Мобленд (Гангстерленд, MobLand)

Ризиковано продуктивний Гай Річі (котрий останніми роками настільки багато і настільки швидко працює, що кожного разу ризикує розчарувати фанатів халтурою, проте за деякими винятками все ж умудряється видавати непоганий, а інколи навіть дуже непоганий продукт), здається, знайшов нове натхнення і відкрив собі нове дихання на телебаченні, де слідом за «Джентльменами» вийшов так само кримінальний серіал «Мобленд».

Останній спершу задумувався як спін-оф довгограючого шоу «Рей Донован», де події були би перенесені з Лос-Анджелеса до Лондона, та в результаті вилився в самостійний проєкт. У серіалі зіграли Том Гарді, Пірс Броснан, Гелен Міррен, Педді Консідайн, Джефф Белл, Джоан Фроггатт («Абатство Даунтон»), Джанет МакТір («Каос»), Лара Пулвер («Шерлок»), Енсон Бун («Пістол»). Вийшов радше спін-оф «Джентльменів», аніж спін-оф «Рея Донована», котрий показав і інший ракурс англійської наркотичної імперії, і інший ракурс англійського астматичного джентльменства, котре задихається кожного разу, коли не дихає снобістським цинізмом.

Сюжет розгортається навколо ворожнечі двох мафіозних кланів: один тримає героїновий ринок, а другий має монополію на фентаніл. Протистояння загострюється і досягає кульмінації, коли виявляється, що юні безголові (принаймні один безголовий точно) сини двох сімейств усупереч міжклановій війні (наче ті Ромео і Джульєтта) напередодні вночі гуляли разом в одному закритому клубі, де один із хлопців влаштував різанину, а інший на ранок так і не повернувся додому… Справи двох синдикатів намагається вирішити мудрий фіксер («рішала») Гаррі (Гарді), котрий працює на родину жорстокого і підступного героїнового барона Конрада Гаррігана (Броснан) і паралельно силиться бути хорошим (чи щонайменше нормальним) чоловіком і батьком у власній сім’ї.

Якщо світ «Джентльменів» був територією марихуани, тобто несмертоносного кайфу, і відповідно територією не зубодробильної, а легкої і місцями винятково вишуканої гри, то «Мобленд» – це вже геть інакший світ, не аристократів і дегенератів, а автократів і виродків. Гай Річі цього разу розвертає англійське джентльменство до глядача дупою, демонструючи набагато грубіший і набагато більш хижий, більш недружелюбний, більш патологічний бік кримінального імперіалізму. Манери і церемонії нібито так само присутні, і на миротворчій зустрічі ворогів розливають не жовч із кров’ю і навіть не скотч із чиїмось нутрощами, а… чай…, однак елегантність тут є не кредо, а ширмою, за якою ховаються вовки у бушлатах, прикидаючись торі в пуловерах і жилетах.

Смотрите легально на MEGOGO

Здається, цього разу обійшлося без російських грошей і навіть без прихильності до руського вайбу. І хоча тут є кілерка Зося, котра в зрілого пострадянського глядача може викликати асоціації з пані Зосею з радянської довгограючої телевистави «Кабачок «13 стільців», варто пам’ятати, що це ім’я є похідним від Софії, тобто має грецьке походження, а у формі Зося розповсюджене передовсім у Польщі, Румунії і Молдові.

Задля елегантності забруднені кров’ю туфлі-докази, котрих треба позбутися, не спалюються, а за допомогою купленого трунаря ховаються на ногах випадкового покійника (туфлі модельні іменні, тож покійник обирається з тих, чиї родичі заплатили за багатшу труну). Водночас вельми неелегантно і кровожерливо персонаж Пірса Броснана клацає зубами, пародіюючи свинячу ненажерливу всеїдність і згадуючи дядька, кістки і плоть котрого спочили кормом на свинофермі. Того самого дядька (не стороннього, рідного), котрий був одночасно і педофілом, і браконьєром («Не знав, що наш дядько був педофілом. – А я не знав, що він був браконьєром»), і очевидно, що Мобленд – це такий специфічний всесвіт англійського елітного дна, де браконьєрство нічим не ліпший гріх за секс із дітьми, і водночас обидві вади незрівнянно гірші і неприпустиміші за стрілянину, котра кладе зо два десятки тіл. Убивці – завжди герої, збоченці – завжди лиходії або мертві, або мертві лиходії.

Анастасія Лях