Чужий: всі фільми франшизи у хронологічному порядку

Всі фільми франшизи “Чужий”, розташовані згідно дати виходу на екрани

На даний момент франшиза про “Чужих” налічує шість фільмів – чотири про монстра та Еллен Ріплі (Сігурні Уівер) та два приквела з Майклом Фассбендером у ролі синтетика. Перший фільм знятий у 1979 році, останній на сьогодні – у 2017. За ці 45 років до серії доклали руку чотири режисери. Це здається неймовірним, але троє з них – Рідлі Скотт, Джеймс Кемерон та Девід Фінчер. Всі троє належать до еліти режисерської індустрії та залишили незабутній слід в історії кіно. Четвертого режисера не так багато людей упізнає за ім’ям та прізвищем, проте майже всі почнуть енергійно кивати головою, почувши, що він зняв фільм “Амелі”. За іронією долі, зробив він це одразу після зйомок четвертого “Чужого”.

Навколо настільки визначної франшизи просто не могло не виникнути постійних суперечок. Основні теми таких дискусій:

– яка частина найкраща?

– “Прометей”: це добре чи погано?

– “Чужий: Заповіт”: це зовсім погано, гірше за “Прометея”, чи все-таки добре?

Сьогодні kinowar.com згадає всю серію, фільм за фільмом, у хронологічному порядку, щоб відповісти на більшість із питань, що хвилють свідомість фанатів . При цьому ми проігноруємо два фільми про “Чужих проти Хижака” (бо інакше доведеться писати паралельно і про “Хижака”, і тоді матеріал вийде нескінченним).

УВАГА! У статті відображаються причинно-наслідкові зв’язки між фільмами, тому періодично виникають спойлери. Якщо ви не дивилися якісь частини франшизи і збираєтеся це зробити, рекомендуємо утриматися від прочитання матеріалу.

Почнемо. До речі, якщо у вас є можливість підтримати нашу редакцію, будемо дуже вам вдячні.

Чужий (Alien) 1979

Режисер Рідлі Скотт
Бал IMDb 8.5

Один із найкращих фільмів в історії став лише другим повнометражним фільмом у біографії Скотта-режисера. До речі, наступним став ще один шедевр – “Той, що біжить по лезу”. Крім того, що фільм сам по собі був чарівним, напруженим, інтригуючим, він ще й виглядав абсолютним проривом для того часу. 1979 рік – не дивно, що картина отримала Оскар за візуальні ефекти. Так, на той момент вже були зняті “Зоряні війни” Лукаса (1977) і “Близькі контакти третього ступеня” Спілберга (також 1977), і так, глядач побачив новий світ спецефектів. Але все ж таки, то була м’яка космічна фантастика. А дітище Скотта виникло як космічний горор, що відкриває погляду здивованого глядача страхи, які він раніше ніколи собі навіть не уявляв.

Ми не намагаємося вказати причиною успіху картини час, коли вона була знята, або технологічний прорив. У фільмі є набагато більше. І все ж, ландшафт кіно тієї епохи сприяв вибуховому ефекту у сприйнятті. Зніми Скотт такий фільм зараз – хто знає, чи був би можливим успіх аналогічного масштабу.

Космічний корабель відгукнувся на сигнал про допомогу. За положеннями космічного кодексу, при отриманні такого сигналу необхідно розібратися в тому, хто його відправив, та сприяти вирішенню проблем, якщо це можливо. Сигнал веде на невідому планету, де в яйцях-коконах, як виявилося, на гостей чекають незрозумілого вигляду істоти. Як з’ясовується пізніше, ці організми нападають на людей (або будь-яких тварин), щоб використовувати їх як контейнер для виношування (дуже швидкого) своїх дітей. Діти ці, власне, і є тими самими “Чужими” (ксеноморфами). Народжуються вони, розриваючи корпус людини. Вони вилазять назовні і полюють на все, що рухається. Чистий інстинкт знищення.

