In the mist, dark figures move and twist
Was all this for real or just some kind of Hell?
Iron Maiden, «The Number of the Beast»
Минулого року світ побачив довгоочікуване продовження зомбі-франшизи Денні Бойла – «28 років по тому», що відкрило нову трилогію про світ постапокаліптичного Туманного Альбіону, який заполонили заражені вірусом Rage.

З 15 січня в кінотеатрах виходить друга частина трилогії – «28 років по тому: Храм кісток» (28 Years Later: The Bone Temple). Сценаристом знову виступив британець Алекс Ґарленд, а от режисерське крісло Бойл віддав американці Нії Дакості, яка ставила супергероїку «Марвели» та жахи «Кендімен». Її фільм виявився навіть цікавішим, адже використовує модне нині поєднання горору з комедією і навіть елементами мюзиклу.
«28 років по тому: Храм кісток» продовжує сюжет фільму «28 років по тому», зосереджуючись на розкритті його другорядних персонажів – напівбожевільного лікаря Келсона (Рейф Файнс) та ще більш схибленого Джиммі Крістала (Джек О’Коннелл), у чию інфантильну банду потрапив хлопчик Спайк (Елфі Вільямс) з минулої стрічки.

Ці персонажі немов уособлюють два світогляди уцілілих в зомбі-апокаліпсисі. Лікар-атеїст слухає платівки у підземному сховку, будує химерний осуарій і вірить у можливість вилікувати недугу. Гопник у спортивному костюмі із золотими ланцюгами на шиї та перстнями на кожному пальці називає себе Сіром Лихобогом, сином самого сатани, задля якого приносить жертви зі своєю божевільною бандою дітей. Тож основна загроза на екрані – не інфіковані, а люди.

Цікаво, що жанрово стрічка «28 років по тому: Храм кісток» теж розділена навпіл, чим нагадує минулорічний хіт «Грішники». В якому, до речі, також зіграв Джек О’Коннелл. Якщо частина фільму з його героєм – це типовий культ-горор з кривавими ритуалами та фанатичними послідовниками, то історія з героєм Рейфа Файнса – це виразна комедійна лінія, можна навіть сказати buddy movie, в якому дві протилежності віднаходять близькість. Додайте сюди типовий для франшизи zombiesploitation та splatterpunk з надмірною жорстокістю, а також музичний номер з Файнсом під Iron Maiden і отримаєте вибухову суміш. Режисерці явно знадобилися навички, здобуті як на постановках горорів, так і розважальних екшнів.

«28 років по тому: Храм кісток» вийшов неординарним фільмом, який, використовуючи почасти одні й ті самі локації та декорації, що і минула стрічка, настільки ж відрізняється від неї, наскільки альфа-зомбі різниться зі своїми «звичайними» колегами по нещастю. Картина ДаКости не просто повніше розкриває персонажів, створених Ґарлендом, стаючи містком до фіналу трилогії, в якому повернеться герой Кілліана Мерфі. Вона також демонструє уміле поєднання різних жанрів та мистецьких прийомів і розповідає цікаву історію про те, що навіть після кінця світу можна страждання примножувати, а можна їх позбавляти. Адже як формулює біблійний принцип: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне».
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati




