«Страх для тварин, а ви – не тварини».
Уперше культова горор-сай-фай франшиза Рідлі Скотта про ксеноморфів перемістилася з великого на малий екран, і на диво, зміна формату пішла «Чужому» тільки на користь. Автором цієї зміни виступив творець антології «Фарґо» Ной Гоулі, котрий зумів по окремих деталях, мотивах, алюзіях, концепціях і ідеях об’єднати та узагальнити всі-всі фільми легендарного циклу від оригіналу 1979 року до наразі останньої випущеної повнометражної стрічки «Чужий: Ромул». І що, мабуть, найважливіше: Гоулі зробив суть і смисл епопеї про бездоганну форму іншопланетного хижака (епопеї, яка завжди лише здавалася примітивним первісним жахом, а насправді була мудрованою, заплутаною і до кінця не розкодованою) максимально простими (у найліпшому розумінні слова), доступними, зрозумілими і… земними буквально і фігурально.
Події серіалу розгортаються у проміжку між сюжетами фільмів «Чужий: Заповіт» і «Чужий», тобто після історії синтетика Девіда (Майкл Фассбендер), який розвинув свою машинну самосвідомість настільки, що інфікувався суто людськими комплексом бога і меланхолією; і перед історією солдатки Еллен Ріплі (Сігурні Вівер), яка, як відомо, зрештою скінчила своє екранне існування (у «Чужому 4: Воскресіння») як гібридний клон з ДНК одночасно і людською, і ксеноморфною. У серіалі дія (вперше в історії франшизи; кросовери з «Хижаком» ясно що не рахуються) відбувається не у космосі, не на космічному кораблі, не на іншій планеті, а безпосередньо на Землі, про що, власне, і говорить прямолінійна назва шоу.
На Землі 2120 року (тобто за два роки до того, як Чужий потрапив на борт корабля «Ностромо», і цей факт насправді суттєво видозмінює уявлення про ксеноморфний всесвіт Рідлі Скотта, котрий навряд чи «підозрював», що перед космічною зустріччю з Еллен Ріплі Чужий уже встиг побувати серед людей безпосередньо в нашій неповторній – хоча хтозна – блакитно-зеленій домівці) крім звичайної біологічної людської форми існують ще три альтернативи: кіборги (люди з додаванням високотехнологічних компонентів), синтетики (повністю штучні андроїди) та гібриди (синтетичні тіла з трансплантованою в них людською свідомістю). Відповідно корпорація «Вейланд-Ютані» (вона ж у минулому «Вейланд Індастріз», вона ж компанія того самого Пітера Вейланда у виконанні Ґая Пірса, котрий шукав ключ до безсмертя на планеті вищої позаземної цивілізації так званих Інженерів, гігантів-гуманоїдів, які спершу створили земне життя, а потім самі ж вирішили його знищити…, як, власне, і будь-який умовний бог-прабатько чи навіть просто батько, що існує за принципом Тараса Бульби: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю»), що виробляє андроїдів, веде конкурентну війну за панування через контроль над рецептом безсмертя з молодою корпорацією «Продіджі» (prodigy у перекладі – «вундеркінд», «диво-дитина», «диво-людина»), геній-засновник котрої навчився пересаджувати в синтетиків людські «душі».
Оскільки дорослий мозок «занадто закостенілий» для того, щоби приживитися й адаптуватися до нової тілесної оболонки, трансплантацію роблять на дітях. І першою з таких диво-дітей (які ніколи не подорослішають і не зістаряться, і тому перед операцією, котра одночасно нагадує похорон з ритуальним букетом квітів у складених на грудях долонях, їм показують старий діснеївський мультик про Пітера Пена, а перша серія так і називається – «Неверленд») стає хвора на неоперабельний рак дівчинка, без п’яти хвилин мертва від страшної недуги (котру у двадцять другому столітті так і не навчилися долати), яка прокидається у бездоганному (і візуально вже статевозрілому) тілі синтетика Венді (Сідні Чендлер, відома за серіалами «Пістол» і «Шуґар»). І в цій новій фізичній формі і вона, і інші невиліковно хворі діти (з паралічем, м’язовою дистрофією, злоякісними пухлинами, імунодефіцитом…) можуть «літати», як казковий герой Джеймса Баррі… Тим часом на Землю летить корабель корпорації «Вейланд-Ютані» зі зразками унікальної позаземної форми життя на борту…
Здається, всі більше ніж сорок п’ять років, майже ціле півстоліття, франшиза «Чужий» поступально і неуклінно йшла до того, щоби іншопланетний хижак з бездоганною незнищенністю, бездоганною смертоносністю, бездоганною адаптивністю… зрештою так чи інакше, рано чи пізно опинився на Землі. І ця точка зіткнення була неминучою, хоча і вкрай уперто та майже непохитно відтерміновувалася десятиліттями. Ной Гоулі без зайвого пафосу реалізував цю «сакральну» мить (і дозволив Чужому серед іншого погуляти на костюмованій вечірці у дусі Людовика XVІ). І чудово розуміючи, що телевізійний формат не може собі дозволити копирсатися в екзистенційній філософії, як приквели «Прометей» і «Заповіт», але водночас не бажаючи перетворювати спадок Рідлі Скотта на тривіальний поєдинок людини і чудовиська, Гоулі вивів ладно збалансовану формулу, трансцендентну і прагматичну водночас: корпоративні війни майбутнього за найефективнішу технологію вічного життя, де в одному кутку ринга стоятиме штучне тіло з живим розумом, а в іншому – повністю органічна життєва форма без металу, без пластика, без штучного інтелекту, здатна пережити ядерний вибух і панувати без жодної загрози еволюційного виведення більшого хижака-домінанта.
Діти – це квіти, а квіти – це… корм. «Нарешті ви, люди, навчилися не бути їжею. Чи принаймні думаєте, що навчилися…», – говорить синтетик Кірш у виконанні Тімоті Оліфанта. І дійсно надзвичайно цікаво, до якої з двох відповідей виведе Ной Гоулі своє нескладне, проте доволі радикальне рівняння: до переваги дітей, загартованих травматичним досвідом відчуття наближення смерті впритул, або монстрів, яким страх і смерть невідомі… Розкидаючи по серіалу відсилки до фільмів (приміром, рудого кота як алюзію на першу картину, чи фокус на тісних теплих стосунках сестри і брата, як в «Ромулі»), Гоулі разом із тим не перетворює своє шоу на ностальгійно-триб’ютний відеоряд, а кладе на стіл авторське меню і свіжу страву. І лишається врешті-решт тільки одне запитання: у космосі ніхто не почує ваш крик, ну а на Землі?..
Анастасія Лях
Чужий: Земля (Alien: Earth)
2025 рік, США
Продюсери: Ной Гоулі, Рідлі Скотт, Девід В. Цукер
Режисери: Ной Гоулі, Дана Гонзалес, Уґла Хауксдоттір
Сценарій: Ной Гоулі, Боб Де Лаурентіс, Бобак Есфарджані, Ліза Лонг, Марія Мельник
У ролях: Сідні Чендлер, Алекс Лотер, Тімоті Оліфант, Ессі Девіс, Семюел Бленкін, Адарш Гурав, Кіт Янг, Девід Рісдал, Бабу Сізей, Ерана Джеймс, Лілі Ньюмарк, Адріан Едмондсон
Оператори: Девід Франко, Дана Гонзалес, Колін Воткінсон
Композитор: Джефф Руссо
