«Хочу, щоб всі побачили історію Оксани Ботурчук і зрозуміли, їхні проблеми – не проблеми»: інтерв’ю з Наталією Бабенко, яка виконала головну роль у фільмі
22 липня на широкі екрани вийшла спортивна драма «Пульс»
Сюжет фільму заснований на реальній історії української спортсменки, легкоатлетки, Паралімпійської чемпіонки 2008 року, п’ятикратної срібної та бронзової призерки літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 і 2016 років – Оксани Ботурчук.
Головну роль у фільмі виконує молода українська акторка Наталія Бабенко. Для неї картина стала дебютом у повнометражному кіно.
- Розкажіть про свою героїню, яка вона?
Це дівчина, яка не зважаючи ні на що, йде до своєї мети. Не дивлячись на жодні перешкоди. Для цього треба бути дуже сильною та відповідальною людиною. Взагалі, описувати Оксану можна довго, тому скажу найголовніше – це людина, з якої хочеться брати приклад.
Часто, батьки чи суспільство, відтягують нас від мрії – не роби, не треба, це не принесе грошей. А моя героїня йде вперед незважаючи ні на що. Зазвичай, саме таким складним і виявляється шлях до справжнього щастя. А я вважаю, що кожна людина має бути щасливою. Бути такою, як Оксана.
- Мабуть, про таку роль мріють багато акторок?
Так, мені здається за щастя зіграти таку роль. Це моя перша велика роль у кіно, а ще – перший повний метр. Тому для мене все дуже зворушливо, відповідально і дуже радісно.
Можливо, це така примітивна фраза, але я буквально стрибала до стелі!
- Кастинги були складні?
Кастинг проходив у декілька етапів, було багато претенденток на цю роль, і всі – дуже сильні. Багато цікавих, талановитих дівчат. Коли я прочитала цю історію, вона мене сильно зачепила. Я сиділа і не знала куди дівати ці емоції. Знаєте, це як після дуже гарної книги. Ти не можеш ще тиждень від неї відійти. Воно постійно тебе муляє, ти весь час про це думаєш. Спиш з цими думками. І так само тут. Коли я прийшла на проби, воно вже жило у мені. Це не так, як буває зазвичай, коли тобі просто кортить, хочеться потрапити в проект. А тут було зовсім інакше. Цього разу воно було десь тут, [прикладає руку до серця] глибоко в душі.
- Отже, проект зачепив із самого початку.
Мені здається, що між нами з Оксаною є щось схоже. Ми обидві з маленького провінційного містечка: вона з Нікополю, я з Енергодару. Це через Каховське водосховище, тобто вони майже поруч. Так от, Оксана з маленького містечка домоглась дуже багато всього. А я, як і вона, також маю багато амбіцій та мрію досягти чогось великого.
- Роль паралімпійської чемпіонки, сучасної української героїні – прекрасний старт для втілення таких амбіцій у життя.
Коли після перших кастингів мені зателефонували і сказали, що треба знов прийти на проби, то це був такий дзвіночок, що напевне чимось зачепила. Треба рухатись далі, треба йти до мети! Прийшла другий раз, потім третій. Потім були парні проби. І ось, коли сказали, що головна роль – моя, Боже… я стрибала до стелі! Можливо, це така примітивна фраза, але я реально стрибала до стелі! Я дійсно бігала по кімнаті і кричала від радості.
Вона навчилась жити зі своїми вадами
- Мало кому з акторів так щастить як вам: грати не вигаданого героя, а людину з плоті та крові, з якою можна поспілкуватись. Чи використовуєте ви цю перевагу?
Я їздила до Оксани Ботурчук у Дніпро, познайомились з її родиною – чоловіком, мамою чоловіка, із двома її діточками. Вона дуже хороша, світла людина, надзвичайно щира. Коли з нею спілкуєшся, розумієш що вона така сама як і ми. Не хизується своїми перемогами, хоча могла б. Просто живе, займається спортом, і кожного дня працює. Хоча здавалось би, мрія досягнута, можна зупинитись. Але ні. Вона почала готувалась паралімпійських змагань ще у декреті. Мабуть, саме ця наснага і сила волі й роблять її такою, якою вона є – надзвичайною.