Еллен Ріплі та її колегам з екіпажу корабля доводиться розпочати нерівний бій з невідомими тварюками. Ситуація ускладнюється тим, що звірі неймовірно швидкі, сильні і не майже невразливі. Крім того, при пораненні вони бризкають не кров’ю, а кислотою, яка здатна пропалити наскрізь корабель.

За наповненням це одночасно і горор, і фантастичний бойовик, і, якщо так можна сказати, наукова фантастика. Рідлі Скотт розбудовує унікальну атмосферу фільму. Незважаючи на напруженість дії та значну кількість насильства, картина дуже розмірена, подекуди навіть медитативна. Кольорова гама бліда, не насичена – і це формує цілісність візуального ряду та сюжетного наповнення. Після другої частини франшизи (сиквелу Кемерона) цей фільм здається навіть надто спокійним. Але, безперечно, дія дуже напружена.

Роль Ріплі стала першою роботою такого масштабу для Вівер, а тому миттєво зробила її зіркою. Тридцятирічна акторка ідеально підійшла під образ головної героїні, яка не була якимось суперсолдатом або спеціально підготовленим бійцем, але з волі обставин змушена вичавити із себе набагато більше, ніж їй хотілося б.

Чужі (Aliens) 1986

Режисер Джеймс Кемерон
Бал IMDb 8.4

Далі естафету підхопив Джеймс Кемерон. І ось тут і починаються перші суперечки: який фільм краще? Практично ніхто не висуває на звання кращого третій або четвертий фільм, а от пошановувачів споконвічного конфлікту “перша чи друга частина” достатньо.

На нашу суб’єктивну думку, найкраща у франшизі – друга частина. Божевільний драйв, нескінченне кришилово, напружений трилер до самих титрів – класика від Кемерона. По суті, режисер зняв ще одного “Термінатора” (а саме “Термінатора” він і поставив перед “Чужими”), тільки на космічну тематику. Та сама непереможна зла сила, яку ніяк не можуть вбити і яка повзе після всіх куль і вибухів, щоб убити головного героя. Ті самі численні фінали, які виявляються зовсім не фіналами, тому що ксеноморфи не хочуть вмирати. Видовище настільки напружене і сильне, що тримає на одному подиху і в наш час. Що вже казати про 80-ті.

Погодимося з точкою зору про те, що Кемерон змінив загальний напрямок концепції: фільм Скотта – це горор у космосі, але в першу чергу наукова (якщо так можна висловитися в даному випадку, звичайно) фантастика, атмосферна і у певному сенсі навіть затишна; стрічка Кемерона – це вже більше бойовик, ніж горор, і тим більше sci-fi. Однак, навіть якщо взяти до уваги зміну напрямку, “Чужі” виглядають надто монументально, щоб не вивести їх на вищий щабель п’єдесталу лише з цієї причини.

Але залишимо дискусії – зазвичай в суперечках народжується зовсім не істина, а тільки взаємне роздратування. Обидва фільми культові, обидва дуже хороші, неважливо, який з них глядачі чи критики назвуть найкращим. Еллен Ріплі пропонують повернутися. Зловісна “корпорація” не полишає своїх задумів використовувати ксеноморфів як біологічну зброю нового покоління, але для героїні Сігурні Вівер, зрозуміло, озвучує інші причини.

“Чужі” так названі не тільки для відмінності від назви першого фільму, а й тому що тепер екіпажу космічного корабля, більшу частину якого складає спецназ, фізично доведеться боротися не з одним монстром, а з цілим полчищем. При цьому солдатів не надто готували до суворої реальності, яка їх зустріне. У фільмі також виникає так звана “мати” ксеноморфів, яка відкладає ті самі яйця. Тому, незважаючи на те, що Кемерон зняв зубодробильний бойовик, розвиток концепції все одно відбувається. Від одного монстра-ксеноморфа до цілої теорії про те, як цей вид народжується та розмножується. Зрозуміло також, навіщо цей вид корпорації (страшна біологічна зброя). Немає відповіді лише на одне питання: як ці тварюки з’явилися на цей світ?

