Before you ever made me feel alive, feel alive
I haven’t felt this fucking terrified, terrified.
Fly By Midnight, «Different Lives»
Після резонансного успіху «Варвара» Зак Креггер не просто повертається до жанру, а цілеспрямовано розвиває свій авторський стиль у межах горору, вибудовуючи репутацію багатогранного режисера й сценариста. Його нова стрічка «Зброя» (Weapons) – це амбітний трилер жахів, якому продюсери пророкували успіх ще на стадії підготовки сценарію. Та чи зуміла картина, в яку New Line Cinema вклала 38 мільйонів доларів, обійшовши конкурентів з Netflix та Universal, виправдати ці аванси й перевершити рамки жанрового стандарту?
Історія починається з нічного кошмару, що стає реальністю: кільканадцять дітей із одного класу, ніби загіпнотизовані, залишають свої домівки рівно о 2:17 ночі, щоби зникнути без сліду. Лише один учень залишається, і це той самий випадок, коли виняток стає ключем до розгадки. Але епізоду із малим Алексом (Кері Крістофер з «Американської історії жахів») ще треба зачекати, адже Креггер викладає історію з точки зору ключових учасників подій по черзі.
Починає автор за допомогою банального прийому – розповіді закадровим голосом Алекса про події в містечку, епіцентром яких він став. Спершу глядачів знайомлять із Джастін Ґенді (Джулія Гарнер) – вчителькою того самого класу, з якого пропали діти. Звісно, вона стає головною підозрюваною, тим паче жінка має проблеми з алкоголем і минулу школу покинула через скандал.
Її підозрюють у недбальстві, а може й співучасті батьки дітей, найголоснішим із яких стає Арчер Ґрафф (Джош Бролін). Виконроб Арчер традиційно для детективних історій береться самотужки розслідувати злочин, який не надто ефективно веде поліція.
Неефективність копів демонструється через таких представників закону як Пол Морган (Олден Ейренрайк з «Соло: Зоряні війни. Iсторія»), колишній коханець вчительки Джастін і пияка у зав’язці, порушення закону яким покриває його тесть – начальник відділку цього тихого містечка. Зневагу до процедур Пол проявляє при затриманні наркомана Ентоні (Остін Абрамс з серіалу «Ейфорія»), який теж стане учасником трагічних подій.
Фільм структуровано за принципом пазлу – кожен герой по черзі отримує свою порцію екранного часу, яка розкриває нові грані загадки. Ще один мимовільний свідок – директор школи у виконанні Бенедикта Вонґа та його коханий. Саме їхній епізод стає переломним в оповіді, коли Креггер врешті привідкриває завісу таємниці достатньо, аби допитливий глядач міг здогадатися про першопричину трагедії.
Режисерська подача дозволяє глядачам стати немовби детективами, намагаючись зрозуміти таємницю зникнення до розв’язки. Такий прийом давно знайомий шанувальникам жанру, його застосовували і Пол Томас Андерсон у «Магнолії», яку Креггер називав джерелом для натхнення, і Джордан Піл у фільмі «Ми». Піл, до речі, також змагався за право випустити фільм Креггера зі своєю компанією Monkeypaw Productions у партнерстві з Universal. І програвши, навіть розсварився з партнерами.
Креггер вбудовує детективний прийом у структуру горору, майстерно поєднуючи його зі скрімерами. Кілька сцен справді здатні позбавити вас спокійного сну, але баланс витримується завдяки вдало розставленим жартам. Це той випадок, коли можна жахатися і сміятися одночасно.
Відеоряд чудово доповнює оркестровий саундтрек, написаний на стадії монтажу братами Раяном та Хейсом Холладеями з музично-технологічного дуету «The Holladay Brothers». Вони спеціалізуються на інтерактивних звукових інсталяціях і композиціях, що реагують на фізичний простір, а тут їхня музика прив’язана до ключових сцен.
Проте, попри цю багатошаровість, «Зброї» бракує глибини. Персонажі фільму існують більше як функції сюжету, ніж як повноцінні герої з аркою трансформації. Теми соціальної параної та проживання утрати, зачіплювані автором, так і лишаються тільки тлом для розваги. Це позбавляє стрічку тієї емоційної глибини, яка робить деякі горори справді великими, такими, що не тільки лякають, а й примушують задуматися.
Після фільму залишається враження як після гарної гойдалки: було страшно, було весело, було цікаво, але нічого не змінилося всередині. «Зброя» – це першокласно зняте й грамотно змонтоване кіно для поціновувачів жанру від автора не менш захоплюючого «Варвара». Воно тримає ритм, вдало закручує інтригу і вміло поєднує горор з детективним трилером. Але цього замало, щоби винести фільм на рівень емоційної чи концептуальної вершини. Тим не менш, якщо вам хочеться трохи полоскотати нерви і розважитися похмурими жартами, «Зброя» гарно для цього підходить.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найстрашніші боді-горори усіх часів
Найкращі горори останньої декади
Найкращі іспанські та латиноамериканські фільми жахів 21 століття
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
