kinowar.com

Мені здається, що кожний український режисер починав колись з документального кіно. Інтерв’ю з засновницею та членом журі кінофестивалю Kharkiv MeetDocs

Напередодні Міжнародного кінофестивалю Kharkiv MeetDocs, який стартує вже 26 вересня, задали 9 питань про особливості роботи з документальним кіно його засновниці та директорці, продюсерці Євгенії Крігсхайм, та члену журі Національного конкурсу режисеру, продюсеру, шоуранеру документальних фільмів Нільсу Бьокампу.

Євгенія Крігсхайм

Документальні фільми Національного та Міжнародного конкурсів, а також Конкурсу українського короткометражного незалежного кіно «Бардак», будуть доступні онлайн на офіційному сайті фестивалю 27, 28 та 29 вересня, документальні та ігрові фільми позаконкурсної програми та освітні події жителі Харкова зможуть переглянути особисто на фестивальних локаціях — в Харківській філармонії та у Promodo HUB. 

Нільс Бьокамп

Фестиваль відбувається за підтримки Федеративного міністерства іноземних справ Німеччини та Державного агентства України з питань кіно.

Бути продюсером документального кіно — це як?

Нільс: Знаходити історії з реального життя, які варто розповісти, та створювати для них таку форму, яка допоможе охопити ширшу аудиторію. Ви повинні взяти на себе відповідальність, адже ви матимете справу з реальними людьми, які відкриваються і розповідають про свою особисту подорож перед камерою. Як продюсер, ви маєте знайти правильне творче рішення, щоб розповісти цю конкретну історію. Це означає, що ви повинні знати телевізійний ринок і розуміти запити вашого потенційного глядача.

Євгенія: Бачити, як ідея набуває форми і перетворюється на фільм, який подивиться величезна кількість глядачів. Ідей може бути багато, а от розпізнати особливу допоможе як досвід, так і естетичний смак. Продюсер — це робота на всіх рівнях продакшену —  саме на ньому лежить відповідальність за весь проєкт — від юридично правильно складених паперів до сумісних робіт з монтажу.

Яким повинен бути сценарій, щоб зацікавити вас?

Нільс: Я зазвичай сам розробляю сценарії, але в основі завжди має бути хороша історія. Це звучить легко, але є найскладнішим. Вам потрібен міцний контакт із ключовими героями, а історія повинна пройти сильну емоційну подорож із якомога більшою кількістю поворотів.

Євгенія: Читаючи сценарій я намагаюсь візуалізувати історію автора і якщо наши світогляди співпадають — нам одним шляхом. Це може бути дуже проста історія, але мають значення деталі. Я люблю мінімалізм, бо вважаю, що все геніальне — просте. А зробити історію простою для сприйняття — найскладніше.

Якими якостями повинен володіти режисер, щоб ви захотіли з ним співпрацювати?

Нільс: Мотивація розповісти цю історію та відданість справі. Існує також ймовірність, що я попрошу режисера заглибитись в історію, яку я чи наша команда розробили, тому що вона чи він мають сильні творчі здібності розповісти її. Це про досвід і про те, як цей режисер працює з візуальними рішеннями та гранями історії.

Євгенія: Досвідом попередніх проєктів, креативністю, відкритістю до нових експериментів. Тому поважаю всіх, хто не зупиняється на досягнутому та пробує свої сили в чомусь новому. Мені важлива також комунікація та взаєморозуміння. Якщо в нас з режисером докорінно різний погляд на реалізацію, з цього нічого доброго не вийде.

Чи може режисер ігрового кіно бути гарним режисером кіно документального та навпаки?

Нільс: Немає однозначної відповіді. Я думаю, що це інший спосіб розповіді. Режисер повинен мати справу з реальними людьми, і це інша площина конфліктів, ніж робота з акторами. Деякі документальні фільми мають сильні художні засоби для ілюстрації історії.  Ми часто працюємо з двома режисерами: один займається документальною частиною, а інший більше зосереджується на художній.

Євгенія: Мені здається, що кожний український режисер починав колись з документального кіно, але я можу помилятися. Я знаю багато українських фільммейкерів, які працюють над доком та над ігровим, та роблять і те, і інше чудово. Але якщо ми говоримо про масштабний формат з великим бюджетом, зазвичай у всіх іноземних продакшенах документальним кіно з постановочними сценами займаються різні режисери. Взагалі існує розподіл обов’язків та спеціалізації в тому ж Голівуді, наприклад. За кожний етап, елемент, хроніку тощо відповідає окрема людина на відміну від України. Тут дуже часто через брак коштів режисер або продюсер закриває половину позицій команди фільму — пише, монтує, підбирає локації, декорації тощо.

