Перші відгуки західних критиків на новий фільм Крістофера Нолана насторожували. Тональність змінювалась від “ну, таке” до “бе”. Що дуже контрастувало з настроєм до прем’єри – “Нолан – геній”. Тепер, коли фільм вийшов у прокат, нарешті можна зробити власні висновки щодо того, чи виправдав режисер свій геніальний статус.
Перш за все, потрібно сказати, що нам чхати на думку західних критиків. Не тому що вони погані чи не розуміються на своїй справі, а тому що це лише чиясь суб’єктивна думка. Західна преса винищувала “мама!” Аронофскі, немов це було створіння диявола, та звеличувала “Бамблбі”, немов вони побачили новий “Назад у майбутнє”. Неважливо, чи їм за це заплатили, чи вони намагалися бути оригінальними, чи вони піддалися загальному настрою, чи тимчасово з’їхали з глузду. Коли ми побачили ці фільми на власні очі, власне ставлення до предмету вже було не змінити. І воно далеко не завжди співпадає з тим, що пишуть у IndieWire, Vulture, Collider, The Hollywood Reporter чи Entertainment Weekly.
Проте зараз, коли дві з половиною години “Тенета” позаду, ми розуміємо, чому головні мас-медіа США були майже одностайними у своєму сприйнятті нового фільму Нолана. Та чи означає це, що маестро зняв погане кіно? Точно ні.
Якщо вам подобається те, що ми робимо, підтримайте наш проект
Почнемо з поганого (або, щоб звучало не надто різко, зі слабких сторін). Фільм надто перевантажений ходами з інверсією часу (ми обіцяли розповідати без спойлерів і дотримуємось свого слова – про інверсію часу глядач міг дізнатися, побачивши трейлер). Звісно, памятаючи такі стрічки режисера, завязані на переміщенні у часі (буквальному чи суто сюжетному), як “Пам’ятай”, “Інтерстеллар” та “Начало”, ми розуміли, що на простий лінійний розвиток подій сподіватися не варто (більш того, саме це і є тим козирем, який зробив Нолана таким особливим та цінним для глядача). Проте, коли сюжет настільки перевантажений нескінченними пересуваннями з минулого в майбутнє і навпаки, підміною та взаємодоповненням причини та наслідків, то спостерігати за тим, що відбувається на екрані надто складно. Співставити усі факти та події неможливо, залишається лише довіритись режисеру та сподіватися, що звязок між подіями не надуманий, а самому споглядати яскраве дінамичне дійство.
Буде цікаво почитати чиєсь дослідження (бо самі ми поки не наважимось настільки глибоко зануритись) щодо того, чи усі сюжетні лінії та повороти стикуються вірно, чи не допустив Нолан (а саме Крістофер є не лише режисером, але й сценаристом) явних дірок у розповіді. Хтось повинен сісти, розкласти таймлайн стрічки (ще раз нагадаємо, 150 хвилин) на складові, накреслити зв’язки між елементами та наголосити на помилках, якщо такі є. Якщо ви спроможні зробити це у повній мірі безпосередньо під час перегляду – наші привітання, ви балабол.
Йдемо далі щодо слабких сторін – діалоги у першій частині фільму. Близько 30-40 хвилин персонажі розмовляють так, ніби вони знаходяться всередині фільму. Фактично, саме так і відбувається, але ж вони про це не мають знати. Надто пафосне та кіношне введення в суть справи не додає натуральності та виглядає неприродно. На більш пізньому етапі фільму це відчуття зникає, але на початку це неприємно дивує. До того ж, герої фільму надто часто використовують технічні та наукові терміни. “Інверсія” – це зрозуміло, до того ж у стрічці детально пояснюють, що це, але, наприклад, “ентропія”? Якщо глядач у дитинстві слухав Гражданскую оборону та її пісню “Энтропия растет”, а потім мав змогу дістатися до словника, тоді він розуміє, про що йдеться, але якщо він ніколи не цікавився хімією чи фізикою у повній мірі, то хіба це додає осмисленості до того, що відбувається? Звісно, завжди можна сказати, що глядач повинен напружуватись, задавати питання та пробувати розібратися у більш складних матеріях, але при всій повазі, це все ж не “Детонатор”, це мейнстрімове кіно, розраховане на масову аудиторію, а тому навіщо ці ігри у складні матерії?
