Найкращі ролі Оскара Айзека
Цей 43-річний американський актор гватемальського походження на сьогодні є, так би мовити, найстриманішим голлівудським секс-символом. Навколо нього немає ажіотажу, істерик, скандалів…, проте заперечувати його видатну чоловічу харизму безглуздо. На екрані він брутальний і ніжний водночас, сильний і делікатний, мужній і витриманий, як хороше вино. Здатний проявляти як жорсткість, так і слабкість. Іноді він майже бог… А іноді просто вуличний музикант, сповнений меланхолії і дорожньої романтики.
Всередині Люїна Дейвіса (Inside Llewyn Davis, 2012)
Мабуть, це найкраща роль і найтепліший, найдушевніший з образів Оскара Айзека. Музична мелодрама братів Коенів сповнена щетинистої вінтажної атмосфери старого Нью-Йорка. Не гламурного, а бродячого Великого яблука, трохи морозного, проте надзвичайно затишного навіть у своєму холоді і тремтячому блукаючому ранку, коли паби зачинені, а світанки протверезливі. Герой Айзека, колишній моряк, а нині фолк-музикант на ім’я Люїн Дейвіс, шукає визнання у не завжди ласкавому мегаполісі у 1960-х роках. Він самотній, без дому, коріння, без грошей, з гітарою через плече і бувалим рудим котом, так само бездомним і мандрівним, як і він сам. Тут актор зіграв саме образ, а не конкретну людину; образ плавкий, хисткий, нафталінний, курний, наче ранковий туман, вільний і від усього відірваний, наче віднесене вітром пожовкле листя.
Найжорстокіший рік (A Most Violent Year, 2014)
В кримінальній драмі Джей Сі Чандора актор перенісся з Нью-Йорка 1960-х у Нью-Йорк 1980-х і змінив вельветовий піджак на двобортне пальто з піднятим коміром. Велике місто так само холодне і вологе, ніби після дощу, сіро-коричневе без яскравих плям. Герой Айзека – бізнесмен Ейбл Моралес, що має власну компанію і дуже розумну й красиву дружину. Проте часи такі, що Нью-Йорк захлинається у злочинності і корупції, місто тоне у соціально-економічному декадансі, стоячи на порозі повної розрухи. Моралес має моральні принципи і намагається зберегти прибутки без використання кримінальних важелів. Він всіляко намагається відсторонитися від злочинного світу і бути окремо. Та світ йому це не дає.
Холодний розрахунок (The Card Counter, 2021)
А це, можливо, найскладніший і найзагадковіший з персонажів Оскара Айзека. У повільному психологічному трилері Пола Шредера актор зіграв чоловіка на ім’я Вільям Телл, темного і сповненого таємниць. Що за людина насправді ховається за скляним беземоційним обличчям і шкіряним жакетом, так до кінця і не розкривається, бо маску герой не зриває, а лишень частково відсуває, оголяючи задимлену напівправду. Вільям Телл колись працював охоронцем у військовій в’язниці-таборі на кшталт Гуантанамо, де арештантів катували і мордували фізичними та психологічними тортурами, застосовуючи відверто садистські і варварські методи допиту. Довгими роками його мучить совість та переслідують тіні минулого, але він не дає волю емоціям. Ця стійкість стає йому у нагоді. Він майстерно грає у покер і якщо виграє грошовий приз у покерному турнірі, то зможе розпочати зовсім нове життя, десь далеко і з чистого аркуша. Та примари минулого так просто нікого не відпускають, вони вперті, нав’язливі і завжди мовчки стоять за спиною.
Якщо бог має обличчя – то це точно обличчя Оскара Айзека. У камерній науковій фантастиці Алекса Ґарленда, де уся дія розгортається всередині високотехнологічного бункера між надзвичайною трійцею (комп’ютерним генієм, жінкою-роботом зі штучним інтелектом і майже звичайним розумним хлопчиною, що був обраний генієм для участі в експерименті…, тобто між Всемогутнім, Євою і невтаємниченим Адамом), актор зіграв маестро з типовим комплексом бога-творця. Його персонаж не просто створює альтернативне життя, конкуруючи з самою природою, а й намагається розкрити сакральний секрет «душі». І звісно ж, як і будь-яке божество та будь-який ідол, він максимально жорстокий й цинічний в своєму одержимому прагненні. І він, як Синя борода з однойменної казки, карає інших за допитливість. Та доля натомість карає його самого за гординю і втручання в божественні таємниці.
В неймовірно красивій і грандіозній екранізації науково-фантастичного роману Френка Герберта від режисера Дені Вільнева Айзек зіграв батька головного героя, герцога Лето Атріда, якого імператор призначає своїм намісником на планеті Арракіс, та герцог не підозрює, що це призначення є підставою і насправді імператор задумав винищити дім Атрідів до останнього нащадка. Персонаж Айзека – шляхетний дворянин, що керується виключно законами честі і совісті. В актора тут довге в’юнке чорняво-сиве волосся і довга густа борода, що напрочуд йому пасує. Його скульптурне похмуре і мудре обличчя випромінює воїнську мужність і непохитне благородство, нагадуючи еталонну етику офіцерів-декабристів. Він – футуристичний лицар, в якому поєднуються родовитість аристократа і почуття справедливості справжнього ліберала. Зовнішність актора просто-таки створена для цієї величної ролі: і погляд, і зморшки, і брови, і прямий породистий ніс… І шкода лише, що роль Лето Атріда надто мала.
Сцени з подружнього життя (Scenes from a Marriage, 2021)
В американському міні-серіалі, що є ремейком однойменного телефільму Інгмара Бергмана, Айзек виконав… жіночу партію. Не буквально, звісно ж. Справа в тому, що бергманівський сюжет, створений у 1970-х роках, розповідає історію сімейної пари, котра живе ніби в сплячій ідилії, у пластиковому псевдощасті, допоки одного звичайного дня чоловік не зізнається, що йде до іншої жінки, їде до іншого міста і взагалі щодня задихався у цьому шлюбі (проте лише із розлучення розпочинаються справжня щирість і справжня близькість цих двох). А в ремейці, враховуючи сучасні феміністичні тенденції, описана обернена ситуація, і сім’ю кидає жінка, а не чоловік (до речі, партнеркою Айзека знову виступила Джессіка Честейн, з якою він грав подружжя у драмі «Найжорстокіший рік»). Тож Оскар Айзек тут постає незвично слабким, м’яким і вразливим, кинутим і розгубленим. Та навіть жалюгідність у виконанні Айзека видається мужньою. Поготів його персонаж, як і героїня Бергмана, зазнає разючої трансформації.
Покажіть мені героя (Show Me a Hero, 2015)
Цей міні-серіал засновано на однойменній документальній книжці колишньої авторки «Нью-Йорк Таймс» Лізи Белкін, присвяченій мерові Йонкерса (місто у штаті Нью-Йорк) Ніку Васіско, якого, власне, і зіграв Оскар Айзек. Американські політичні серіали та телефільми часто позбавлені належної уваги за межами країни, оскільки малоцікаві неамериканцям. Це шоу саме з таких. Хоча попри вузькість тематики воно безперечно майстерне, філігранне, потужне. Сценарій написав балтиморський журналіст Девід Саймон, творець культового серіалу про балтиморських копів «Дроти». Режисером виступив Пол Хаггіс, володар «Оскара» за мозаїчну кримінальну драму «Зіткнення». Історія Васіско – типовий приклад неможливості реалізації добрих намірів у незмінно недобрій політиці. Герой Айзека неочікувано перемагає на виборах і намагається справді й по-чесному покращити життя своїх співгромадян. Та непоборна система, що існувала задовго до нього і неодмінно існуватиме після, не дає нічого зробити, і для Васіско політичне фіаско закінчується особистою трагедією… Серіал отримав чимало престижних номінацій, а Оскар Айзек здобув «Золотий глобус».
Анастасія Лях
Читайте також:
Найкращі ролі Дензела Вашингтона
Найкращі ролі Антоніо Бандераса
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
Коментарі закрито.