В прокат вийшла завершальна частина трилогії про Людину-павука у виконанні Тома Голланда. За сюжетом стрічки, після сутички з Містеріо Павук перестав бути інкогніто. Мало того, що тепер остання домогосподарка знає, хто такий Пітер Паркер, так половина жителів США ще й упевнені, що саме він є вбивцею, а Містеріо був героєм.
Поки павук сидить на допитах у поліції і даремне просить покликати Ф’юрі, глядачі безуспішно намагаються знайти у цьому всьому логіку і глибокий сенс. Але марно, адже сам Том Голланд проговорився, що сценарій постійно переписували під час зйомок, бо через пандемію в прокат не вийшов другий «Доктор Стрендж», який мав стати містком до фіналу пригод Павука. І це вдвічі смішніше, бо перед фільмом сам Голланд просить глядачів не спойлерити сюжет. Але ж із постерів та трейлерів ми прекрасно знаємо, що стикнутися йому доведеться з усіма старими ворогами: Доктором Восьминогом, Електро, Піщаним чоловіком, Ящером та Зеленим гобліном.
Як так сталося? Просто інфантильний Паркер не витримав життя у всіх на виду й попхався просити про допомогу Доктора Стренджа. Дійсно, легше ж не самому свої помилки виправляти, а вмовити чаклуна час назад повернути, тим паче, що вони це вже робили у «Месниках». Але все йде шкереберть, знову ж таки через втручання Пітера, і закляття витягає з мультивсесвіту лиходіїв з попередніх фільмів про Павука.
І це перша дійсно хороша ідея авторів фільму – Кріса Маккенни та Еріка Соммерса, які написали й дві минулі частини трилогії. Взаємодія зі Стренджем прекрасно демонструє незрілість Павука. Хоч як Доктор не просить його навчитися приймати наслідки своїх дій і жити з цим, Паркер, немов дитина, вірить у те, що все можна виправити магічним змахом руки.
«Після всього, через що ми пройшли разом, я часом забуваю, що ти все ще дитина», – відмічає Стрендж.
В той же час, внутрішня дитина дозволяє Паркеру вірити в хороше у людях. Тому замість того, аби в черговий раз надавати стусанів поганцям, він вирішує їх виправити. Отак супергерой стає психотерапевтом, а глядачам показують, чому варто лишатися кідалтом у зрілому віці. Бо оригінальні ідеї частіше народжуються у свідомості, поки не обмеженій захисними бар’єрами негативного досвіду. На іншій же шальці терезів, як завжди, безпека тих, за кого ти відповідаєш.
Ще один плюс від зустрічі зі Стренджем – найкраща екш-сцена фільму, де магія протиставляється геометрії. Вкотре варто подякувати Крістоферу Нолану за те, що ввів у кінематограф новий прийом з вигином реальності, який перетворює мегаполіси на візуальний калейдоскоп. Саме його Marvel використали, як одну з ключових фішок чаклуна.
І, звичайно, Стрендж у виконанні Бенедикта Камбербетча – це насолода для цінителів справжнього акторського таланту. Він та ще Віллем Дефо стають окрасою акторського ансамблю і, з’являючись в кадрі, одразу витісняють з нього Голланда, Зендею і решту виконавців з атракціону для дітей.
З Дефо цікава історія, адже до останнього його участь у фільмі приховувалася. І взагалі поява актора у франшизі про Павука – чистий збіг обставин. Якось у 2004 році він повертався ввечері додому і побачив, що поряд відбуваються зйомки. Дефо підійшов привітатися з командою, а йому запропонували епізодичну роль у «Людині-павуку 2».
Взагалі, «Людина-павук» чим далі, тим більше стає дитячим кіно. Зрозуміло, що канонічний головний герой – старшокласник, але ж на екрані його втілювали скрізь чоловіки. А колись фільм з Тобі Магвайром показував цілком дорослу любов з Кірстен Данст та проблеми зрілих людей. Тому Голланду 25 років, і коли він знімає костюм Павука, ми бачимо далеко не школяра. Проте на екрані актор частіше за все плаче, видає невимовні страждання на обличчі й обіймається з друзями. Просто ідеальний приклад м’якого й добросердечного героя для покоління, що зростає у світі, де маскулінність вже не у фаворі через ризик набути токсичної форми.
Проте ключова ідея фільму залишається незмінною вже 20 років. З великою силою приходить велика відповідальність – цю істину кожен новий Павук має пізнати, втративши близьких. І скільки б автори не пхали у фільм фан-сервісу для старої аудиторії, і як би не осучаснювали героїв, прилаштовуючи їх до сьогоднішніх реалій, не покидає відчуття, що нам продають одне й те саме по колу.
Перша «Людина-павук» від Сема Реймі, насправді, породила все супергеройське кіно останніх двох десятиліть. Якби не її касовий успіх та дві номінації на Оскар, а потім два вдалі сиквели, не було б «Залізної людини», «Тора» та всієї франшизи «Месників» і тієї Marvel Studios, яку Disney купили за 4 мільярди доларів. Керівник Sony Емі Паскаль вже заявила, що вони готові знімати нову трилогію про Павука з Томом Голландом. Її легко зрозуміти, адже у фінансовому успіху фільму ніхто не сумнівається. За інформацією Deadline «Людина-павук» 2019-го року тільки на продакт-плейсменті всіляких брендів у кадрі заробила 288 мільйонів доларів – це більше за будь-який інший фільм Marvel.
Фільм «Людина-павук: Додому шляху нема» вийшов цілком вдалим атракціоном в дусі усіх попередніх серій. Сучасні соціальні норми легко вплітаються в історію про те, що невдачі треба вміти приймати, переживати й осмислювати, аби дорослішати. А Джон Воттс, котрий відповідав і за два попередні фільми, вправно поєднує в кадрі все те, що Marvel та Sony навчилися знімати у супергеройській тематиці.
Проте, коли творці стрічки заявляють, що вона щось там додає у кіновсесвіт Marvel, хочеться заперечити. Мультяшний «Людина-павук: Навколо всесвіту» – от хто справжній чейнджмейкер, за що й Оскар отримав, а фінал серії з Томом Голландом, насправді, просто розповідає ту саму історію для молоді, яка не бачила оригінальну трилогію з Тобі Магвайром.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі фантастичні фільми 21 століття
Підписуйтесь на наші сторінки в соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
