Фільми режисера Роберта Земекіса
Роберт Земекіс – великий режисер з когорти Стівена Спілберга та Джорджа Лукаса, хоча він, здається, так і не отримав такого ж гучного визнання. Втім, його головні шедеври всі якщо й на бачили, то принаймні, чули. А деякі фільми, які ви сьогодні побачите в списку, викликають реакцію “о, так це теж він зняв?”.
Земекіс не просто знімав класні фільми, він справжній революціонер, новатор, винахідник. Його стрічки вплинули на покоління інших режисерів, хоча знов таки, частіше ми чуємо інші імена – Тарантіно, Скорсезе, Фінчер, Де Пальма. Незважаючи на помітний успіх власних фільмів, він ніколи не боявся шукати щось нове, а не просто експлуатувати ті прийоми, які успішно працюють. Так, це не завжди виходило так само захоплююче як “Назад у майбутнє” або “Форрест Гамп”. Але якщо не шукати, хіба можна винайти щось дійсно нове?
Ми розставили фільми режисера Роберта Земекіса у порядку від найслабшого до найпотужнішого на нашу глибоко суб’єктивну думку. Якщо стаття буде для вас корисною та цікавою, ви можете підтримати нас внеском – будемо вам дуже вдячні.
Відьми (The Witches) 2020
Проблема такого формату статей, де ранкуєш все, починаючи з найгіршого, що ти спочатку у вступі пишеш, який неймовірний та крутий цей режисер, а потім миттєво у першому ж описі фільму запитуєш “що це за лайно?”. Втім, хоча багато хто з глядачів концентрується на невдачах митців, важливо, чи були в них вдалі проєкти (а у Земекіса їх було чимало). Невдачі трапляються, головне зробити з них вірні висновки.
Цей фільм називають ремейком однойменного фільму Ніколаса Роуга 1990 року, хоча насправді це просто ще одна екранізація роману Роальда Даля. Зважаючи на успіх попередньої екранізації, а також на ці два великі імені – Даль та Земекіс, очікувалось, що стрічка стане подією (тим більше, у головних ролях Енн Гетевей, Октавія Спенсер, Стенлі Туччі та Кріс Рок). Але не так сталося, як гадалося. Історія про відьом, які перетворювали дітей на мишей, не сподобалась ані критикам, ані глядачам. І якщо погані збори ще можна було списати на пандемійний 2020 рік, то погані рецензії та відгуки були пов’язані безпосередньо з якістю картини.
Піноккіо (Pinocchio) 2022
З “Піноккіо” такої відвертої відрази не було, але справи не набагато кращі. Замість питання “що це за лайно” виникло питання “нащо?”. Нащо в сотий раз перезнімати історію про маленького дерев’яного хлопчика, якщо ти не додаєш до неї чогось нового? Звісно, картинка на новому рівні, а Тома Генкса завжди приємно побачити на екрані (і хтозна, можливо, через двадцять років батьки всього світу будуть показувати дітям саме цю версію, коли захочуть познайомити дітей із цим персонажем, і, можливо навіть, саме у цьому і був розрахунок Земекіса та продюсерів), але станом на зараз у цьому немає нічого не те що новаторського, навіть нічого хоч скільки-небудь нового. У цьому сенсі куди більш цікаво буде побачити версію Ґільєрмо дель Торо, адже ця людина ніколи не втомлюється експериментувати (хоча, як ми побачимо нижче, Роберт Земекіс також є послідовним фанатом експериментів, які час від часу змінюють курс, згідно якого рухається кіно).
Шпигуни-союзники (Allied) 2016
Дуже багатьом глядачам подобається цей фільм, хоча для нашої редакції він став розчаруванням навіть більшим, ніж “Відьми”. Дует Бреда Пітта та Маріон Котіяр, звісно, чудовий. Але все інше у цьому фільмі не було на звичному для Земекіса рівні. Прямолінійна історія без якихось несподіваних поворотів наприкінці, доволі повільне дійство, яке розгортається цілих дві години. Канадському агенту контррозвідки повідомляють, що його дружина – нацистський шпигун, і за дві години напружених пошуків, що тут насправді відбувається, ми з’ясовуємо, що його дружина є нацистським шпигуном. При цьому весь час ми сподіваємось, що це не так, але на екрані не відбувається нічого, що підтримувало би цю надію в голові глядача. Якщо розрахунок був на драматичну складову, її виявилось недостатньо. Якщо ставка була на шпигунський трилер, як ви вже зрозуміли, вона теж не зіграла.
