Головний джоб-хопер Голлівуду. Рецензія на фільм «Профі»
Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного…
сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Приповісті Соломона
Механік, перевізник, бджоляр – список професій Джейсона Стейтема у кіно виглядає так, ніби він в постійному пошуку себе, або записується в центр зайнятості між зйомками. При цьому його герої щораз виявляються військовими чи таємними агентами, які вийшли на пенсію, проте не розгубили навиків та загостреного почуття справедливості. Одним словом, будь-який американський реднек мріє бути таким, як Стейтем на екрані: носити картаті сорочки і джинси, вважати жінку нижчою за чоловіка, кулаки – найкращим аргументом у суперечці, служити своїй країні і власній комуні, за що обов’язково отримувати шану й повагу.
Фільм «Профі», який в оригіналі називається A Working Man, себто «Роботяга», вкотре поміщає Стейтема в таке амплуа. З першого погляду на постер можна очікувати жорстоких бійок і кривавих перестрілок, з яких персонаж 57-річного актора обов’язково вийде неушкодженим. Питання лише в тому, в яку обгортку це загорнуть автори?
Смотрите легально на MEGOGO
«Профі» написав і поставив Девід Ейр, який колись працював з крутими бойовиками «Патруль» і «Тренувальний день». Саме він поставив минулорічного «Бджоляра» зі Стейтемом, який коштував 34 мільйони доларів, а зібрав у прокаті більше 160-ти і тепер матиме сиквел. Співсценаристом і одним з продюсерів «Профі» виступив Сильвестр Сталлоне зі своїм Balboa Productions.
Вже з вступних титрів нам дають зрозуміти, що це буде триб’ют військовим, адже заставка ідеально підійшла б серіалу про британських морпіхів. А от зав’язка стрічки показує інших героїв: Левон (Стейтем), що відслужив у британському спецназі, тепер будує Америку, будучи прорабом у Чикаго, доглядає за робітниками, як справжній командир, напевне і кошенят з дерев знімає у вільний від роботи час. А оточуючі взамін підгодовують ветерана, що живе у власній машині. Всі гроші він витрачає на адвокатів, судячись з власним тестем за права на опіку над донькою. Той ненавидить Левона, бо поки зять воював, його донька – дружина Левона – наклала на себе руки.
Отже маємо одразу декілька проблем, що їх підіймають Ейр та Сталлоне: ветерани з ПТСР, чий подвиг не оцінили на батьківщині, мігранти, до яких всім байдуже, та прості робітники, що є душею і совістю нації, а проте весь пиріг дістається не їм, а всіляким негідникам, від яких держава (тут представлена продажними копами) не може захистити власних громадян.
Тому, коли дочка боса зникає після вечірки з нагоди свого 19-річчя, надіятися можна лише на такого надійного чоловіка як Левон. І як би той не відмовлявся, й не казав, що вже застарий і не воює, але ж він особисто обіцяв «прикрити» дівчину. Тому начувайтеся, поганці.
Поганцями цього разу виявляється за давньою американською традицією місцева російська мафія. Зображена вона тут максимально гротескно: старші одягаються у все чорне, носять капелюхи й тростини, вечеряють за столами з радянським фарфоровим сервізом. Молоді ж надають перевагу екстравагантним лукам, немов павичі, «живуть» у клубах та снідають наркотою. Один із молодиків – Дімітрій – має бізнес на стороні, продаючи заможним збоченцям молодих бранок.
Такий триста разів повторений у кіно наратив про пошуки викраденої юначки не лишає герою Стейтема нічого іншого, аніж годину екранного часу гамселити пушерів, байкерів та інший людський непотріб, допоки не добереться до мафіозі-викрадачів. Причому Стейтем у таких банальних історіях почуває себе, як одинока щука у повному карасів ставку.
Біда лиш у тім, що іншу половину фільму займають діалоги, а вони такі ж прямі та грубі, як джеб головного героя, і беззубі, як його противники після бійки. Тут немає харизматичних негідників, лише психопати й боягузи, аби краще відтіняти мачизм Стейтема. А його герой не здатен видати більше двох жартів за фільм і щось цікавіше, аніж: «Вони не товар, а живі люди». Або попрохати пробачення у ветерана, а нині ватажка банди байкерів, після того, як пришпилив його шию ножем до стіни.
Фільм «Профі» вийшов примітивним і прямолінійним екшном, який би гарно виглядав в епоху VHS. Якщо у минулій роботі Девіда Ейра зі Стейтемом – «Бджолярі» – сюжет про скамерів хоч трохи відзначався оригінальністю, то історія про російську мафію у «Профі» пропахла нафталіном, як стара бабусина шуба. Просто Ейр вже декаду, з часів «Люті», не писав нічого пристойного. Як і його колега Сталлоне, вони обоє місять воду у ступі, розповідаючи про простих трудівників, які виявилися найменш захищеними у сьогоднішній Америці. Навіть екшн складова цього разу не виручає, бо у стрічці є лише один цікавий епізод – один проти двох у кузові фургона на повному ходу, і це не про контролерів, які спіймали зайця. Постановка решти боїв, як і робота з камерою – максимально ледачі. Одним словом, через старі лекала та брак фантазії на фоні сучасних бойовиків «Профі» виглядає просто аматором.
Дмитро Сидоренко
Профі (A Working Man)
2025 рік, США
Продюсери: Девід Еєр, Кріс Лонг, Джейсон Стейтем, Сильвестр Сталлоне
Режисер: Девід Еєр
Сценарій: Сильвестер Сталлоне, Девід Еєр, Чак Діксон
У ролях: Рейчел Зеґлер, Ґаль Ґадот, Ендрю Бернап, Ансу Кабіа, Мартін Клебба
Оператор: Шон Вайт
Композитор: Джаред Фрай
Тривалість: 116 хвилин/ 01:56