Чужий 3 (Alien³) 1992

Режисер Девід Фінчер
Бал IMDb 6.4

Немає відповіді на це питання і у третьому фільмі. Незважаючи на те, що поставив його один із найкращих режисерів покоління Девід Фінчер, розвитку історії істот не вийшло (а найімовірніше, його навіть і не планувалося). Вийшов лише добротний екшн, як завжди у Фінчера, напружений та якісно знятий. Втім, не варто звинувачувати режисера: це був його дебют у повнометражному художньому кіно. Як для першого разу, роботу було виконано більш ніж пристойно, просто вона не дотягує до культових робіт двох попередників. Але відразу після третього “Чужого” Фінчер зняв культові “Сім”.

Рятувальний корабель, на якому Ріплі відлетіла з Майклом Біном (а це актор, який у “Термінаторі” Кемерона грав Кайла Різа) та маленькою дівчинкою, що вижили у боротьбі з численними ксеноморфами у “Чужих”, зазнає аварії. Не загинути вдається лише Ріплі. Якимось не надто логічним чином, вижити вдається також і ксеноморфу на борту, який після прибуття на тверду землю миттєво починає ділитися і розмножуватися. Ускладнюється ситуація тим, що місцем аварії стала в’язниця для особливо небезпечних злочинців, які живуть аскетичним способом життя без жінок. Втім, головна проблема не в тому, що поява Еллен Ріплі розбурхує їхню смиренну свідомість, а в тому, що в’язниця і процес перевиховання в ній ґрунтуються на принципі довіри ув’язненим. А тому зброї немає навіть у охорони та іншого службового персоналу. Як ви розумієте, воювати з ксеноморфами без зброї дуже важко. Ріплі знає про цих жорстоких істот чимало, проте тепер їй та ув’язненим доведеться закликати на допомогу всю свою винахідливість.

Об’єктивно кажучи, третій фільм можна було б не знімати. З точки зору видовищності все зроблено на найвищому рівні, але в широкому сенсі Всесвіту “Чужих” цей фільм особливо нічого не додав. Та й концепція постійного повернення однієї і тієї самої жінки до боротьби з лицехватами та ксеноморфами з кожною новою частиною стає все більш слабкою. Здавалося б, у другій серії з усіма жахами покінчено, але, суто хронологічно, відразу після відльоту зі злощасної планети Ріплі потрапляє в авіакатастрофу і знову змушена боротися з Чужими.

Чужий: Воскресіння (Alien: Resurrection) 1997

Режисер Жан-П’єр Жене
Бал IMDb 6.2

Що вже казати про четвертий фільм? Його взагалі можна було не знімати. З точки зору концепції та розвитку світу персонажів, ясна річ. Тому що як окремо взятий бойовик/горор у космосі, незважаючи на весь скепсис стосовно третьої спроби сиквелів як таких, “Воскресіння” вийшло дуже непоганим. Новий режисер привніс свіже бачення, нові актори/персонажі також додали давно знайомій історії чогось, чого не використовували Скотт-Кемерон-Фінчер. Майкл Вінкотт, Рон Перлман та навіть Вайнона Райдер поповнили склад саги. Динаміка і напруга на рівні, технічних можливостей, ясна річ, стало помітно більше. Все виглядає непогано, але…

Але це вже вчетверте, коли Ріплі довелося битися з Чужими. Крім того, Еллен у фіналі третьої частини померла. Віддамо належне творцям чергового сиквелу, вони вигадали, як органічно повернути її та адекватно вписати це у нову історію. Ріплі клонували (з однієї з численних спроб нарешті вдало). Оскільки у тілі Ріплі, кров якої взяли для клонування, сидів зародок ксеноморфа, то й у тілі клону на рівні ДНК залишилося щось від Чужого. Це дозволило і побудувати нову лінію сценарно і ситуаційно (ксеноморфи не хотіли вбивати героїню Вівер, вона була для них “своєю”), і додати нових рис в звичний образ. Ріплі стала виглядати більш демонічно, у неї з’явилися не те щоб надздібності, але помітно більш серйозні можливості. Чужі також зазнали мутацій (щоправда, фінального монстра, в якому були риси і класичного ксеноморфа, і людини, навряд чи можна назвати удачею як сценарно, так і тим більше з погляду візуалізації).

