Студія (The Studio)

Після того як канал HBO вимушено закрив минулорічний серіал «Франшиза» після першого ж сезону (схвальні відгуки критиків жодним чином не вплинули на низькі глядацькі рейтинги), сервіс Apple TV+ ризикнув випустити дуже схоже шоу під назвою «Студія». Обидва проєкти присвячені голлівудській кухні, тобто зосереджені на залаштунках кіновиробництва; обидва висміюють горе-зйомки вигаданої комерційної франшизи і гіперболізують хаос на і поза майданчиком.

Над першим працювали Сем Мендес («Краса по-американськи», «1917», «Скайфолл») і Армандо Іануччі («Смерть Сталіна», серіал «Віце-президент»), і при цьому Мендес використав власний досвід справжніх зйомок великої комерційної франшизи – бондіани. А творцями другого виступив знаний комедійний тандем Евана Голдберга і Сета Роґена, котрі пов’язані творчістю дуже давно і разом створили «Ананасовий експрес», «Повний розковбас», хуліганське антиклерикальне шоу «Проповідник»… (і при цьому Роґен у перших же серіях використав своє особисте знайомство з Шарліз Терон, з якою цілувався у небанальному ромкомі про лузера-попелюшку і красуню-політика «Та ще парочка» і котра тут виконала камео самої себе; а невипадкову згадку про «1917» у контексті дифірамбів операторській майстерності вставив у вуста свого персонажа – кінопродюсера Метта Реміка, котрий у першій серії отримує підвищення і стає головою студії Continental).

Мабуть що єдина (та й то не одразу помітна) відмінність між «Франшизою» і «Студією» полягає у тому, що перша – сатира, а друга – сатирична комедія. І можливо, саме ця відмінність зможе забезпечити «Студії» більшу глядацьку увагу і більші глядацькі симпатії, адже остання на відміну від нарочито екстравагантного і надто філігранного проєкту Мендеса та Іануччі не тяжіє до абсурдизму, пародії і карикатури… чи принаймні не заграє з постіронією чи навіть метаіронією, натомість пропонує засилля камео зірок в ролі самих себе (від Пола Дано, котрий у вступній сцені грає в якомусь другорядному бойовику поганця з металевими коронками і котрому Метт Ремік дещо незграбно і невпевнено сипле компліменти щодо режисерського дебюту «Дике життя», до Мартіна Скорсезе, котрий тут самоіронічно констатує стабільний касовий епік фейл своїх багатомільйонних кримінальних драм і… все ж таки постіронічно, враховуючи власні реальні некомпліментарні висловлювання на адресу коміксів, майже долучається до роботи над супергеройським сімейним кіно про чоловічка Kool-Aid Man з рекламної кампанії порошкових ароматизованих напоїв Kool-Aid) і ілюзію проникнення чи то посвячення глядача в реальні кулуари Фабрики мрій.

Фабрики мрій чи фабрики шкідливого для здоров’я мистецького смаку фаст-фуду? Метт Ремік сідає у крісло керівника студії одразу з нездоланною дилемою: він любить авторське кіно і хоче робити дійсно хороші фільми, але великий акціонер і біг бос (Браян Кренстон з відсилкою на культового «Гравця» Роберта Олтмена…; власне вся «Студія» є відсилкою до культового «Гравця» Роберта Олтмена) вимагає тотальні попкорн-муві, які приноситимуть компанії гроші попри претензії високолобих критиків. «Warner змогла заробити мільярд на пластмасових цицьках ляльки без кицьки…», – повчає персонаж Кренстона бідолашного Реміка на прикладі «Барбі», і Ремік напевно вже розуміє, що своїм замріяним і малореалістичним прагненням збалансувати арт і мейнстрим заганяє себе у глухий кут і фігуральну труну, бо такому ідеалісту в мейджорському середовищі не вижити.

Смотрите легально на MEGOGO

«Ще малим я ходив сюди на екскурсію… Проте тепер коли чую, як екскурсовод розповідає туристам, що ця студія будувалася як храм кіно, все більше переконуюся, що це більше не храм, а гробниця», – розмірковує Ремік. І звісно, йому доводиться відмовитися від божевільної ідеї дати 250 мільйонів Мартіну Скорсезе начебто на проєкт про Kool-Aid, а насправді на тру сторі наймасовішого в історії самогубства, котре вчинили сектанти культу Джима Джонса, випивши Kool-Aid з ціанідом. І хоча вдома він із задоволенням вкотре подивиться «Славних хлопців» і згадає, як колега розповідала, що в Рея Ліотти було величезне хазяйство («Нехай спочиває з миром і він, і його достоїнство!»), на роботі він піде до середньої руки ремісника Ніколаса Столлера (котрий, до речі, в реальності серед іншого зняв «Сусідів» і «Сусідів 2» із Сетом Роґеном) і підпише контракт на виробництво розважальної кіношки, до якої вельми профпридатний і кмітливий маркетинговий відділ уже змонтував тизер, де Kool-Aid Man вигарцьовує найпопулярніший танець із TikTok.

Так, цілком можливо, що Continental – це проекція на студію Universal, але автори серіалу не намагаються, як у випадку з «Проповідником», видати «богохульне» (якщо мейджори – це боги) антистудійне шоу. Вони лише задаються ключовим питанням (попутно жартуючи з колег, самих себе, свого специфічного середовища…, хоча для них на відміну від нас, глядачів, воно зовсім не специфічне): як збалансувати в одному меню смачну і здорову їжу… і як урівноважити хороших хлопців зі… збоченцями…, бо «збоченці знімають дуже круте кіно».

Анастасія Лях