Всі фільми Мела Гібсона, ранжовані від найгіршого до найкращого

13.11.2023 Ranked, Новини, Режисери, ТОП

Фільми режисера Мела Гібсона

Почнемо з найголовнішого: поганих фільмів у Мела Гібсона просто немає. Ми маємо на увазі його режисерські роботи – як актор він все ж таки встиг потрапити в кілька не найвдаліших картин. І це не тому, що він поставив не так багато фільмів (загалом п’ять). Виявилося, що накопичений акторський та частково продюсерський досвід, помножений на талант Гібсона, трансформувався у майстерність вищої проби в новій якості. Кожна нова режисерська робота – подія. Масштабність задуму, неймовірна ретельність у опрацюванні деталей, ґрунтовність у підготовці до зйомок та принципово новий підхід до форми своїх кінорозповідей – ось чому фільми Гібсона настільки пам’ятні, незважаючи на те, що деякі з них створено вже досить давно.

Всі ми пам’ятаємо складний період, який йому довелося пережити через свої необережні п’яні висловлювання – це також вплинуло на частоту виходу нових стрічок. Але тепер, схоже, неприємності позаду, а тому ми знову чекаємо на нові надходження.

Отже, kinowar.com розповість про всі фільми режисера Мела Гібсона, ранжовані від найгіршого до найкращого (усім би такі “найгірші” фільми мати у своєму портфоліо).

Якщо вам подобається те, про що ми пишемо, і те, як ми це робимо, будь ласка, підтримайте нас

5. Людина без обличчя (The Man Without a Face) 1993

топ фільмів Мел Гібсон

Про всяк випадок, повторимося ще раз: “найгірший” у фільмографії Мела Гібсона не означає “поганий”. Просто інші фільми режисера були краще.

У дебютному фільмі Гібсона як режисера людину без обличчя грає сам Мел. Спотворене обличчя самітника відлякує більшість жителів містечка. Як це часто буває, незрозуміле відштовхує, а в деяких випадках люди починають розпускати чутки про те, що здається їм страшним чи дивним. Людину без обличчя вважають маніяком, убивцею або щонайменше вкрай дивним вигнанцем суспільства. Все, крім хлопчика Чака, який живе з мамою та сестрами. Коли ростеш без батька, будь-який дорослий чоловік має шанси стати рольовою моделлю, яка його замінює. Для Чака такою фігурою стає людина з понівеченим обличчям та секретами у минулому.

Чак дізнається, що в інциденті, внаслідок якого постраждала зовнішність персонажа Гібсона, загинув учень. І тепер докопатися до правди – головне його завдання.

4. З міркувань совісті (Hacksaw Ridge) 2016

топ фільмів Мел Гібсон

З урахуванням того, які очікування були до нових робіт Гібсона після “Хороброго серця” та “Страстей Христових”, ця стрічка стала ледь не розчаруванням для частини глядачів. Але якщо абстрагуватися від високої планки, яку сам Мел і встановив, і просто оцінити цей фільм, то розумієш, що режисер знову виконав роботу дуже потужно. Так, фільм вийшов надто лінійним, більш традиційним, мейнстримовим та “звичайним”, ніж інші роботи Гібсона, але історію (за реальними подіями, до речі) подано як завжди якісно та цікаво.

Парадокс: Дезмонд Досс відчуває, що має служити у армії. Він не може залишатися осторонь у той момент, коли відбувається, на його переконання, боротьба зі злом (Японія атакувала Перл-Гарбор). Солдати та офіцери армії його країни гинуть у спробі захистити їхній спільний будинок, а отже він також не може сидіти вдома. Але в той же час, як людина віруюча, він не може стріляти в інших людей і вбивати їх. Про що він і говорить у розташування частини, куди він прибуває для несення служби. Що у такому разі може робити солдат на війні? Тільки рятувати своїх товаришів по службі, що Досс (Ендрю Ґарфілд) і робить, проявляючи безпрецедентний героїзм і отримуючи, вперше в історії, Медаль Пошани без єдиного зробленого пострілу.

До медалі він пройшов складний шлях. І не лише на полі бою. Командування та прості солдати знущалися з відмовника. Ніхто не вірив у його принципи, навіть не намагався їх зрозуміти. Але не словом, а ділом, рядовий Досс зумів довести всім, що переконання важливі. Можливо, цей фільм виглядав би абсолютною вигадкою, але з урахуванням того, що поставлений він за реальною історією, мораль картини виглядає значно вагомішою: неспротив злу насильством працює (звісно, це все одно передбачає активні дії, а не формальне ігнорування зла; і звісно, це працює у певних конкретних ситуаціях за певних умов – не варто застосовувати це як правило на всі випадки життя). А мужність – це не лише великі м’язи та прагнення вступити у бійку. Це ще й непереможний дух, проти якого [іноді] безсилі кулі та бомби.