Але ще раз: особливих претензій до окремо взятого фільму, скоріше, немає. На статус культового він однозначно навіть не претендує, але й поганим його не назвеш. Навіть із погляду розвитку концепції є деякі плюси. Корпорація остаточно утвердилася у бажанні вирощувати ксеноморфів як смертельну зброю. Вони навіть почали їх дресувати (але щось не пішло не так).

Однак, з погляду розвитку Всесвіту Чужих, складно подолати головний бар’єр – день бабака Еллен Ріплі, яка щоразу після чергового пробудження від довгого сну починає боротися зі зловісними тварями, які хочуть вбивати все, що дихає.

Прометей (Prometheus) 2012

Режисер Рідлі Скотт
Бал IMDb 7.0

Тим логічнішим виглядає рішення творців франшизи зайти з іншого боку: зняти приквел до подій перших фільмів. А заразом спробувати зрозуміти: як взагалі виникли Чужі? Чому вони вбивають тих, хто, насправді, має їх виношувати? Хто їх створив? Навіщо?

Усіх відповідей “Прометей” не дає. І це стало джерелом роздратування для багатьох глядачів. Фільм взагалі незаслужено облаяний і недооцінений значним відсотком аудиторії (хоча в середньому його оцінка на всіх провідних кіносайтах дуже висока). Основною причиною такої нелюбові ми бачимо зміну вектора розповіді та розширення концепції. Для тих, хто хотів прямолінійного кришилова (щось схоже на другий фільм) або камерного космічного горору (як у фільмі першому), дві години нових питань стали тотальною несподіванкою. Як відомо, настрій на фільм визначає дуже багато, тому частина глядачів перебудуватися не змогла.

У “Прометеї” вперше з’являються певні надлюди, які створили Чужих, а заразом, схоже, і нас самих. Крім того, як з’ясовується у процесі розповіді, вони хотіли знищити Землю та її населення з незрозумілих мотивів. Таким чином, з одного боку, ось вони, батьки-творці, творці Чужих, але з іншого боку, навіщо вони це зробили і тим більше, для чого їм загибель нашої планети? Для частини аудиторії це стало цікавим розвитком концепції, а для частини – непосильним тягарем для обмірковування. Звідси і невдоволення “Прометеєм”, який за художніми якостями навряд чи поступається іншим фільмам франшизи (поступаючись, звичайно, при цьому “Чужим” за динамікою).

Новий синтетик, який прийшов на зміну персонажу Ленса Генріксена з другої та третьої частин, стає важливим сценарним елементом. Його роль виконує Майкл Фассбендер. Штучний інтелект в оболонці людського тіла (також штучного) прислуговує людям, контролює політ космічного корабля в момент гіперсну всього екіпажу, висаджується разом із усіма на планету призначення. Однак він виконує чиїсь інструкції таким чином, що частині команди не вижити. Цим кимось виявляється старий персонаж Гая Пірса, господар корпорації, який подібно до всіх глядачів саги про Чужих, шукає відповіді на головні питання: хто нас створив? Навіщо? Що робити далі?

Відзначимо появу у фільмі Шарліз Терон, Ідріса Ельби та Нумі Рапас.

Чужий: Заповіт (Alien: Covenant) 2017

Режисер Рідлі Скотт
Бал IMDb 6.4

Але на повну потужність характер персонажа Фассбендера розкривається у фільмі “Чужий: Заповіт”. І послужливий синтетик постає практично сатаною, настільки підступними виявляються його дії та задуми. Команда корабля, що летить колонізувати нові планети, відхиляється від курсу і потрапляє на планету, на яку сів рятувальний шатл з “Прометея” з героями Нумі Рапас і Фассбендера на борту. Там на них чекає неприємний сюрприз у вигляді вже знайомих нам усім лицехватів та ксеноморфів.