Різдвяна історія (A Christmas Carol) 2009
Цей фільм став третім у серії експериментів Роберта Земекіса з ігровою 3D-анімацією. Складно сказати, наскільки серйозними були розрахунки щодо того, що саме таким буде майбутнє індустрії, але режисер підійшов до цього напрямку максимально серйозно. Можливо, у майбутньому ми ще побачимо, як це вплинуло на індустрію, але поки що ці експерименти так і залишились на рівні поодиноких спроб.
Усі три рази Земекіс звертався до відомих вже історій (екранізував книги або англосакських легенди) та переробляв їх візуально та атмосферно. За допомогою технологій він намагався додати щось нове у сприйнятті добре знайомої розповіді, і доволі часто це вдавалося, хоча на 100% навряд чи хтось задоволений результатами експерименту, навіть сам режисер.
Основою для “Різдвяної історії” став твір Чарльза Діккенса, у якому лихвар Ебенезер Скрудж чхати хотів на дух Різдва. Його цікавлять лише гроші, а тому він заробляє їх дисципліновано, не дозволяючи собі чи іншим впливати на це через емоції та настрій свята. Прототипом головного героя та його голосом став Джим Керрі, він також озвучив і деяких інших персонажів (а ще декількох озвучив Ґері Олдмен).
Беовульф (Beowulf) 2007
Першим фільмом у цій серії експериментів став “Беовульф” (саме його поставили за англосакською легендою). Прориву не вийшло – ані технічного, ані принципового. Технологія захоплення руху вже існувала певний час, тому не можна сказати, що це було щось справді новаторське. З точки зору візуальної картинки були певні плюси, але загалом їх вага була не те щоб критичною. Скажімо, Анджеліна Джолі у ролі матері звіра виглядала одночасно демонічно та привабливо, особливо у сценах з водою та світлом. Але з іншого боку, Анджеліна Джолі і без технології захвату руху виглядає демонічно та привабливо. Так, їй додали хвоста, але знов-таки, хвоста персонажам навчилися додавати ще в 90-х, тут особливих інновацій не відбулося. І так з усіма іншими персонажами – цікаво було подивитися на Рея Вінстона чи Ентоні Гопкінса у обробленому образі, але не можна сказати, що технічна обробка щось значно додала у порівнянні зі звичайним ігровим кіно.
Сама історія також була цікавою з точки зору всесвіту персонажів, але не надто інтригуючою чи несподіваною, авторам навіть ніде було розвернутися. Загальне враження було скоріше нейтральним, а це навряд чи найкраща характеристика для фільму.
Ласкаво просимо до Марвена (Welcome to Marwen) 2018
Цей фільм також певним чином вийшов експериментальним, проте тут підхід був більш зрозумілим. Стрічка за реальними подіями відображала два світи Марка Хоганкомпа: реальний, де його побили, він отримав дуже важкі травми, майже втратив зв’язок з реальністю, втратив деякі навички (наприклад, малювати) та змушений був проходити лялькову терапію; уявний, у якому він присутній у середовищі, який сам створює, з різними ляльковими героями, одним з яких є сам. Звідси і формат візуальної сторони картини: творці використовували технологію Unreal Engine 4, яка використовується у іграх та в іншому контенті, де потрібно відобразити “лялькову” анімацію.
Вийшов не те щоб артхаус, але досить важкий для сприйняття фільм (і дуже нетиповий для Земекіса), але якщо глядач налаштовувався на його хвилю, то враження були досить цікавими. Не в останню чергу завдяки Стіву Кареллу, який в черговий раз вирішив відійти від суто комедійного амплуа і працювати з драматичним матеріалом.
Полярний Експрес (The Polar Express) 2004
І фінально одна з трьох частин великого анімаційного експерименту з технологією захоплення руку. Це екранізація книги письменника Кріса Ван Олсбурга. У головній “ролі”, тобто головним прототипом/прототипами, тут виступає вірний супутник режисера Том Генкс, він також є одним з продюсерів.
Хлопчик вірить у Санта Клауса, незважаючи на усі раціональні факти, які вказують на те, що це вигаданий персонаж. Перед Різдвом він не поспішає засинати, і доля дарує йому можливість зустрітися з Духом Різдва та Сантою: перед його домом зупиняється потяг, «Полярний експрес». Кондуктор пропонує вирушити до Північного полюсу, де живе Санта Клаус, хоча це технічно і неможливо…
З трьох спроб просунути анімоване ігрове кіно на новий рівень це, мабуть, найцікавіший фільм, проте серйозного прориву він також не зробив (та й найзахопливішим фільмом Земекіса це також не назвеш).
Що приховує брехня (What Lies Beneath) 2000
Містичний трилер також не виглядає типовим жанром для Роберта Земекіса, проте по-справжньому талановитому режисеру підвладні будь-які напрямки. Тому ця історія про привида, хоча й виглядає доволі стандартною, втім, по-справжньому захоплює.
Мішель Пфайффер і Гаррісон Форд грають подружню пару, яка щасливо живе у власному затишному будинку. Проте одного разу дружина бачить привида дівчини, у якої її чоловік колись викладав. Ця дівчина колись зникла при загадкових обставинах, і тепер жінка намагається зрозуміти, вона втрачає розум, чи справді бачить те, що бачить. Вона починає власне розслідування того, що сталося, і відкриває про свого чоловіка багато нового…
I Wanna Hold Your Hand (1978)
Так, цей фільм названо саме за назвою пісні The Beatles. Причина проста – ця комедія розповідає про перший візит гурту до США. Фанатів тут у них було чимало, і три такі фанатки вмовляють знайомого хлопця взяти батьківське авто та поїхати з ними в Нью-Йорк на шоу Еда Саллівана, де і відбудеться перший виступ легендарної четвірки.
По дорозі до них приєднуються різні персонажі – і дівчина, яка є противницею творчості The Beatles, і пацан, який взагалі таємно планує їх виступ зірвати. Так різношерстна компанія добирається до Нью-Йорку, і тепер хтось шукає квитки (бо поїхали з надією якось з цим питанням розібратися), а хтось шукає The Beatles у цьому великому місті…
Прогулянка висотою (The Walk) 2015
У чому полягає талант режисера? У роботі з матеріалом та акторами. Для цього фільму матеріал був досить специфічний, адже знімав Земекіс за реальною історією, і якщо коротко, то вона полягала у тому, що канатоходець вирішив приїхати до США, щоб натягнути трос між двома хмарочосами і пройти по ньому; після цього він приїхав до США, натягнув трос між двома хмарочосами та пройшов по ньому. Погодьтесь, не надто захоплива розповідь для двох годин екранного часу. Навіть віддані фанати Земекіса (такі як ми, наприклад) скептично ставилися до цієї ідеї і сподівалися хоча б на видовищні зйомки. Останнє ми отримали у повному обсязі, але те, як Земекіс працював з історією викликало справжнє захоплення.
Звісно, за це варто подякувати також його со-сценаристу Крістоферу Брауну, але сценарій ще потрібно оживити. І геній Земекіса полягав у тому, що на кожному з етапів подорожі головного героя те, що відбувалося на екрані, справді захоплювало. Його підготовка, спочатку теоретична, потім технічна (бо натягнути трос на такій висоті та ще й таким чином, щоб він був прямим як струна – ще те завдання), потім спортивна (з усіма складностями подібної висоти – вітер, температура, птахи та інші обставини) – здавалося, лише на заключному етапі, коли Філіпп Петі вже власне буде йти по тросу між вежами Всесвітнього торгівельного центру, буде по-справжньому цікаво, але ні, напруження та залучення глядача було на максимумі ще задовго до того.
Джозеф Гордон-Левітт у ролі відчайдушного француза-канатоходця.
