5 січня в прокат виходить українська історична драма “Щедрик”. На межі зіткнення імперій, у безвиході окупації та пастці Другої світової війни опинилися три родини, які живуть під одним дахом. Українська, єврейська та польська сім’ї однаково відчули на собі утиски як Третього Рейху, так і карального режиму СРСР. У безвиході поневолення українська родина приймає до себе дітей, батьки яких стали жертвами окупантів, та самовіддано оберігає їх, наче власну донечку Ярославу. Дівчинка понад усе мріє примирити увесь світ завдяки українському «Щедрику», який намагаються стерти з її пам’яті.
Режисерка фільму “Щедрик” Олеся Моргунець-Ісаєнко розповіла про створення картини у копродукції з Польщею, джерелах натхнення в українському та світовому кіно, а також про роль жінки у часи війни.
Ваш фільм — копродукція з Польщею. Розкажіть, як відбувалася взаємодія між творчими командами? Як саме долучалися партнери, на яких етапах виробництва?
З нашим польським продюсером, Максимом Лещенко, ми працювали від початку створення фільму. І коли я познайомилася з Артемом Колюбаєвим, який запропонував мені цей сценарій, Максим уже був в команді. Він допоміг знайти польських акторів, кастинг був на його боці, крім того він був присутній на знімальному майданчику.
Розкажіть про консультантів стрічки – як їх шукали та як саме залучали (на етапі сценарію чи і під час знімального процесу також)?
Авторка сценарію Ксенія Заставська під час написання сценарію проводила великі історичні дослідження про Станіслав (нині Івано-Франківськ), піднімала архівні документи. Під час зйомок ми залучали українського історика Андрія Швачко, який працював до того на “Кіборгах”, серіалах, у копродуційних проєктах як історичний і воєнний консультант. Він допомагав нам у створенні костюмів, правильності використання костюмів німецької радянської форми, консультував з приводу військової техніки.
У мене на той час також був відповідний досвід. Я працювала над двома документальними фільмами — “Рубіж. Грубешівська операція” та “Депортація 44-46”. Це історичні фільми про той же період в історії, що і “Щедрик”.
Щедрик — історична драма. Розкажіть, які реальні факти покладені в основу фільму?
Це збірний образ різних історій, які відбулися в Україні, зокрема в місті Станіслав (Івано-Франківськ) в розрізі україно-польських та україно-єврейських стосунків. Якщо ж говорити про реальні історії — це розстріл оунівців німцями, який відбувся в Станіславі під театром. Є архівні фотографії, які ми брали за основу, коли створювали реконструкцію цієї події, яка стала однією зі сцен у фільмі.
В основі сюжету — жіноча історія незламності. Розкажіть, чому обрали саме такий прийом? Наскільки зросла його актуальність сьогодні?
Насамперед це була ідея авторки сценарію — зробити головною героїнею жінку і дівчаток. Коли я прочитала цю історію, мені теж дуже це сподобалось. Напевно тому, що я теж жінка і в мене теж є дитина. Жінки відіграють в історії війні такі найболючіші моменти, вони часто бувають незахищеними і мусять захищатися самі, рятувати самі себе, тому що чоловіки можуть бути в цей час на війні. Як показує досвід України, наші жінки є дуже сильними і незламними. Чимало жінок з початком повномасштабного вторгнення стали волонтерками, пішли на фронт, долучилися до допомоги нашій армії (наприклад, плели сітки). У різний спосіб наші жінки намагаються протистояти ворогу.
Чи були у вас референси під час роботи над проєктом? Які саме?
Мабуть один з таких фільмів, який чимось по духу схожий на нашу стрічку це “Дружина наглядача зоопарку”. Також перед тим як знімати це кіно, я ще раз передивилась фільм “Список Шиндлера”, і коли ми знімали “Щедрик”, то часто включали музику з цього фільму для того, щоб створити атмосферу на знімальному майданчику.
І ще фільм “Книжкова злодійка” теж був у нашому референсі, бо він дуже подобався дітям, вони дивилися як працює дівчинка-актриса в цьому фільмі, тому я думаю, що це теж один з важливих фільмів, який вплинув на наше кіно.
Під час повномасштабного вторгнення стрічка неодноразово брала участь у так званих “днях українського кіно” закордоном. Чи плануєте повноцінний прокат в Європі/Штатах?
З приводу прокату в Європі та США наш сейлз-агент веде перемовини. Попри це фільм було дійсно показано дуже багато на фестивалях різних країн: Австралії, Америці, Канаді, планується показ у Франції. Щодо широко прокату, то наскільки мені відомо, зараз є домовленість про прокат у Японії.
Назвіть ТОП-5/7/10 стрічок українського виробництва, які ви радите до перегляду.
Мені одразу спала на думку “Атлантида” Валентина Васяновича, таком “Вулкан” Романа Бондарчука, “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука чудовий фільм. Дуже раджу подивитися “Я і Фелікс” Іри Цілик та документальний фільм Сергія Буковського “Сильвестров”.
Чи є майбутнє в українського кіно після Перемоги? Яким ви його бачите?
Майбутнє в українського кіно звичайно є. Мені дуже хочеться вірити, що після перемоги у кінематографістів України з’явиться ще більше шансів, контактів і можливостей співпрацювати із західними країнами. Ми всі вже точно будемо знати краще англійську мову, актори зможуть зніматися в європейському кіно. Але для цього потрібен час, роки два-три. Думаю, буде складно, але для документального кіно і для внутрішнього продукту все складатиметься якнайкраще. Ми всі будемо намагатися працювати в цьому напрямку, головне, щоб настала перемога.
Читайте також:
Найкращі українські фільми про війну з росією
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