Але головною ударною новиною є фігура синтетика з “Прометея”, що стоїть за усім, що відбувається. Він відправив сигнал на “Заповіт”, він підставив одного за іншим членів екіпажу і підкинув їх Чужим, він використав доктора Шоу (Нумі Рапас) для виношування чергової істоти, ба більше, він бомбардував місто надлюдей та знищив їх усіх за допомогою розробленого ними самими вірусу. Диявол.

І не просто диявол, а розкішне нове відгалуження в концепції розвитку Всесвіту Чужих. Тепер питання та відповіді виглядають приблизно так:

– хто такі Чужі? – істоти, розроблені надлюдьми як біологічна зброя. За словами Ідріса Ельби в “Прометеї”, нова зброя була настільки небезпечною і потужною, що надлюди, які мали достатню кількість мізків у своїх надголовах, вирішили не розробляти її на власній планеті.

– навіщо їх створили? – повторимо, це надпотужна зброя.

– хто їх створив? – певні надлюди, яких ми бачимо і в “Прометеї”, і в “Заповіті”. Вони ж, мабуть, створили і нас.

– чому вони хотіли нас знищити? – тут доводиться перейти до припущень, тому що остаточні відповіді, мабуть, могла б надати фінальна частина трилогії приквелів, але, як ми тепер вже знаємо, створити її ані Рідлі Скотту, ані Ніллу Блумкампу не судилося. Проведемо аналогію: люди створили синтетиків, штучний інтелект, який став настільки самостійним і потужним, що спочатку налякав інженерів (про це синтетик нового покоління розповів своєму попереднику: “Ти лякаєш їх, надто сам собі на умі, надто тямущий”), а потім і зовсім прийняв керування ситуацією в свої руки, знищив десятки і сотні людей і надлюдей, почав будувати свою власну цивілізацію з блекджеком та повіями. Непогано було б такого синтетика знищити, чи не так? Подалі від гріха? Можливо, та сама логіка сформувалася у надлюдей через якийсь час після створення нас. Ми стали надто тямущими, самостійними та небезпечними. Настав час нас знищити.

Широке поле відкривалось би також для наступного (і фінального) “Чужого” у цій гілці розповіді. Крім різних сценарних ходів, можна влаштувати також битву з модифікованими Чужими від Девіда (Фассбендера) (з людьми – наприклад, з екіпажем чергового рятувального корабля, який полетів на пошуки “Завіту”; або з надлюдьми). Підсумком цієї битви може стати логічне пояснення одержимості корпорації Чужими: якщо це був той момент, коли вони побачили їх на повну силу вперше, то, можливо, саме тоді вони й вирішили, що це та потенційна зброя, якою не можна не спробувати не заволодіти.

“Чужий: Заповіт” ставить ще одне питання: чому так багато негативних відгуків про фільм “Чужий: Заповіт”? Незважаючи на високий середній бал на всіх основних кіносайтах світу, як і в ситуації з “Прометеєм”, кількість гнівних чи розчарованих постів у соцмережах зашкалює. Основні причини дві:

– частина аудиторії просто не готова дивитися дві години пошуку відповіді на питання глобального характеру, чи навіть згадувати і співвідносити дані, отримані у різних частинах саги. Набагато легше такий глядач сприймає щось динамічніше і з меншим смисловим навантаженням. Іншими словами, “Вартові Галактики” заходять усім (без будь-яких претензій до “Вартових” – зразкове розважальне кіно), а ось там, де доводиться думати, згадувати, співвідносити… Це вже не так весело і легко.