Вживані автомобілі (Used Cars) 1980
Одна зі стрічок, яка зробила Курта Рассела молодою зіркою та відкрила подальший шлях до великих проєктів. Він грає продавця автівок, який працює на чоловіка, чий рідний брат також займається подібним бізнесом. Молодий продавець переманює клієнтів у бізнеса брата, адже задля успіху бізнесу, з його точки зору, будь-які прийоми підходять, а саме у разі успіху бізнесу його господар обіцяє профінансувати виборчу кампанію хлопця у Сенат штату.
От тільки господар раптово помирає від серцевого нападу. Але ж не відмовлятися через це від власних планів? Герой Рассела ховає тіло, а всім каже, що він поїхав до Маямі. Тепер усі ресурси для початку кампанії є, потрібно лише здійснити її та переконатися, що ніхто не буде заважати…
Роман з каменем (Romancing the Stone) 1984
Коли дивився цей фільм у 80-х та 90-х, не полишало відчуття, що це занадто розважальне кіно не найвищої проби, орієнтоване на комерційний успіх – не більше. Втім, коли передивляєшся його зараз, розумієш, що це чудова романтична пригодницька комедія (чи комедійна мелодрама, якщо завгодно), яку зроблено талановито та добротно. Звісно, з таким центральним тріо виконавців – Майкл Дуглас, Кетлін Тернер, Денні ДеВіто – робити хороше кіно простіше, але хто сказав, що наявність гарних акторів є запорукою успіху.
Успішна, але самотня авторка жіночих романів мріє зустріти чоловіка, який схожий на головного героя її книг. І вона зустрічає його, але у дуже складних обставинах у Колумбії, а тому через низку обставин цієї зустрічі спочатку вона вважає його справжнім дурбецалом. Втім, взаємна симпатія, помножена на дух пригод власна подолати будь-які перешкоди. А фільм став настільки успішним, що спочатку отримав сиквел (“Перлина Нілу”, її знімав вже інший режисер), а потім і своєрідне закінчення трилогії (“Війна подружжя Роуз”, тут режисером виступив сам Денні ДеВіто).
Рейс (Flight) 2012
Захоплююча драма про пілота літака, якого спочатку було оголошено героєм (він врятував літак та пасажирів у надскладній ситуації, коли відмовив стабілізатор), але потім, коли в лікарні зробили аналізи, було виявлено алкоголь в крові, а тому асу загрожує довічне ув’язнення. Втім, коли керівництво глибше занурюється у справу, воно знаходить причини не звинувачувати пілота, незважаючи на алкогольну та наркотичну залежність, яку він від всіх приховував…
У головній ролі один з найкращих акторів сьогодення Дензел Вашингтон. Також задіяні інші чудові актори – Дон Чідл, Келлі Райллі, Джон Гудмен, Мелісса Лео, Брюс Грінвуд.
Хто підставив кролика Роджера (Who Framed Roger Rabbit) 1988
Ось де зійшлися вдалі експерименти і чудове кіно. Якщо вдуматися, у цьому фільмі намішана така кількість жанрів! Детектив, драма, трилер, містика, комедія – і все це на перетині ігрового кіно і анімації. І все це наприкінці 80-х, коли подібними візуальними технологіями публіка була відверто вражена. Всі мультяшні персонажі були промальовані вручну, без комп’ютерних ефектів, а тому робота з тінями та світлом викликає ще більше захоплення (особливо якщо згадати персонаж Джессіки, дружини Роджера).
Та й як не згадати цей персонаж у першу чергу? Якби таке кіно знімали сьогодні, сексуальність Джессіки була б обмежена щонайменше наполовину, але у 80-х художникам дали простір для фантазії. Серед не намальованих акторів відмітимо Боба Госкінса та, як завжди, неймовірного Крістофера Ллойда. Вони чудово вписалися у світ великого міста, поруч з яким існує місто, де живуть мультяшні герої.
Госкінс грає детектива, якого кролік Роджер спочатку наймає, щоб він розслідував, чи є його дружина Джессіка невірною. Але потім йому потрібна його допомога з ще більш серйозного приводу: вбито власника корпорації «Акме», і підозра падає саме на нього…
Вигнанець (Cast Away) 2000
Історія сучасного Робінзона Крузо, який опинився на безлюдному острові не через корабельну аварію, а через авіакатастрофу. Тепер потрібно оволодіти навичками виживання, розпалити вогонь, знайти їжу. А головне, не зламатися психологічно. Адже фізичні випробування ніщо перед випробуваннями психіки.