Ще одна відверто слабка лінія – почуття головного героя. Це тренований шпигун, солдат, боєць. Його тіло та дух загартовані у бою (власне, саме спроможність переступити через біль та втрату надає йому шанс бути задіяним у надважливій місії). Проте, коли настає час, він не може протистояти почуттю провини (чи закоханості, чи людяності, чи будь-якому прояву слабкості звичайної людини). Навіть перед обличчям апокаліпсису, коли усі розуміють, наскільки високими є ставки у цій грі.
Чому ж ми вважаємо, що фільм обов’язково потрібно подивитися? Тому що задум та його динамічне втілення захоплюють. Ідея використовування інверсії подій у часі та замкнення їх у непередбачувані (нехай деколи і досить передбачувані) петлі – це простір для втілення сміливих сюжетних та візуальних задумів. Якщо з першим є питання, які ми описували вище, то друге безперечно вдалося. Неможливо відірватися від подій на екрані, динаміка та напруга постійно підвищуються, незважаючи на досить тривалий час фільму не встигаєш нудьгувати. Якщо не надто перейматися нестиковками та перевантаженістю сценарію та плисти за течією, це дійсно приємний досвід перегляду.
Візуально довершеним це робить титанічна праця майстрів спецефектів та режисера, який координує їх послідовніть (нехай не завжди можна зрозуміти, що саме відбувається в інверсійному світі) та звично виконана на найвищому професійному рівні робота оператора Хойте ван Хойтема. Його ідеальне бачення ви мали змогу спостерігати у минулорічному “До зірок” з Бредом Піттом, а з Ноланом він співпрацював над такими стрічками як “Інтерстеллар” та “Дюнкерк”.
На зміну Гансу Ціммеру прийшов Людвіг Йоранссон, і це додало свіжості у музичному супроводі, при цьому спадковість настрою також можна спостерігати (найбільш яскраво атмосфера саундтреку перегукується з “Дюнкерком”, де композитор відступає від чітко вираженої мелодії та намагається передати напругу за допомогою більш фонової, повторюваної теми, майже відтворюючої шуми механизмів та машин).
Ще однією великою вдачею ми вважаємо гру Кеннета Брани. Напередодні вийшов трейлер детективу “Смерть на Нилі”, який зібрав масу коментарів накшталт “набридло спостерігати самозамилування Брани у кадрі”. Але Еркюль Пуаро – самозакоханий інтеллектуал, тому Брана досить точно відтворює цей образ. У “Тенеті” його робота ще більш переконлива – він грає російського впливового багатія та торговця зброєю та втілює максимальну загрозу у кожному своєму русі. Ніяких шаблонних образів російської мафії та тупих бандитів – розважливий та коварний бос, який періодично потрапляє у полон власних емоцій, але ніколи цілковито не втрачає контроль.
На цьому фоні, на жаль, варто зазначити, що ролі Роберта Паттінсона та Елізабет Дебікі, чудових молодих, але вже досвічених акторів, не є предметом гордості. І у цьому ми звинувачуємо не акторів, а режисера, бо роботу свою Роберт та Елізабет виконують професійно, але що саме грати, їм підказує Нолан. І цього разу, ці два центральні образи не є добре опрацьованими. Втім, на позитивному боці є перформанс Джона Девіда Вашингтона. Як і його батько, Дензел Вашингтон, він вміє максимально передавати емоції, не вмикаючи надто перевантажену мімічну активність. Майкл Кейн, звісно, також з’являється, як завжди було прийнято у Нолана, але настільки блискавично, що це можна розцінити як задіяння обов’язкового талісману.
Мабуть, останнє питання, яке залишається – що хотів сказати режисер? Який прихований зміст твору, які питання постають перед глядачем, яке підгрунтя у нової спроби Нолана зробити щось геніальне? У цьому випадку відповідь однозначна: немає ніяких подвійних змістів, немає підштовхування до чогось більшого. Все що ви бачите на екрані і є тим, що закладав режисер у своє нове творіння. Це захоплюючий шпигунський трилер, який використовує усі надбання сучасної кіноіндустрії, у першу чергу суто технічні.
“Тенет” має плюси та мінуси. Незважаючи на багато питань, які виникають під час перегляду, ми вважаємо, що піти та подивитися на цю одну з найочікуваніших подій кінороку цілковито необхідно. Звісно, це обов’язково побачити на великому екрані. Бо саме тоді ви поринете у світ Крістофера Нолана на дві з половиною години.
Якщо вам подобається те, що ми робимо, підтримайте наш проект
Читайте також:
Найкращі фантастичні фільми 21 століття (на даний момент)
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
