Одразу треба сказати, що не варто очікувати від цього м’ясно-кривавого романтично-комедійного бойовика більше, ніж показав трейлер. Причому ані більше гумору, ані більше екшна. Хіба що більше крові та романтики на тлі архітектурних пам’яток старого Будапешта. Маючи бажання, «Гру кілера», звісно, можна назвати комедійною версією «Джона Віка», тільки з живою, а не мертвою дамою серця, проте очевидно, що сила рестлера з елегантністю інтелігента тягатись не збирається, зате Дейв Батіста і Софія Бутелла примагнічені одне до одного не меншою хімією, ніж Кіану та цуцики.
Тож так, за сюжетом у Будапешті «найліпший європейський кілер» на ім’я Джо Флад виконує чергове завдання в оперному театрі безпосередньо під час балетної вистави. У ложі найманець прибирає мішень (якогось елітного сутенера), а в партері і на сцені тим часом починаються хаос і паніка. Прима у сценічній червоній сукні і босоніж (так, не на пуантах, бо це сучасний, а не класичний балет) тікає коридором крізь збентежений натовп, спотикається і падає, й озвіріла юрба наступає жінці і на руку, і на ногу… Та тут з’являється лицар (який щойно застрелив чоловіка нагорі) і підставляє балерині своє міцне плече. А винісши тендітну танцюристку на кремезних руках на вулицю, безслідно щезає (паралельно суперкілер бореться з нападами сильного головного болю і диплопії).
Історія випадкової романтичної зустрічі виливається у повноцінну лав-сторі, і закоханий убивця (котрий, якщо що, впродовж багатьох років убивав багатьох, але тільки поганців) вирішує піти з професії заради мирного життя з поетичною дансеркою (нагадаю, що Софія Бутелла є перш за все професійною хіп-хоп-танцюристкою, а вже потім акторкою, тож автори хоча й не показують розгорнуто танці і не задіюють пластично-хореографічні можливості, та принаймні демонструють красу рухів і тіла). І всупереч усім кліше кримінальний світ (і добрий кримінальний бос-єврей в обличчі Бена Кінгслі, що має дурнувату і балакучу дружину, котра ублажає чоловіка дупою й яловичиною) його відпускає. Та тільки лікар каже, що той головний біль – це невиліковна хвороба мозку, і жити екс-кілерові лишилося місяці три… Джо Флад вирішує померти так само, як жив, і замовляє божевільній Антуанетті, конкурентці його доброго шефа (колега Батісти по «Вартовим галактики» Пом Клементьєфф), самого себе… Та за п’ять хвилин до того, як вакансію на мисливця за двома мільйонами (Джон Вік, до речі, коштував набагато більше) буде відкрито, той самий лікар радісно повідомляє, що сталася помилка…
Смотрите легально на MEGOGO
Насправді сам синопсис і твіст, розкритий у трейлері, й апріорі, і по факту є найсмішнішими у цій історії (а ще несподіване камео ексцентричного ірландського стендап-коміка Ділана Морана, зірки дуже британського ситкома «Книгарня Блека», причому не те щоб йому прописали феєрично кумедні репліки, феєрично кумедна сама його поява, по-перше, в такому кіно, по-друге, в рясі священика). Бо навала різнокаліберних найманців від шотландських мужланів до іспанського «бандераса» (бандерас тут ім’я прозивне, тобто загальна назва, як донжуан чи казанова) веселить вельми помірно навіть попри нарочито кровожерливий атракціон їхнього почергового сконання, так, ніби все це десь уже було і не один раз, і виглядало більш винахідливо (може, у «Boss Level: Врятувати колишню», може, у «Boy Kills World»).
Та якщо друга половина дещо втомлює вторинністю і категоричною відсутністю подальшого розвитку, перша половина з її контрастним поєднанням реслінгу та балету з алюзіями на Чудовисько і Красуню, з неочікуваними арт-монтажними вибриками у вигляді матчкатів, котрими склеюється нарізка кадрів професійних і романтичних буднів головного героя, з екстравагантною та переконливою закоханістю Батісти і Бутелли, зі старомодним приємним відчуттям, що спершу медично-діагностичний, а потім асасинно-кривавий треш все рівно завершаться фігуральним (чи навіть буквальним) весіллям у дуже класичному дусі дуже класичних ромкомів…, щиро бадьорить і заохочує. Нехай і ненадовго.
До речі, в контексті закоханості дуже далекого від танців персонажа Дейва Батісти у профі танцюристку неможливо не згадати, як його ж персонаж Дракс у «Вартових галактики» глумився з бідолашно закоханого в сувору Ґамору Пітера Квілла і, намагаючись метафорично пояснити їхню несумісність як пари, казав, що «люди» (тобто і земні, і позаземні розумні істоти) діляться на дві категорії: танцюристів і нетанцюристів, і типу Квіллові крута зелена жіночка не світить, бо ж, бач, Квілл – танцюрист (де «танцюрист» синонім чи то «дурника», чи то «нездари»), а Ґамора ні.
Анастасія Лях
Гра кілера (The Killer’s Game)
2024 рік, США
Продюсер: Ендрю Лазар
Режисер: Джей Джей Перрі
Сценарій: Ренд Ревіч, Саймон Кінберг
У ролях: Дейв Батіста, Софія Бутелла, Бен Кінгслі, Пом Клементьєфф, Террі Крюс, Шайна Вест, Люсі Корк, Марко Сарор, Даніель Бернгардт, Дрю Галловей, Скотт Едкінс
Оператор: Флавіо Мартінес Лабіано
Композитор: Роке Баньос
Тривалість: 104 хвилини/ 01:44