Том Генкс катастрофічно схуд для того, щоб реалістично зобразити фізичне виснаження свого героя. Він отримав номінацію на Оскар за цю роль, втім, не виграв.
Контакт (Contact) 1997
Один з найкращих фільмів Роберта Земекіса, який, втім, не отримав такого визнання як “Вигнанець” чи “Рейс”. Багатошарова фантастична драма про контакт з інопланетними цивілізаціями, який проходить у настільки складній формі, що вченій (Джоді Фостер), яка його здійснює, доводиться шукати докази того, що він взагалі мав місце. Ситуацію ускладнюють політичні ігри, інтриги у наукових та урядових колах, а також релігійна складова. Тільки релігію тут хоча і протиставляють науці, роблять це в агресивній критичній манері. Навпаки, прихильники релігії знаходять аргументи на користь своєї позиції і все приймає вигляд цивілізованої дискусії. На додачу одним з таких прихильників є персонаж, якого грає Меттью Макконахі, що звісно, додає баллів позиції.
Крім того у персонажів Фостер і Макконахи виникає обопільна симпатія, яка не переростає миттеєво у відносини, але й не залишається зупинкою на одну ніч. Романтична історія чудово вплітається в один з найкращих фантастичних фільмів 90-х, який, ще раз наголосимо, так і не знайшов тієї кількості глядачів, на яку однозначно заслуговує.
Смерть їй личить (Death Becomes Her) 1992
Той випадок, коли фантастичний (або містичний) жанр приходить на допомогу комедійному, адже цей фільм – саме комедія у першу чергу. Дві поважні пані ворогують роками. Це почалося через чоловіка (або чоловік став лише наслідком цього ворогування), але потім це торкнулося абсолютно всіх проявів успішного життя. Проміжну перемогу отримала героїня Меріл Стріп (чоловіка, успіх, вроду), але одного дня вона бачить суперницю (Ґолдi Гоун) і не може повірити у те, наскільки чудово вона виглядає, незважаючи на вік. Через деякий час вона розкриває її секрет – вона звернулася до ворожки (Ізабелла Росселліні) та отримала еліксир безсмертя, який також омолоджує на повертає блиск краси юності. Вона сама вирішує скористатися її послугами, але у такого втручання у природний хід речей є своя ціна – доволі висока…
Дуже весела та винахідлива комедія. Безліч спецефектів, які направлені не на те, щоб вразити глядача, а на те, щоб розсмішити, таке не часто зустрінеш. Фантазія режисера направлена на пошуки нових шляхів зробити гег, жарт, поставити персонажів у якусь веселу або безглузду ситуацію, все для того, аби вивести комедію на новий рівень та розважити глядача. Чоловік, за якого б’ються дві пані – чудова і доволі нетипова роль Брюса Вілліса, який на той час вже перебував у статусі суперзірки бойовиків. Звісно, це не перша його комедійна роль, але тут він повністю відійшов від звичного свого амплуа чарівного хлопця з гарним почуттям гумору, що швидко завойовує жіночі серця (хоча і тут він завоював принаймні два таких серця, вже просто за звичкою).
Форрест Ґамп (Forrest Gump) 1994
Чи справедливо те, що Оскар у 1995 році отримав саме “Форрест Ґамп”, а не “Кримінальне чтиво” чи “Втеча з Шоушенку”? Іншими словами, чи краще “Форрест Ґамп”, ніж ці два фільми? Хто може сказати напевно. Мабуть, в залежності від того, що і як порівнювати. Чи отримав він перевагу через те, що звертався до американської історії, її найпомітніших віх? Мабуть, що так, хоча навряд чи це стало вирішальним моментом. Врешті-решт, це не настільки важливо, хоча ці питання постійно спливають, коли обговорюють те, наскільки класний фільм “Форрест Ґамп”. Це у людській природі, миттєво з чимось порівнювати. Але якщо абстрагуватись від порівнянь і просто згадати, скільки чудових моментів приніс цей шедевр Земекіса, розумієш, що це один з тих фільмів, які хотілось би бачити на екрані частіше.
