«Пам’ять любові» (Memory) – третя англомовна робота мексиканського режисера, сценариста та продюсера Мішеля Франко, чиї драми з дорослим рейтингом регулярно потрапляють на кінофестивалі класу А. Наприклад, стрічка «Після Люсії» 2012 року була нагороджена в програмі Особливий погляд Каннського кінофестивалю, а картина «Новий порядок» здобула Срібного лева на Венеційському кінофестивалі у 2020 році.
Свою нову роботу – «Пам’ять любові» – Франко також представив на Венеційському кінофестивалі минулого року. Виконавець головної чоловічої ролі Пітер Сарсґаард («Ціна правди», «Бетмен») за свою роботу у картині отримав кубок Вольпі. За це він має дякувати не лише власному таланту, але й Джессіці Честейн, адже саме вона порекомендувала режисеру запросити Сарсґаарда в проєкт.
Сама Честейн, знімаючись у стрічці, якраз отримала персональний Оскар за роль у фільмі «Очі Теммі Фей», і як потім розповідав Франко, йому не раз зауважували, що тепер-то відзначена американською кіноакадемією акторка полишить твій незалежний малобюджетний проєкт.
Проте побоювання не справдилися, і Джессіка додала до свого портфоліо ще одну роль жінки непростої долі. Її героїня, Сильвія, живе у Нью-Йорку, самостійно виховує доньку-підлітка і працює у «дитсадку для дорослих», себто санітаркою у притулку для людей з вадами розвитку. А ще вона 13 років як кинула пити, проте продовжує навідуватися у свою групу анонімних алкоголіків аби підтримати інших.
У Сильвії немає ані чоловіка, ані бодай хлопця. Вона не спілкується з матір’ю, а з близьких людей має лише молодшу сестру. Коли ж вона вирішує сходити розвіятись на зустріч шкільних випускників, все завершується лякаючим інцидентом: за нею ув’язується чоловік, слідує до самого дому і лишається під ним всю ніч. Лише зранку Сильвія виявляє, що чоловік на ім’я Сол хворий на деменцію і просто не пам’ятає дороги додому. Ба більше, жінка пригадує його зі школи, бо він був серед тих, хто аб’юзив її у дитинстві. От тільки біда, деменція начисто стерла з його пам’яті цей випадок.
Так Мішель Франко поєднує у «Пам’яті любові» двох людей з травмою пам’яті. Сильвія піддавалася насиллю в дитинстві, не отримала підтримки від матері, і тепер просто не розмовляє з нею та намагається забути травматичний досвід як страшний сон. Сол, натомість, крок за кроком втрачає пам’ять через хворобу. У притаманній йому манері, Франко додає до цього міксу ще купу сімейних проблем, з якими стикаються як Сильвія так і Сол.
Фільм «Пам’ять любові» вийшов непростою драмою з дорослим рейтингом про те, як фізичні та ментальні травми обмежують людину, і як родина може стати опорою чи якорем у житті. І допомогти хворим людям, окрім лікарів та психотерапевтів, про яких фільм не згадує взагалі, може любов та дбайливе ставлення людей одне до одного. Саме підтримка групи АА, турбота про доньку, а в подальшому й про Сола, допомагають Джессіці подолати травматичний досвід і віднайти ще одну точку опори в її хиткому світі, який не змогла укріпити в дитинстві власна родина героїні.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найбільш зворушливі фінали фільмів
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