- Оксана допомогала готуватись до зйомок?
Я запитувала в Оксани про зір. Все ж таки, це переломний момент історії, і хочеться його передати максимально правдиво. Оксана знімала лінзи, робила щось без них, розповідала про свої відчуття – я споглядала та слухала. Спостерігала як вона займається хатніми справами. І вона справляє враження звичайної людини, такої, як і ми. Вона навчилась жити з цим.
Ти не можеш нікого підвести – ні команду, ні себе, ні майбутніх глядачів, які побачать цю картину
- Окрім проблем із зором, за сюжетом є ще один доволі специфічний момент – легка атлетика. На що доводиться йти, аби бути переконливою у спортивних сценах?
Коли ми почали працювати над фільмом, у мене з’явилась персональна тренер, Віталія Ротар. Майже кожного дня я бігала, качала прес, робила цілу купу різних вправ – кожне наше тренування дізнавалась щось нове. А ще, багато спостерігала за спортсменами, підмічала якісь деталі, аби потім у кадрі все виглядало максимально реалістично. Як вони розминаються, як стартують, як вони руками працюють. Так і чую від їхніх тренерів: «Працюй руками! Працюй руками!» Коли ми з Оксаною Ботурчук спілкувались, вона мені сказала: «Ти ж ніколи не чуєш – біжи ногами!» Бо руки задають темп, ноги і так побіжуть. Ці очевидні речі для спортсменів, але вони не є такими для пересічної людини. І для того щоб зробити фільм живим, фактурним, переконливим – мені хотілось наповнити його тисячею отаких от деталей.
- Наскільки складно давались ці тренування?
Тренування в принципі давались нормально. А ось що стосується дієти, то це дуже важко. Бо я дуже люблю поїсти! [сміється] Насамперед, це солодке, а всього цього було не можна. І хоча й доводилось тримати себе у руках, було складно.
Проте, коли бачиш результат, бачиш свої нові форми, тобі це подобається і думаєш: «Ну ладно, нічого. Потім якось поїш» [сміється]. Просто ти вже в цьому крутишся. Тобі і тренуватися вже хочеться, і не хочеться так багато їсти. Тому що є стимул, є азарт, і головне – на тобі дуже велика відповідальність. Ти не можеш нікого підвести – ні команду, ні себе, ні майбутніх глядачів, які побачать цю картину.
- Як вам команда?
Всі актори дуже-дуже класні, команда дуже класна. Відбувся контакт з усіма, всі дуже відкриті, щирі. Батьки – неймовірні актори! Що Наталя Доля, що Олександр Кобзар. Тренера грає Станіслав Боклан, лікаря – Ахтем Сеітаблаєв, ще одного тренера – Лілія Ребрик. І коли ти вперше це розумієш, перша думка: «Ого! Боже, я буду грати з цими людьми!».
- Сподівання щодо результату високі?
Проєкт дуже сильний, потужний. Сподіваюсь, що на наш фільм прийде подивитись дуже багато людей. І незалежно від того, хто вони та чим займаються, – нехай подивляться на характер, на силу Оксани Ботурчук, і зрозуміють, їхні проблеми – не проблеми. Бо, що б не трапилось, ти маєш мріяти, рухатись далі, йти до своєї мети і бути щасливим. Бо ніхто – друзі, батьки, товариші – ніхто за тебе не проживе твоє життя.
Прем’єра повнометражної спортивної драми «Пульс» 22 липня 2021 року. Стежити за новинами проекту можна на офіційних сторінках у Facebook та Instagram.
Читайте також:
Рецензії на стрічку “Пульс”:
Інтерв’ю з Вікторією Левченко, яка зіграла сестру головної героїні
Інтерв’ю з Наталею Доля, яка зіграла матір головної героїні
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