Оскар, який точно повністю заслужений, це нагорода Том Генксу. Він спромігся створити образ людини з очевидними проблемами, але не показувати її так, щоб з неї глузували або щоб вона постійно викликала співчуття та бажання жаліти її. Це живий повноцінний учасник суспільства, нехай і зі своїми складнощами. І події фільму також доводять це, оскільки за своє життя він досяг багато чого, а вражень у нього стільки, що він може ділитися ними на лаві з випадковими незнайомцями тижнями та місяцями. Що він і робить.
Це ще один приклад того, як спецефекти використовують не для вибухів і руйнувань, щоб вразити глядача тут і зараз, а для того, щоб створити реалістичну, але неймовірну історію. За допомогою візуальних ефектів можна “прибрати” ноги у лейтенанта Дена Тейлора або зробити так, щоб Форрест зустрівся з президентом Кеннеді – і ні у кого навіть не виникає думки, що це трансформована реальність, здається, що це просто знято на плівку, як і будь-які інші події у фільмі. Саме тому Земекіс є режисером-новатором, який постійно робив велетенські кроки для еволюції кіно. Він не вражав за рахунок гучних спецефектів, він показував іншим режисерам, операторам, художникам, технікам, якого результату можна добитися, якщо не обмежувати фантазію, а давати їй простір за допомогою усіх технічних засобів, які є у розпорядженні сучасного кіно. Саме тому так багато людей з індустрії вважають його своїм натхненням, наставником, ментором, навіть якщо особисто з ним не зустрічалися.
Назад у майбутнє (Back to the Future) 1985 | Назад у майбутнє 2 (Back to the Future Part II) 1989 | Назад у майбутнє 3 (Back to the Future Part III) 1990
Навряд чи можна було поставити на вершині списку інший фільм (або навіть фільми, як у цьому випадку). Спочатку ми хотіли ранжувати ці три стрічки ще й між собою, оскільки це той рідкісний випадок, коли сиквели не тільки не гірші за оригінальний фільм, а можливо навіть і кращі. Але потім ми вирішили, що це непотрібно – ця легендарна трилогія виступає потужним монолітом, який переглядаєш знову і знову і сьогодні, адже коли приділяєш увагу кожному сценарному ходу, кожній деталі часу та простору, отримуєш довершене кіно, насолода для кіноманів та підручник для майбутніх творців індустрії.
На відміну від багатьох фільмів, які розповідають про подорожі у часі, Роберт Земекіс підійшов до розповіді майже з науковою точністю. Він чітко окреслив принципи пересування у часі та вплив на події у минулому і майбутньому. Це правила гри – розуміючи їх, глядач сприймає переживання Дока та Марті щодо тих чи інших планів, які вони постійно розробляють, щоб запобігти трагедії у майбутньому. Це та причина, через яку фантастичні роботи Айзека Азімова чи Джоан Роулінг настільки популярні – вони закріплюють принципи, які близькі до фізичних, хімічних, математичних, навіть якщо це казковий чи фантастичний світ. У такому випадку цей світ сприймається як реально існуючий і глядач (або читач) співпереживає тому, що відбувається, адже розуміє, що фінал історії залежить від її героїв, а не від якоїсь випадковості чи могутнього чарівника, який прийде і знищить всіх ворогів надпотужним закляттям (а раніше він чомусь це робити не хотів). Так і у Земекіса, світ Марті і Дока реальний – нехай і тільки на екрані під час перегляду.
Мабуть, це також один з небагатьох випадків, коли глядачі справді хотіли би побачити продовження історії – але четверта частина так і не вийшла (може на жаль, а може на щастя). Втім, може експерименти Земекіса із захопленням руху були не даремними і він зможе створити нові фільми з цього всесвіту навіть із акторами, які вже добряче постаріли. Немає нічого неможливого, особливо для геніїв такого масштабу.
Читайте також:
Найкращі фільми Аарона Соркіна
Найкращі фільми Джима Джармуша
Найкращі фільми Клінта Іствуда
Найкращі фільми Демієна Шазелла
Найкращі фільми Девіда О. Рассела
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