Що є головною відмінністю та сильною стороною документального кіно?

Нільс: Не знаю, як на це відповісти. Це справа смаку, але я особисто переконаний, що найкращі історії написані життям, а історія, заснована на досвіді та реальному житті виглядає інакше, коли ви дивитесь на неї зі сторони.

Євгенія: Документальне кіно може бути не менш захоплюючим, ніж ігрове. Тут розгортається і драма, і комедія, іноді трилер або детективна історія тримають нас біля екранів до кінця. І це все не придумане, це живе і оточує нас.

Де молодому режисерові шукати гроші на дебютний фільм?

Нільс: На це немає простої відповіді. Їй або йому потрібно знайти шлях і наставника в галузі. Найкращий спосіб знайти фінансування — розповісти чудову історію, бути відданим і замотивованим. Вам варто прислухатися до людей, які мають більший досвід в галузі, але також розуміти, чого ви насправді хочете та що можете зробити. Будьте чесними перед собою.

Євгенія: Знайти гроші складно навіть немолодому режисерові, це не залежить від віку. Але ж ніхто не відміняв досвід та креативність. Буває, дебютний фільм відкриває нове зіркове ім’я в кіноіндустрії. Цей успіх є одним з маркерів для фінансування майбутніх фільмів, у пошуку успішного продюсера, сходинкою до міжнародних платформ. Чудово, що в Україні можливість зняти дебютний фільм надає Держкіно. Існує багато лабів, де можна покращити історію, зробити її глибшою та потужнішою, навчитися її презентувати. При кожному великому фестивалі є супутні індустрійні програми, куди можна подаватися з проєктами, отримувати гранти на девелопмент або частину продакшену. Фінансувати фільм можна як повністю, так і частково з різних джерел.

Зараз документальне кіно активно набирає обертів.  Які воно має перспективи і тенденції?

Нільс: На ринку багато нових гравців, і всі вони потребують контенту, тому ситуація чудова, а бюджети ніколи не були кращими. Найскладніше — зрозуміти потреби в цьому швидко мінливому ландшафті. Я відчуваю, що у нас ніколи не було такої вдалої ситуації для режисерів-документалістів. Бродкастери та дистриб’ютори розуміють, що вони можуть охопити широку аудиторію, подібну до тієї, що зазвичай мають художні фільми.

Євгенія: Документальне кіно стає динамічнішим, а це означає, що воно пристосовується до світових тенденцій пришвидшення ритму життя. Ми виробляємо та поглинаємо стільки інформації як ніколи в історії людства. Це розпізнають різні цифрові платформи, які конкурують між собою за увагу аудиторії. Є попит на якісний контент, є гроші, є можливості. Кінотеатральний прокат та фестивальна історія переходять у площину скоріше красивої традиції ніж тенденції, і все ж таки залишаються основами художнього оцінювання та зворотного зв’язку.

Є сценарій. З чого почати, аби сценарій врешті-решт став фільмом?

Нільс: Режисери повинні розуміти різні потреби різних аудиторій. Ви можете розповідати історію по-різному, і це потрібно розуміти завчасно. Немає сенсу розповідати історію по-вашому, якщо дистриб’юттору потрібно слідувати певному формату. Це ніколи не спрацює. Увага керівників обмежена, тому вам краще зібратися перед тим, як подати заявку, і запитати себе, чого потребує той, кому ви її пропонуєте. Це урок, який ви повинні засвоїти на ранніх етапах, інакше процес стає невтішним.

Євгенія: Краще не писати сценарій, якщо не знаєш для кого ти робиш цей фільм, не знаєш своєї аудиторії за віком, статтю, інтересами, географією. Це фестивально-кінотеатральна, телевізійна, стрімінгова або веб-історія? Від цього залежить і сам сценарій, і те, як він перетвориться на фільм. Я, наприклад, завжди презентую свої ідеї професійному колу і «пересічному глядачеві» — комусь, хто не має досвіду кіновиробництва. Залишаюсь завжди відкритою до конструктивної критики, але при цьому не втрачаю автентичності задуму.

Ваш улюблений документальний фільм?

Нільс: Є так багато чудових режисерів у різних жанрах, що у мене немає одного улюбленого документального фільму. Я люблю, коли починаєш дивитися фільм і більше не замислюєшся над тим, чи це документальне чи художнє кіно — це просто чудова історія, яку ви не можете перестати дивитися.

Євгенія: «В промінях сонця» Віталія Манського, «Головна роль» Сергія Буковського, «Цей дощ ніколи не скінчиться» Аліни Горлової.

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

Комментарии