два містечка, у штатах Мен і Пенсильванія, проте не в Нью-Мексико), де розгортається політично-особисте протистояння між шерифом (Хоакін Фенікс) і мером (Педро Паскаль), автор із безпринципністю ідеолога без дієвих ідей демонструє навіть не стільки падіння нравів, скільки тотальний хаос в головах, які (себто голови), наче паразити-кліщі, хапаються за якісь думки, продукують якісь позиції, просувають якісь рухи, проте насправді не мають жодного уявлення ані про себе, ані про людей поряд, ані про світ, що існує сьогодні, ані тим паче про світ, що існуватиме завтра; вони навіть не знають, за що саме треба боротися, щоби світ виглядав і почувався краще, проте гучно імітують надвелику патетичну боротьбу.
Упродовж двох з половиною годин не відбувається майже нічого, крім повільного падіння шерифа, нібито позитивної і доброчесної на перший погляд фігури, у чорну діру паралічу, причому і фігурального, і буквального. А разом із ним, на думку Арі Астера, у прірву летить і весь Еддінгтон як синекдотичне уособлення Америки і світу, підконтрольного американському вектору, загалом (на одному з постерів фільму зображені чорні бізони, що летять зі скелі у провалля: могутні тварини, що символізували красу і дикість первинного континенту та були майже повністю винищені білими колоністами, на картинці втілюють крах збудованої на кістках імперії…; утім, усі імперії так чи інакше будувалися на черепах). Особисте падіння шерифа відбувається на тлі загального занурення Еддінгтона у цілковиті сумбур і анархію, продуковані масовим божевіллям на фоні ковідного карантину. Полеміка починається з питання про обов’язок чи бажання носити в громадських місцях захисну маску, а виливається поступово у всі можливі суспільно-політичні дискусії: утискання прав чорних, привілеї для білих, ігнорування потреб і свобод жінок, замовчування педофілії, свавілля поліції, статус латиносів як і небілих, і нечорних… (усі дискусії, окрім дискусій про низку сучасних війн, оскільки Астер написав сценарій «Еддінгтона» до 2022 року).
Протестну акцію і будь-який активістський рух режисер сприймає і показує як фізіологічне випорожнення слів і гасел, як інфоциганство і революциганство (останній неологічний термін означає підміну реальної революції революцією напівдиванних популістів, що через затягнуті карантинні обмеження сповзли з диванів на порожню вуличну сцену і котрим, по суті, все рівно, про що і в який бік кричати: про права для чорних, будучи білими; про права для жінок, будучи чоловіками; про отруйність патріархатом, будучи патріархами; про токсичність маскулінності, будучи жінками-культуристками, чи ретроградність жіночності, будучи фотомоделями…). В домі, де мешкає шериф разом із дружиною (Емма Стоун) і тещею і де жінка його поступально і наполегливо віддаляється у бік мрії про романтичну пригоду і «революційне каре»…, всі кімнати з опущеними серед білого дня фіранками постійно перебувають у присмерку, наче в чистилищі між остаточною пітьмою і можливим світлом. І в аналогічній напівтемряві перебуває сам фільм Арі Астера, котрий застряг в годині невизначеності, і геть невідомо, що саме настане після сутінок: світанок або ніч.
Проблема у тому, що реальний світ на відміну від всесвіту «Еддінгтона» невизначеність давно пережив і поринув у ніч, у найтемнішу ніч перед рятівним світанням. Тож ця стрічка наразі виглядає як попередження на цигарковій пачці для того, хто вже захворів на рак і наближається до метастазів. Хоча навіть якби фільм не затримався у своєму розвитку і своєму русі і таки вийшов би на екрани під час пандемії, цікавим і гострим він все рівно не став би (а на тлі, приміром, пандемічного роуд-муві Раду Жуде «Невдалий трах, або Шалене порно», котре іронічно можна назвати соціально-політичним пандемічним сатиричним неоістерном з виключно словесними перестрілками, неовестерн Астера звучить і виглядає як нежить на тлі пневмонії).
Зрештою навіть переломний момент трансформації персонажа Хоакіна Фенікса не ламає безікловість цієї сатири, котра продовжує до самого кінця дихати з перепоною, ніби через медичну маску не першої свіжості, в якій фільтр забився пилюкою, і кусати через поліпропілен. Навіть довга кульмінаційна перестрілка з абсолютно випадковим і неважливим безликим ворогом, зафільмована одним безперервним кадром, не додає цій застуді вогню попри те, що буцімто світ навколо палає. І зрештою єдиний дійсно смішний жарт – це один із заключних моментів, де навколо смертельно пораненого персонажа, що стікає кров’ю та мізками крізь дірку у черепі, приглушено крізь маски гомонять лікарі і вирішують відправити пацієнта в карантин, бо температура зашкалює за сорок… Але здається ми, глядачі, вже протверезіли від бажання лікуватися «боржомі», коли відпали нирки.
Анастасія Лях
Еддінгтон (Eddington)
2025 рік, США
Продюсери: Арі Астер, Ларс Кнудсен, Лен Блаватнік, Денні Коен, Енн Руарк
Режисер: Арі Астер
Сценарій: Арі Астер
У ролях: Хоакін Фенікс, Педро Паскаль, Емма Стоун, Остін Батлер, Люк Граймс, Амелі Геферле, Майкл Ворд, Кемерон Манн, Вільям Белло, Дірдрі О’Коннелл
Оператор: Даріус Хонджі
Композитори: Деніел Пембертон, The Haxan Cloak
Тривалість: 148 хвилин/ 02:28
