kinowar.com

З глибини (Below)

Зачекайте, будь ласка...

По-перше, чудово, що Джош Гартнетт повернувся із майжезабуття не тільки в кіно («Западня», «Веріті»), а і на телебачення. А по-друге, цей канадський міні-серіал про монстра буквального і фігурального (де буквальний – класична величезна доісторична істота чи просто будь-який класичний людожер із глибин невивченої до кінця та спроможної на жахні сюрпризи фауни, а фігуральний – цинічний капіталіст із пристрастю до територій, видобутку та укладанню угод) досить вдало поєднує північний фольклор, старомодну рибальську атмосферу, проблематику соціальну та кліматичну, спадщину легендарних «Щелеп» і навіть щось… невловиме (в контексті жанрового шоу Netflix) філософсько-гемінґвеївське…

Події розгортаються на канадському острові Ньюфаундленд (він же Ктакмук). У флешбеку (1986 рік) хлопчина з батьками, сестрою і клерком з корпоративним значком на піджаку перетинають оповиті туманом атлантичні води разом з усіма пожитками, щоби дістатися з невеличкого острівця великого острова ближче до материкового узбережжя, відділеного затокою Святого Лаврентія (буцімто місцева соціальна програма виключно в інтересах самих острів’ян переселяє людей з відсталих острівних селищ, де риби немає вже, а інфраструктури немає ще, на материк ближче до великих міст і повноцінного цивілізованого життя). Маленький човен, наближаючись до безпечної гавані, тягне за собою скромний мобільний будинок… Але щось велике, потужне, живе… з китовою силою і торпедною швидкістю ламає і затягує хитку будівлю під воду, і батько тоне всередині назавжди втраченого дому… буквального і фігурального… А хлопець, який перед трагедію бачить під морською товщею гігантське блакитне око (чи гадає, що бачить, чи сам сумнівається, чи віддається страху і мареву фата-моргани), попри кошмар і паніку, й усвідомлення приреченості застряглого в будинку тата… встигає перерізати мотузку, щоби човен не пішов слідом за хижою…

Сорок років по тому у світі, що вже починає стикатися з наслідками глобального потепління, рибалка Келвін (той самий хлопчина, що встиг стати не лише чоловіком і батьком, а і вдівцем, і безробітним, і оповитим фрустрацією невдахою), більший острів Ньюфаундленд так само переживає занепад: риби немає зовсім, рибалити ніде, влада категорично не хоче і не збирається вкладати бодай якісь гроші в розвиток острівного життя. Серед місцевих одні бажають звідси втекти, а інші геть навпаки, бояться, що тепер їх переселять в Торонто чи Монреаль, чи типу того, а їм до душі маленьке тихе рибальське життя, а не мегаполісний хаос. І дійсно з подачі тієї самої династії капіталістів уже починають збиратися підписи тих, хто готовий за компенсацію покинути тут усе і переїхати до великих міст… Але Келвін уперто силиться зберегти старий уклад і… свою непродажну душу… попри те, що постійні невдачі, хоч він і незабобонний, починають здаватися родовим прокляттям… За відсутності риби він намагається продавати… лід, який періодично припливає більшими та меншими айсбергами, що відкололися через танення льодовиків від Гренландії (і виробники, приміром, горілки, спекулюючи маркетинговим міфом про цілющі властивості талої води, охоче скуповують замерзлі глиби). Допоки один із таких айсбергів не виявляється… замерзлою слизовою оболонкою невідомої істоти, а на човни та людей не починає нападати щось із глибини…

Скандинавський фольклор про Кракена (морське молюскоподібне чудовисько на кшталт велетенського кальмара чи восьминога), що стосується поетично-лячної міфології, можна сказати римується і контрастує водночас з приземленим споживацьким міфом в арсеналі алкогольних брендів і цинічних компаній в цілому, що купують талий лід у тих бідолах без роботи і надії на зміни, котрим потім вони ж ту саму горілку і продають, і саме такі занепалі далекі від індустріальних центрів селища спиваються цілими родинами й общинами, і зрештою всім поселенням, що практично безслідно зникає у небутті, не лишаючи по собі ані жодної справи, ані жодного спадку, ані навіть замерзлих шмарклів…, хіба що тільки казки про рибалок і золоту рибку…