– ще одна частина глядачів, можливо і була б готова це робити, але дуже давно дивилася “Прометей” та інші попередні фільми (або, як варіант, не дивилася їх зовсім). А перед переглядом “Заповіту” рекомендовано освіжити події саги в пам’яті, інакше можна просто не зрозуміти, що взагалі відбувається на екрані та чому певні деталі мають значення. Повірте, з 2012-го року (вихід “Прометея”) по 2018-й (вихід “Заповіту”), люди багато чого забули. І це видно за окремими коментарями. Що вже казати про більш ранні частини. Коментатори, наприклад, пишуть про те, що “Чужий у “Заповіті” дуже швидко росте і розвивається – це просто нелогічно”. Однак, якщо подивитися будь-яку з частин, починаючи з першої, те саме можна поспостерігати і там.

Є, ясна річ, і більш раціональні коментарі про помилки та невідповідності. Але частину з них можна віднести не лише до “Заповіту”, а й до інших фільмів франшизи. Зрештою, це ж горор. І якщо один із членів екіпажу не буде йти один в темний далекий відсік зі словами “я зараз прийду”, то кого взагалі будуть жерти ксеноморфи? Якщо всі стануть компактною групою, спина до спини, зі зброєю напоготові, які, в принципі, будуть шанси у Чужих? Про що тоді знімати кіно? Так, герої не завжди виправдано знімають скафандр на чужій планеті. Так, часом вони надто безтурботно розглядають місцеву флору та фауну, перебуваючи у небезпечній близькості. Це ж кіно. Це закони жанру. Якщо ви не можете абстрагуватися і прийняти їх – краще дивитись документалістику. Інакше розчарування неминучі та нескінченні.

Зрозумійте нас правильно, ми не збираємося відбілювати Скотта та команду і говорити, що все ідеально і помилок немає. Зрозуміло, питання виникають, і їх чимало (чому так легко розбомбити місто надлюдей з одного корабля, наприклад, та й зрештою чому взагалі на планеті цих розвинених істот у цих батьків-творців тільки одне місто?). Але знову ж таки, варто пам’ятати про те, що це художнє фантастичне кіно і всього не поясниш і не врахуєш. Та й який хронометраж вийде у фільму з такими детальними поясненнями? Годин вісім-дев’ять? Хто в такому разі буде це дивитися, якщо частина аудиторії навіть дві години з питаннями та відповідями не витримує?

Крім того, під час створення першого фільму Рідлі Скотту було 42 роки. Тоді, наважимося припустити, йому було в принципі цікаво створювати нового зловісного монстра, якого світ ще не бачив. Цікаво було показати його на екрані, якось зняти його рухи та поведінку. Під час створення “Заповіту” Рідлі Скотту було 79 років. “Чужий” був другим повнометражним фільмом режисера, а тепер за плечима величезна фільмографія. У 79 років наддосвідченому майстру вже не так цікаво просто оживляти небезпечних монстрів. Скоріше, його захоплює філософія створеного ним світу, концепція розвитку Всесвіту Чужих, пошук відповідей на вічні питання. Від екшну в 42 до філософії в 79 – чи це не логічно? Тому, якщо ви очікували на копію “Чужих” – що ж, вибачте. Та й який сенс знімати копії. Краще переглянути оригінал.

Попереду на нас чекає ще один приквело-сиквел, адже його події розгортаються у часовому проміжку між фільмами «Чужий» (1979) та «Чужі» (1986). 

Чужий: Ромул (Alien: Romulus) 2024

Режисер Феде Альварес

Тобто усі ці наші розмови про розвиток Всесвіту Чужих і пошук відповіді на одвічні питання, скоріше за все, будуть тотально проігноровані. Студія розраховує на повернення до основи – космічний горор / космічний бойовик. Напружений екшн, фан-сервіс, задоволені фанати і відповідна каса.

Втім, Феде Альварес виглядає чудовим вибором режисера, а тому ми сповнені не песимізму, а оптимізму. Врешті-решт, ми опиняємось перед великим екраном, щоб на дві години забути про реальність і опинитись у вигаданому світі зі своїми переживаннями та драмою. На це і розраховуємо у серпні 2024.

Підтримайте нашу редакцію, якщо маєте таку можливість.

Читайте також:

Найкращі фантастичні фільми 21 століття

Підтримайте Україну:

• фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
• фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
• Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
• дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt