Між нами

Українські кіномитці, незважаючи на надскладні умови, продовжують запускати прем’єри – і серед цих прем’єр все більше по-справжньому класних фільмів. І що особливо тішить, від дебютантів. І що тішить, можливо, ще більше – різних жанрів, і навіть ніш. Повнометражний режисерський дебют Соломії Томащук спочатку розвивається як життєва драма, але поступово трансформується в трилер, який за атмосферою можна порівняти з роботами Девіда Фінчера.

Відразу зазначимо, Соломія знімає оригінальне і самобутнє кіно – порівняння з Фінчером зроблено не для того, щоб загнати все в стереотипні рамки, а щоб коротко і без спойлерів пояснити, як виглядає ця стрічка за атмосферою. Нуар у темних тонах, напружений, психологічно виважений, з несподіваними твістами і сильним сценарієм – не дивно, що Фінчер спадає на думку першим.

Однак починається все як життєва драма про двох жінок. Юна Олександра (Анастасія Пустовіт) – наркоманка, яка гуляє вночі і страждає вдень. Водночас вона завдає чимало страждань своєму чоловікові, який терпляче знищує її заначки з пігулками, але той із розумінням ставиться до поведінки дружини. Він змучений, але не кидає її. Втім, подяки за це чекати не варто, Олександра зраджує йому з усіма навкруги, включно з тату-мастером. Ця стежина і приводить її до другої жінки – Анни (Ірма Вітовська).

Анна працює гінекологом. Вона повідомляє Сашу про те, що вона вагітна. Остання миттєво обирає опцію аборту і благає Анну забрати її після операції, оскільки хоче зберегти все у таємниці. Раціональна доросла Анна, скоріше за все, відмовилась би від цієї авантюри, але вона і сама у стані хаотичного сприйняття реальності: її чоловік постійно зраджує, причому одного разу вона навіть бачить це на власні очі у клініці, де вони разом працюють. Так дві різні, але однаково нещасливі жінки зближуються. Соціально-побутова драма?

Можливо і така історія була б цікавою, але Соломія Томащук і Юрій Дунай підготували значно цікавіше та захоплююче видовище. Тут і кримінал, і зрада, і психологія, і трагедія, і несподівані повороти, і ще багато чого. Після перегляду трейлеру відчувалося, що історія буде похмурою та непростою, але реальність значно перевищує очікування.

Мабуть, доволі самовпевнено буде казати, що такого в українському кіно ще не було, але ми саме так і вважаємо. І це добре як для розвитку нашого кіно загалом, так і для цього окремого фільму. Головною складовою успіху є сильний сценарій. Для трилеру чи детективу завжди важливо належне опрацювання деталей, адже інакше протиріччя будуть впадати у око. “Між нами” не тільки витримує необхідний мінімум для розвитку та ув’язування подій у стрічці, тут автори вийшли на більш високий рівень, бо деталі також пояснюють вчинки персонажів, наповнення їх характеру, передісторію та мотивацію. Чому, наприклад, чоловік Олександри залишається з нею, незважаючи на її нестерпні характер та поведінку? Недостатньо просто вкладати у вуста персонажа бліді фрази на кшталт “ну я ж люблю її”. Згодом стає зрозуміло, чому він не кидає Сашу. А чому сама Саша стала такою? Чому вона зближується з Анною? Чому Анна підпускає її до себе? Врешті-решт, хто з усіх учасників драми – син Анни, її чоловік, чоловік Олександри та всіх інших – хто є хорошим, а хто є поганим? Це ж доросле життя, і тут ніхто не надягає костюм супергероя, але за деталями, великими і маленькими, ми поступово отримуємо відповіді на всі ці запитання.

Ба більше, фінальний твіст (а їх тут декілька), навіть, можна сказати, фінальний штрих, чітко розставляє позиції добра і зла. В сучасному світі межа між цими поняттями надто розмита, а коли ми дивимось, наприклад, фільм, де центральний персонаж – голова мафіозного клану, то ми навіть можемо йому співчувати, адже історію розповідають, відштовхуючись від його мотивації та життєвих обставин. Тому часто кіно втрачає можливість принаймні декларувати мораль. У “Між нами” авторам це вдалося – повірте, це важливо.

Хто ж ці “автори”, про яких ми постійно кажемо? Режисерка Соломія Томащук є також однією із сценаристок стрічки. Другим сценаристом є оператор Юрій Дунай, для якого сценарний досвід став першим у кар’єрі. Тобто сценарій фільму створили режисерка і оператор, дві людини, які повністю відповідають за створення візуального втілення картини. Мабуть, більш ідеальної зв’язки годі і шукати (звісно, якщо у цих людей є взаєморозуміння – а у даному випадку це саме так). Соломія раніше написала сценарії і поставила декілька короткометражних робіт. Юрій Дунай – дуже досвідчений оператор, на рахунку якого, зокрема, такі фільми як “Черкаси”, “Вересень”, “Толока”, документальні “Звідки куди” та “Небесна сотня. Зима, що нас змінила”, а також короткий метр “Поламані” у співробітництві з тією ж Соломією Томащук. Отже, ми маємо двох потужних дебютантів – нову перспективну режисерку і сценаристку та досвідченого оператора, який також є перспективним сценаристом. Хіба це не може не тішити? Після цілої серії вдалих дебютних стрічок (Катерина Горностай і “Стоп-Земля”, Дмитро Сухолиткий-Собчук і “Памфір”, Наріман Алієв і “Додому”, Маріан Бушан і “Снайпер. Білий ворон”, а тепер і Соломія Томащук) ми з нетерпінням очікуємо продовження (і підтвердженням доцільності такого очікування є приклад Антоніо Лукіча, який після геніальних “Мої думки тихі” видав геніальний “Люксембург, Люксембург”).

Якщо рівень майстерності Ірми Вітовської не здивує нікого, хто хоча б мінімально цікавиться українським кіно, то юну Анастасію Пустовіт знає менша кількість людей. Втім, після її ролі у дебюті Марисі Нікітюк “Коли падають дерева” глядачі точно запам’ятали акторку. У “Між нами” її завдання куди більш складне (і навіть складніше ніж у досвідченої Вітовської), але впоралась вона з ним блискуче. І якщо Ірма, як завжди, професійно відтворює саму сутність акторської роботи, тобто повністю формує відчуття, що на екрані саме лікар Анна, а не акторка, що її грає, то Анастасія своїм перформансом захоплює.

Отже, українське кіно продовжує розвиватися, незважаючи на важкі обставини. І єдиною обставиною, яка заважає дивитися у майбутнє із суцільним оптимізмом є – ні, навіть не війна – а діяльність поточного складу Держкіно. На жаль, саме воно може сповільнити розвиток індустрії. Але, будемо сподіватися, не придушити.

Між нами

2023 рік, Україна

Режисер-постановник: Соломія Томащук
Сценаристи: Соломія Томащук, Юрій Дунай
Оператор-постановник: Юрій Дунай
Художник-постановник: Юрій Григорович
Композитор: Антон Байбаков
Звукорежисер: Андрій Рогачов
Режисер монтажу: Юрій Хробуст
Художник з костюмів: Костянтин Кравець
Художниця з гриму: Анастасія Сутягіна
Продюсер: Поліна Герман
У ролях: Анастасія Пустовіт, Ірма Вітовська, Дмитро Сова, Євген Єфремов, Михайло Дзюба, Сергій Детюк, Євгеній Ламах

Тривалість: 122 хвилини/ 02:02