22 липня на екрани виходить спортивна драма «Пульс» режисера Сергія Чеботаренко. Сюжет фільму заснований на реальній історії української спортсменки, легкоатлетки, Паралімпійської чемпіонки 2008 року, п’ятикратної срібної та бронзової призерки літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 і 2016 років – Оксани Ботурчук.
Як зазвичай і буває, найважливішу роль у житті Оксани відіграла її мати, Оксана Олексіївна Ботурчук. Вона завжди була поруч: у страшні хвилини зіткнення із хворобою, коли вмирала остання надія, та у довгоочікувані моменти тріумфу. У «Пульсі» Оксану Олексіївну зіграє Народна артистка України, акторка Національного театру російської драми імені Лесі Українки Наталя Доля.
- Розкажіть про свою героїню, яка вона?
Моя героїня це Мати. Навіть у сценарії мої репліки просто позначені «мати», без імені героїні. І між нами з Оксаною існує конфлікт, центральний конфлікт усього фільму. Й, насправді, він є доволі архетипічним для багатьох родин: дитина прагне того, що батькам не вдалось.
А родина Оксани це професійні спортсмени, мама також займалась легкою атлетикою. І вона знає на власному досвіді, що великий спорт повний великих трагедій. Ти можеш готуватися роками до Олімпіади, стається травма, і ти «пролітаєш». А це чотири роки втраченого життя. Тому вона всіма силами намагається оберігати дитину від такої нещасливої долі.
- Але вона не просто оберігає Оксану. Вона досить жорстко втручається у її життя, ухвалює за неї рішення. Чи це правильно?
Я не знаю. Прав той, хто щирий. Вона у це вірить, вона сама на тому обпеклася, й хоче запобігти новій трагедії. Тому, на мою думку, тут будь-які шляхи оправдані. Тим паче, їй все одно не вдається її зупинити, бо в дитини дуже багато сили волі, сили духу.
Взагалі, я дуже люблю спортивні драми. Це історії великих людей, перед якими я схиляю коліно. І Паралімпіада то просто… от я дивлюся, і сину своєму кажу: «От ти думаєш, що в тебе щось не так. Просто подивись, як люди можуть переборювати себе, як вони йдуть до своєї мети». Тому «Пульс» в першу чергу для мене фільм не стільки про спорт, скільки про жагу і любов до життя. Коли «ми зробили це, тому що це неможливо». Це у спортсменів девіз такий. І ця дитина, ця дівчина зробила для себе те, що неможливо. Тому я пишаюсь цією історією.
- Напевне одразу погодились на цю роль?
Як я вже казала, дуже люблю спортивні драми. І дуже хотіла знятись у такому фільмі. Я про це давно мріяла, ще з часів, коли сама була спортсменкою.
- За сюжетом ваша героїня теж спортсменка у минулому. Можливо, якісь знання із попереднього досвіду вдається втілювати на майданчику?
Ні, аж таких специфічних знань в мене немає. Я спортом займалася у дитинстві. Але мені ще з тих часів подобається цей особливий сорт людей, що живуть великим спортом. Це такі люди, що можуть себе зібрати в кулак і от просто перти до свого. Бо в спорті ти завжди, кожне тренування переступаєш через «не можу». От ти не можеш, але переступаєш і йдеш далі. Це головний закон спорту.
- У кіно, як і у спорті, у досягненні кінцевого результату вкрай важливу роль відіграє команда. Як із цим справи на знімальному майданчику «Пульсу»?
В нас неймовірна, чудова група. Всі дуже уважні. Кожен займається своєю справою. Багато з ким я знайома за попередніми проектами. Із Сашею Кобзарем, який грає мого чоловіка, ми знайомі вже давно, разом працюємо у театрі, навіть є декілька спільних вистав. І на знімальному майданчику ми також з ним зустрічались. Та й з Ахтемом [Ахтем Сеітаблаєв виконує у «Пульсі» роль лікаря Оксани – ред.] раніше перетиналися.
- А з режисером, Сергієм Чеботаренко? Тим паче що ви досвідчена акторка, а для нього цей повний метр – дебютний.
З режисером теж все прекрасно. Коли ми вперше зустрілись на пробах, у нас одразу виник діалог. Як то кажуть, розмовляємо однією мовою [посміхається]. І це дуже добре, коли на професійному рівні ви один одного розумієте.
- Ваша героїня – уважна, турботлива, любляча. Але водночас – строга й дещо жорстка. Як вважаєте, чи асоціюватимуть себе з нею глядачки?
Я думаю, справжня мати не думає як вона виглядає, позитивно чи негативно. За сюжетом, коли Оксана вирішила після автомобільної аварії займатися бігом, мати була проти, але потім змирилась. А згодом виявилось, що для дитини це дуже небезпечно – чим більше вона тренується, тим більше шансів що вона назавжди втратить зір. І тут патова ситуація: якщо Оксана тренуватиметься – стане сліпою, якщо не буде – втратить щось набагато більше ніж зір. І що з того є вірним вибором? Такі рішення загартовують характер.
- Ви також мати. Розумієте поведінку героїні?
Якщо треба заборонити, то треба заборонити. Для мене немає значення, що дитина буде плакати, жалітись. Коли питання стосується життя, не можна проявляти слабкість, інакше взагалі можна втратити дитину.
- Такі страшні теми – автокатастрофа, хвороба дитини, складний вибір.
Знаєте, хоча за жанром фільм драматичний, це, насамперед, дуже позитивна історія яка нам пропонує вихід із найскладніших ситуацій.
- Саме тому українці мають побачити це кіно?
Українці взагалі мають багато чого побачити. Але таке кіно як «Пульс» піднімають наш моральний дух, чого ми дуже потребуємо. І якби в мене була така можливість, я багато знайшла б таких історій, про силу духа людини. У спорті, у мистецтві, на війні – розумієте? Тому що людина проявляє свою силу в екстремальних ситуаціях. Коли в тебе постає проблема вибору – що робити, бути чи не бути? Здатися чи рухатись далі? Зрозуміло, що правильний шлях потребує неймовірних зусиль, іноді, надлюдських. Але якщо нація на це спроможна – вона непереможна.
Прем’єра повнометражної спортивної драми «Пульс» запланована на 22 липня 2021 року. Стежити за новинами проекту можна на офіційних сторінках у Facebook та Instagram