Персонаж Гартнетта Келвін частково алюзує до старого Сантьяго, головного героя ключового екзистенційного гемінґвеївського оповідання «Старий і море». Якщо старий кубинський рибалка був зображений як єдиний з-поміж тамтешніх рибалок тотальний лузер, який упродовж трьох місяців не впіймав жодної навіть найдрібнішої рибини і біля котрого лишався тільки сусідський хлопчина, котрому запеклий дід уперто намагався довести свою придатність, своє право ще жити (не помирати) і робити свою справу…; якщо Сантьяго одержимо кинувся в море і майже сто днів шукав улов, допоки не вступив у нерівний бій із колосальним марліном, перемога над котрим стала для старця маніакальним змаганням із власними немічністю і списанням, перегонами із подихом самої смерті (допоки рухаєшся – доти живеш, наче акула; а щойно перестаєш – стаєш планктоном і зрештою зникаєш у швидкій життєвій течії); то Келвін силиться подолати відсутність фортуни цілої громади, ну і свою звісно що також, і він так само, як старий сусідському хлопцеві, хоче довести свою придатність своїм дітям, які давно не вірять ані у батька, ані у можливість надалі жити з бодай якимось перспективами на нещасливому гиблому острові; і зрештою Келвін аналогічно стає одержимим гонитвою за колосальним кальмаром…, допоки не усвідомлює, що істинний монстр має не щупальця, а загребущі руки…

Поклоніння Кракенові як древньому глибинному божеству протиставляється поклонінню сьогоднішньому глибинному капіталізмові (єдиному богу таких лженабожних лжезахисників миру, балансу і давно вже формально-маніпулятивних традиційних цінностей, як путін і трамп – і нехай це вже будуть не конкретні прізвища, а прозивні імена – котрі полюють не на дрібну рибу, а на ледь не всі території і копалини), проте обидві сторони фанатизму є ознаками згубності та схибленості як живого, гідного розуму, так і живої, гідної моралі. Тож персонаж Гартнетта змушений шукати золоту середину між відчайдушним містицизмом, доведеним до запеклого божевілля, зневірених аутсайдерів і раціональним цинізмом, доведеним до доларового егоцентризму, промаслених щасливчиків. І намагатися зберегти та вилікувати від обох вірусів оазис достойного, щирого, простого життя, застряглого на натягнутому над темними водами тросі між істотою й акулою видобутку (або ж акулою та істотою видобутку – теж підходить).

Повертаючись до Гемінґвея, треба сказати, що серіалу Netflix на диво вдалося втриматись посередині між жанровою прозою (ну добре, не посередині, а ближче до прози) і легким натяком на магічно-екзистенційну поетичність. Сказати трохи більше, ніж в черговій історії про полювання на людожерну почвару, і трохи менше, ніж у претензійних роздумах про одержимість як запоруку життя і водночас схильність впритул наближатись до човникових перегонів зі смертю.

Анастасія Лях

З глибини (Below)

2026 рік, Канада

Продюсери: Джесс МакКеоун, Джемі Чілдс, Шерон Голл, Джош Гартнетт, Кріс Гетчер, Луїза Саттон

Режисери: Джемі Чілдс, Гелен Шейвер, Стівен Данн

Сценарій: Джесс МакКеоун

У ролях: Джош Гартнетт, Маккензі Девіс, Чарлі Гітон, Рубі Стокс, Роан Кемпбелл, Віллоу Кін, Калеб Горн, Джошуа Клоуз, Наташа Генстридж

Оператори: Вільям Балді, Гай Годфрі, Боббі Шор

Композитор: Марк Корвен

Зачекайте, будь ласка...

Відгук про серіал З глибини (Below)

Коментарі