Творці науково-фантастичного шоу «Світ Дикого Заходу» (котрий скінчився набагато слабше, ніж почався) Джонатан Нолан і Ліза Джой екранізували постапокаліптичну відеогру Fallout. І слідом за минулорічним «Останні з нас» довели, що серіали на основі комп’ютерних ігор виходять значно кращими за повнометражні екранізації. Бо не намагаються адаптувати відеогру таким чином, аби кіно за її мотивами все рівно виглядало відеогрою (адже навіть затятий геймер не прагне почуватися на перегляді фільму гравцем, іншими словами навіть скажений гравець обирає серіал чи кіно не для того, щоб у нього грати, а для того, щоб дивитися, слухати і полонитись інтригою по сусідству з тим чи іншим ступенем, тим чи іншим емоційним забарвленням розваги). І тому що дозволяють собі майже необмежену, майже нецензуровану жорсткість.
А серія відеоігор Fallout дуже жорстка. Тож перша серія пропонує серед іншого щось на кшталт червоного весілля «Гри престолів». Але водночас ігри Fallout дозволяють собі бути сатиричними та смішними, і серіал відмінно передає цей парадоксальний настрій.
У пролозі сетинг наполегливо виглядає Америкою 1960-х років. Аніматор дитячих свят у костюмі ковбоя (Волтон Ґоґґінс до того, як ми побачимо його персонажа в подобі черепоподібного мутанта-гуля чи простіше зомбі) разом із маленькою дочкою-помічницею розважає дітлахів на дні народження у фешенебельному каліфорнійському субурбіконі. Стурбована матуся весь час перемикає телевізор, обриваючи тривожні новини, бо «свято має бути святом», без жодних приводів для смутку і хвилювання. Тим часом обстановка чітко скидається на Карибську кризу, і загроза ядерної війни здається цілком серйозною. Дівчинка запитує татуся-ковбоя про потенційний ядерний вибух, і той каже, що як у небі з’явиться вогняна хмара, треба підняти великий палець у повітря, якщо хмара нижча за палець, слід швидко тікати, а якщо вища – то бігти немає сенсу… За секунду спалахує яскраве світло, і вибухова хвиля зносить буквальне і фігуральне «дитяче свято» з лиця землі, нагадуючи страшні сни Сари Коннор про судний день і дитячий майданчик з гойдалками, охоплений апокаліптичним полум’ям.
Насправді (глядачі, незнайомі з оригінальними іграми, цього не зрозуміють) пролог показував не 1960-ті, а 2060-ті, і ядерне протистояння Америки не з СРСР, а з Китаєм, яке скінчилося китайським ядерним ударом по Штатам, американським ударом у відповідь, використанням майже всього ядерного арсеналу і кінцем цивілізації. Деякі привілейовані встигли спуститись до бункерів і на століття вперед облаштували життя під землею з надією колись знову вийти на чисту від радіації поверхню. Решта уцілілих лишилися нагорі, де запанували хаос, анархія, мутації, канібалізм, стихійний базар людських органів… Колишній американський уряд перетворився на напівміфічний Анклав, а колишня американська армія – на типу лицарський орден, який зберіг залишки старих військових технологій і присвятив себе розробці нових. А зомбі-вірус (який насправді є так званим «вірусом примусової еволюції» і був розроблений як протидія біологічній зброї китайців) безконтрольно розповсюдився по поверхні і наробив потворних, але стійких до радіації безсмертних генномодифікованих монстрів.
Смотрите легально на MEGOGO
Коли карикатурно ідилічне життя нагорі, у фальшиво безхмарному каліфорнійському передмісті, плавно, не дивлячись на ядерний вибух і великий капут, перетікає у так само карикатурно ідилічне життя під землею за двісті років після «бадабум», у бункері зі святковою залою, яка імітує небо і сонце, де відбувається весілля наосліп між мешканцями сусідніх сховищ (бо ж всередині одного бункера всі стали родичами, тому потрібен обмін генами задля здорового потомства, що вийде на світло і наново заселить Каліфорнію, Америку, планету), навіть ті глядачі, хто взагалі незнайомий з ігровим першоджерелом, неодмінно насторожаться в очікуванні якоїсь гардкорної дичини, котра міцно дасть на горіхи цій карамелі, себто заляпає весільну сукню рожевої ілюзії червоними мізками реальності.
Власне, гардкорна дичина тут зростає з кожним кроком у бік game over. А безневинним макгафіном, який зазвичай являє собою в сюжетах дуже умовний цінний предмет чи об’єкт, за яким усі ганяються, тут виступає… голова геніального вченого-винахідника, за котрою полюють горе-наречена, зомбі-ковбой-мисливець за головами і лицарський орден солдаточенців… і котру серед іншого дістають зі шлунку мутованої амфібії.
Пафосу «Світу Дикого Заходу» у «Фолауті» немає і близько. Немає претензійної заплутаності. Немає пихатої серйозності. Проте і надто легковажним цей немилосердний шарж на людське майбутнє точно не назвеш. Мабуть, новий серіал Нолана і Джой, де Дикий Захід повертається в Америку не парком атракціонів, а новітнім післявоєнним фронтиром, можна охарактеризувати як легкий і дикий постапокаліпсис або важку й абсурдну комедію.
Причому відверто смішно не тільки в окремих сценах, де, приміром, Люсі (Елла Пернелл), вихована безтурботними процивілізаційними порядками пасторальних бункерів, зустрічає у зовнішньому світі великих хижих тарганів і маленьких рослинних чоловіків, які пропонують спільне проживання у спільній руїнній нерухомості, чи в епізоді, де схований під екзоскелетом і голосом Дарта Вейдера лицар знімає шолом і говорить писклявим фальцетом про дурнувату роботу збирати для Анклаву тостери… Смішно через саму суть: дівчина в рожевих окулярах стрімко дорослішає посеред постядерного хаосу (погоджуючись з усією навколишньою дичиною оптимістичним словом «ладоньки») паралельно із зомбі, котрий намагається не здичавіти, і зброєносцем, який відбирає броню у недолугого лицаря, нагадуючи Санчо Пансу, що вирішив сам зробитися Дон Кіхотом… Всі разом схожі на персонажів казки Френка Баума, які прямують до ефемерного Смарагдового міста.
Анастасія Лях
Фолаут (Fallout)
2024 рік, США
Продюсери: Джеймс Альтман, Тодд Говард, Ліза Джой, Джонатан Нолан, Женева Робертсон-Дворет, Грем Вагнер, Афіна Вікман
Режисери: Джонатан Нолан, Деніел Грей Лонгіно, Фредерік Той, Клер Кілнер
Сценарій: Ліза Джой, Джонатан Нолан, Женева Робертсон-Дворет, Грем Вагнер, Кіран Фіцджеральд, Карсон Мелл, Кері Дорнетто, Чез Гокінс
У ролях: Елла Пернелл, Аарон Мотен, Волтон Ґоґґінс, Кайл Маклаклен, Кселія Мендес-Джонс, Мойзес Аріас, Джонні Пембертон, Дейл Діккі, Саріта Чоудрі, Майкл Емерсон
Оператори: Стюарт Драйберг, Теодоро Маньячі, Алехандро Мартінес, Ден Столофф
Композитор: Рамін Джаваді