Варто відзначити, що незважаючи на те, що Гібсон – дуже побожна людина, він не робить віру та релігію центром оповіді. Якщо ви людина віруюча, ви знайдете у цьому фільмі повний збіг зі своїми переконаннями. Але якщо ні (а наша редакція у повному складі – атеїсти), то це ніяк вам не завадить при перегляді, бо основними принципами режисер виставляє милосердя, мужність, бажання допомогти ближньому та чесність, насамперед із самим собою. Звідси й непохитність у боротьбі за свої переконання, а не через носіння хрестика чи старанної молитви – Гібсон однозначно вищий за показну побожність.

3. Страсті Христові (The Passion of the Christ) 2004

топ фільми Мел Гібсон

Чому цей фільм не займає позицію вище у нашому списку? Не тому, що редакція не вірить у бога. Кожен із нас перебував під серйозним враженням від побаченого в кінотеатрі близько двадцяти років тому (насамперед через усвідомлення обсягів виконаної роботи). І лише однієї речі нам понятійно не вистачало- (і не вистачає): психологічної глибини.

Спробуємо пояснити. У максимально реалістичному фільмі показані всі фізичні страждання Христа, які він переніс. З погляду розуміння його мук при побитті, отриманні ударів батогами та розп’ятті жодних питань не залишається. Все відчувається фізично. Але що це змінює у сприйнятті всієї історії? Якщо картину дивиться людина, яка не є віруючою, жодного додаткового розуміння до концепції жертви Христа не додається. Ми розуміємо, що цей фільм і не є набором аргументів для тих, хто не вірить – це було б смішно. Але як психологічно ми повинні були перейнятися ситуацією, в якій перебуває Ісус? Якщо у фільмі Мартіна Скорсезе “Остання спокуса Христа” показано тиск на його внутрішній сумнів, гра диявола з його внутрішнім відчуттям, що все це марно, нічого із передбачених жертв не має сенсу і все, що відбувається лише гра його уяви, то що переживає Христос у фільмі Гібсона? Лише побої. Ми розуміємо, що цвяхи, які забивають в тіло – це дуже боляче, але це ніяк не пояснює важливості жертви Христа. При всій ретельності опрацювання подій в картині, цю частину Гібсон ніяк не опрацьовував. Можливо, саме в цьому і було його бачення – не накручувати смисли та показати “доісторичну документалку”. Але для нас це був єдиний важливий (і дуже значний, з урахуванням теми, що піднімається) недолік у цьому чудовому фільмі.

Ми говорили вище про нетрадиційний підхід Гібсона до розповіді та постановки. У “Страстях Христових” всі діалоги на екрані тільки арамейською та латиною. Цей, здавалося б, простий прийом надає реалістичності у значно більшому обсязі, ніж костюми та декорації. Коли в історичних драмах всі актори говорять англійською, позбутися відчуття, що це все лише постановка, дуже складно (якщо, звичайно, це не історична драма про Велику Британію). Глядач приймає будь-які умовності, але чим їх менше, тим краще.

Ще один важливий момент – вибір акторів. Для таких історій краще використовувати не надто відомих виконавців. Якщо Христа гратиме, умовно, Бред Пітт, це буде цікавий експеримент та касовий фільм. Але повністю позбавитися відчуття ненатуральності того, що відбувається, буде нереально.

Про костюми, декорації, грим просто немає сенсу говорити додатково – все на найвищому рівні. Дві години занурення в історію стародавнього світу, ніби ти справді побував у ті часи. Знову підкреслимо, незважаючи на свою побожність, Гібсон залишає простір для роздумів для всіх категорій глядачів – і віруючих, і атеїстів.

2. Хоробре серце (Braveheart) 1995

топ фільми Мел Гібсон

Для багатьох саме цей фільм – найкращий у фільмографії Гібсона. Для дуже помітної частини аудиторії найкращим є той, про який ми писали на щабель вище. Для нас номером один є інша робота. Однак про все по порядку.

Друга режисерська робота Мела Гібсона здобула п’ять Оскарів. Два з них отримав сам Мел – за найкращий фільм і за найкращу режисуру. Немає жодної потреби сперечатися з академією. Фільм справді настільки гарний, наскільки він оцінений різними критиками, а найголовніше – глядачами. Історія, що не залишає байдужим, прекрасні актори, масові батальні сцени, а головне, нерв, емоція, непереборне бажання боротися за свободу поряд з шотландськими повстанцями та їх ватажком, Вільямом Воллесом.

