Цілком очевидно, що цей історичний серіал із Джейсоном Момоа (котрий не просто згадав про рідне гавайське коріння, а вирішив розповісти широкій публіці непопулярну криваву історію Гавайських островів до прибуття американських колоністів) надихався повнометражним фільмом Мела Гібсона «Апокаліпсис» попри те, що між подіями шоу і стрічки провалля у кілька століть, а культура гавайських полінезійців трохи відрізняється від укладу цивілізації майя на півострові Юкатан. І безумовно це пречудове джерело натхнення і дійсно еталонний в контексті автохтонного кіно взірець для наслідування. Єдине що вражаючі нон-стоп напруга і динаміка картини Гібсона, де події відбуваються впродовж одного дня та складаються, по суті, в суцільну погоню, унеможливлюються у форматі серіалу і сильно розтягуються у часі та просторі. Проте з іншого боку, саме телевізійна форма суттєво розширює рамки здавалося би доволі вузької історії і наприкінці другої серії, коли головний герой випадково опиняється на британському кораблі і розуміє, що відпливає далеко-далеко від рідних Гаваїв…, «Вождь війни» принципово перетворюється на щось інакше і самостійне: об’ємніше, розгалуженіше, вільніше у спектрі векторів сюжетних поворотів.
Події відбуваються наприкінці вісімнадцятого сторіччя, акурат після прибуття на острови британського дослідника Джеймса Кука (котрий серед іншого вважається відкривачем Гаваїв) і перед тим, як туди прибули вже американські поселенці, котрі зрештою повалили місцеву владу, ліквідували Гавайське королівство, спершу перетворили монархічно-племінний устрій на республіку, а потім благополучно анексували територію і приєднали до Сполучених Штатів (і це є абсолютним віддзеркаленням аналогічних подій з дещо інших часу і простору в «Апокаліпсисі», коли на початку шістнадцятого століття каравели іспанських конкістадорів дісталися берегів Юкатана, і почався стрімкий занепад великої цивілізації майя). В цьому проміжку Гавайське королівство є роз’єднаним і доволі слабким, і чотири племені всередині нього ведуть між собою міжусобні холодні та гарячі війни, котрими керують владні жерці. Герой Джейсона Момоа на ім’я Каяна (реальний історичний персонаж), в колишньому «вождь війни» племені Мауї, тепер мирно живе поза конфліктами в племені Кауаї, але змушений відгукнутися на заклик жерця Мауї напасти на плем’я Oʻаху лише для того, аби попередити нібито запланований напад Oʻаху на Мауї.
Каяна виконує місію, проте практично одразу усвідомлює, що саме накоїв: по селищу розкидані трупи неозброєних чоловіків, жінок і дітей, бо тиранічний жрець Мауї, що вигадав казку про давнє пророцтво, геть нікого не пощадив. Так само він вигадав і буцімто план Oʻаху атакувати Мауї, щоби самому руками Каяни атакувати сусідній народ… Прозрівши, «вождь війни» повстає проти шамана… Паралельно на острови знову навідуються білі моряки і трапери, і хоча вони намагаються не втручатися в місцеві протистояння, що їх аж ніяк не стосуються, та доля Гаваїв все рівно не проходить повз їхні блідолиці всюдисущі руки…
В «Апокаліпсисі» аборигенна епоха Центральної Америки була ще на тій стадії, коли не йшлося про стратегічну боротьбу за владу і коли умовна «політика» була зосереджена на примітивному жертвоприношенні богам, за чим ми, власне, і спостерігали впродовж усього фільму. У серіалі «Вождь війни» вже можна говорити про панування повноцінних політичних ігор і інтриг, які визначають курс королівства і цивілізації (і кут неминучого падіння). Момоа, котрий виступив не лише виконавцем центральної ролі, а і співсценаристом і продюсером, будує естетику проєкту на тих самих засадах, що і свого часу Гібсон: на автентичності, натуралізмі і жорстокості. І хоча у першій сцені, зліпленій комп’ютерною графікою, він «дає Аквамена» і не надто правдоподібно впольовує величезну акулу (на котрій ще і катається, вхопившись за гострий плавець), надалі середньовічний гавайський сетинг виглядає цілком реалістично.
Ясно що планета цього серіалу обертається навколо видатної фактури актора. Момоа бездоганно і, що ще важливіше, доволі природно виглядає в тубільному антуражі, в етнічному вбранні (котре прикриває максимально мало тіла) і з національними знаряддями та зброєю в руках. Його статура уособлює силу, проте мирний образ заперечує агресію і войовничість, зокрема анексію, нищення, геноцид, завойовництво, насильницько-імперсько-диктаторські амбіції, і це попри історико-географічну віддаленість вписує «Вождя війни» в сьогоднішні актуальні політичні події (зрештою історія так чи інакше завжди практично однакова, про який би континент і який народ не йшлося). Проте дісішна зірка щиро (здається, щиро) намагається переключити фокус зі своєї зовнішності (і того дико-маскулінно-привабливого образу, що склався завдяки Кхалу Дрого з «Гри престолів») на незнані масою історичні сторінки (бо ж на тлі багатого висвітлення в поп-культурі розорення індіанського світоустрою, тобто світоустрою корінних мешканців Північної Америки, руйнація локального космосу гавайських полінезійців є цілковитим пробілом). І це щонайменше гідно похвали.
Анастасія Лях
Вождь війни (Chief of War)
2025 рік, США
Продюсери: Джейсон Момоа, Френсіс Лоуренс, Пітер Чернін, Дженно Топпінг, Тім Ван Паттен
Режисери: Джастін Чон, Джейсон Момоа, Андерс Енгстрьом, Браян Ендрю Мендоза
Сценарій: Джейсон Момоа, Томас Пaʻa Сіббетт, Даг Юнг
У ролях: Джейсон Момоа, Темуера Моррісон, Лючіана Б’юкенен, Те Кое Тухака, Те Ао о Хінепехінга, Брендон Фінн, Майней Кінімака, Роймата Фокс, Мозес Гудс
Оператори: Метью Чуан, Майкл Снайман
Композитори: Ганс Циммер, Джеймс Еверінгем