Незважаючи на історичну основу, повної історичної достовірності у фільмі немає. Зокрема, з дочкою французького короля Вільям Воллес не спав. Але з урахуванням того, що у фільмі її роль грає прекрасна Софі Марсо, безглуздо було б не використати такий шанс для романтичної лінії.

Забавним поворотом в іншу сторону у цій грі історичного підґрунтя та її спадщини стало використання образу Мела Гібсона для зображення ватажка повстанців у сувенірній культурі туристичної Шотландії: оскільки зображень Воллеса не збереглося, тепер на будь-якій атрибутиці, від картин до магнітів та статуеток Вільям виглядає як Мел Гібсон (який, до речі, є австралійцем). І ніхто це не намагається оскаржити це (бо навіщо?).

“Вони можуть забрати наші життя, але вони ніколи не заберуть нашу свободу!” – коли звучить настільки патетична фраза, повірити їй, особливо перебуваючи у дорослому віці, досить складно. У цьому і є головна перевага фільму: атмосфера настільки щира і настільки заряджає, що боротьба за незалежність на екрані не виглядає пафосом та бутафорією. Глядач повністю на боці Вільяма Воллеса та його соратників, приречених на загибель за справу їхнього життя.

1. Апокаліпсис (Apocalypto) 2006

топ фільми Мел Гібсон

І все ж таки, першим номером ми поставили не “Хоробре серце” і не “Пристрасті Христові”. І зовсім не тому, що ми хочемо здаватися вищим за мейнстрим і чимось відрізнятися від широко поширеної думки. Наш вибір обґрунтований ідеальним поєднанням нестандартного підходу до викладення історії, її завершеністю та збалансованістю між формою та змістом. Подібно до “Пристрастей Христових”, за рахунок використання оригінальної мови на екрані та використання невідомих глядачу акторів, ми повністю занурюємося в середовище древнього світу (цього разу це цивілізація майя). Але на відміну від того ж фільму, крім яскравої та нестандартної форми, є й глибоке наповнення. Світ майя приречений, і як би ти високо не піднявся сходами влади за рахунок неосвічених і легко контрольованих простих людей, тебе знесе куди більш потужна сила, на тлі якої всі твої знання та багатства виглядають смішними.

Відчуття приреченості – найсильніше у фільмі. Як відносно окремих людей, так і до цивілізації в цілому. Ніколи не розумієш, наскільки кінцевою є локальна перемога. Якщо головному герою вдасться врятувати себе та сім’ю, чи вистачить цього, щоб уберегтися від нової небезпеки. І чи можливо в принципі врятуватися, коли світ збожеволів.

Дивовижна динамічність додає напруги цьому середньовічному трилеру. Постійним козирем Гібсона знову є реалістичність всього того, що ми бачимо на екрані. Дикі звірі, не менш дикі люди, кров і насильство, жертвопринесення, погоні та самопожертва – все це ніби знято на приховану камеру, а не є черговим постановочним відео. Таких історій про майя ще ніхто не знімав.

Що далі?

У сучасному буремному світі важко щось казати напевно, але принаймні попередні плани є такі

2025 — Страсті Христові: Воскресіння (The Passion of the Christ: Resurrection)

Повна назва проєкту включає також Part I, тобто буде ще одна частина після цього (якщо випустять хоча б Part I, звичайно). Перша частина розповість про три дні після розп’яття і до воскресіння.

TBA — Смертельна зброя 5 (Lethal Weapon 5)

Тут справи водночас і складніші, і простіші. Простіші, тому що Річард Доннер готував п’яту частину легендарної франшизи з Мелом Гібсоном і Денні Ґловером, а оскільки він перебував у дуже зрілому віці (91 рік), то передбачав, що сам може цю справу до завершення не довести. Він заповів зняти заключну частину серії саме Мелу Гібсону. Після смерті видатного режисера залишилися ті, хто може бути і обличчям фільму, і носіями його духу, відповідаючи за допрацювання сценарію і за режисуру. А складніші тому, що незважаючи на всю легендарність, не факт, що студії наважаться так просто виділити пристойний бюджет для фільму, де головні ролі виконають Мел Гібсон (67 років) і Денні Ґловер (77 років). Як казав останній у цій франшизі, “я занадто старий для цього лайна”. Втім, не втрачаємо надію.

Якщо вам подобається те, про що ми пишемо, і те, як ми це робимо, будь ласка, підтримайте нас

Читайте також:

Всі фільми Девіда Фінчера, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Стівена Спілберга, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Мартіна Скорсезе, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Крістофера Нолана, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Аарона Соркіна, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Сема Мендеса, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Джеймса Менголда, ранжовані від найгіршого до найкращого

Всі фільми Демієна Шазелла, ранжовані від найгіршого до найкращого

Підтримайте Україну: