Я люблю свою дружину, але гроші люблю більше.
Ернест Баркхарт
«Вбивці квіткової повні» (Killers of the Flower Moon) – новий фільм Мартіна Скорсезе, що розчарувався у студійному кіновиробництві і знайшов нових партнерів серед стримінгових сервісів. Для них маестро кримінальної драми знімає як малі форми («Уявіть, що це місто», «Криза особистості»), так і свої епічні картини, такі як «Ірландець» для Netflix, а тепер «Вбивці квіткової повні» для Apple TV+.
Нова стрічка – вестерн на три з половиною години із зірками першої величини (Леонардо Ді Капріо, Роберт Де Ніро, Брендан Фрейзер, Джессі Племонс). Стрічка змальовує епохальне минуле підкорення Америки, тяжку долю корінних американців, які потрапили в жорна прогресу, і притаманний для Скорсезе розпад особистості.
В основі сценарію, який Скорсезе писав спільно з Еріком Ротом («Дюна», «Народження зірки»), лежить однойменна книга Девіда Гренна 2017 року. Історія розгортається довкола серії вбивств індіанців племені Осейджу у 1920-х в Оклахомі. Відтак сеттинг Скорсезе обрав дуже цікавий – завершення епохи ковбоїв на конях з револьверами в диких американських преріях і початок ери нафтових, залізничних, фермерських магнатів. Коней витісняють автомобілі, а бандитів – агенти Бюро розслідувань, очолюване легендарним Джоном Едгаром Гувером.
Ще одна цікавинка стрічки «Вбивці квіткової повні» – індіанці. Осейджу не входили до п’яти цивілізованих племен США, котрі першими перебирали звичаї та побут білих поселенців. Натомість вони старалися зберегти власну віру, мову й незалежність. Проте на заваді стали гроші. Гроші, які індіанці осейджу в достатку отримували від нафтових компаній, що видобували чорне золото на їхніх землях.
В результаті економіка цілих американських містечок розвивалася навколо задоволення платоспроможного попиту зі сторони індіанців. Вони купували автомобілі, прикраси, зброю, ходили в кінотеатри та робили сімейні фото. А білі їм буквально прислужували, хоч і традиційно недолюблювали.
Одним із таких білих стає герой Леонардо Ді Капріо Ернест Баркхарт, який повертається в рідне містечко після участі в боях Першої світової війни. Не маючи особливих талантів і гострого розуму, Ернест влаштовується водієм індіанки Моллі (Лілі Гладстон). Це дуже подобається його дядьку Вільяму (Роберт Де Ніро), місцевому багатію, якого всі звуть просто «Король».
Дядько Вільям займається скотарством, розводячи худобу. На диво для містечка, він не лізе у нафтовий бізнес, тому має хороші стосунки з племенем Осейджу. У той же час старий уміло управляє фінансами, отримуючи прибутки від кредитування та страхування.
Моллі та її сестри для «Короля» як доньки, він знав ще їхнього померлого татка. Тому він підтримує племінника і радить йому легалізувати їхній з Моллі союз. Адже як чоловік корінної індіанки, Ернест матиме право успадкування її прав на нафту, якщо з Моллі щось станеться. А статися може будь що, бо Моллі хворіє на діабет, бо індіанці Осейджу рідко доживають до 50-ти років, зрештою, це все ще Дикий захід, де люди гинуть ледь не щодня.
Цікаво, що Скорсезе та Рот не роблять зі свого фільму детективну історію. Хто, як та навіщо вбиває індіанців стає зрозуміло від початку. Натомість автори зосереджуються на героях Де Ніро та Ді Капріо, з якими режисер так любить працювати. Дядечко виступає дияволом, який спокушає свого племінника, пропонуючи тому «продати власну душу». І чим далі заходять їхні відносини, тим більше лінивий, жадібний і не надто кмітливий Ернест провалюється у прірву безсоромності та підступності.
Це дуже зрозуміла історія, яка в нашій системі координат мала б вигляд локального барона-корупціонера, що тримає місцеву владу та силовиків на грошовому ланцюгу і підключає до «бізнесу» нерозумного, проте відданого кума\свата\зятя. І все йде добре для них, допоки не втручається хороша центральна влада.
При цьому Скорсезе майже не використовує екшн, який очікуєш від вестерну, і відмовляється від інтриги з розслідуванням. Три з половиною години цілковито присвячені моральному падінню персонажу Ді Капріо, і глядачу лишається тільки гадати, як низько він опиниться наприкінці стрічки.
Будь-кому іншому такий підхід і хронометраж не пробачили б, а 200 мільйонів доларів бюджету навряд відіб’ються. Проте 80-річний режисер видає майстер-клас з постановки та монтажу, стрічка сприймається немов довгий роман Джона Стейнбека чи Воллеса Стегнера, який читаєш запоєм.
Не в останню чергу завдяки дуету головних героїв, особливо Ді Капріо, а також автентичним індіанцям. Леонардо віддається грі на повну, явно претендуючи на чергову номінацію на Оскар. Він передає внутрішні зміни його героя усім своїм виглядом: одягом, поставою і, особливо, мімікою. Крупні кадри обличчя Ді Капріо з цієї картини можна використовувати в акторських школах.
Фільм «Вбивці квіткової повні» вийшов ще одним крутим творінням Мартіна Скорсезе, яке критики встигли охрестити його найкращою роботою за останні два десятиліття. Наслідуючи «Таксиста» та «Славних хлопців» він концентрується на моральному розпаді особистості, яке підкріплене блискучою грою Леонардо Ді Капріо та цікавим сеттингом «одомашнення» Дикого Заходу у першій половині ХХ століття.
При цьому стрічка настільки гарно знята й змонтована, що здатна втримати глядачів три з половиною години фактично без детективної складової в сюжеті, екшну чи спецефектів. Попри самоповтори та власне камео, попри моралізаторство про долю індіанців, яким цивілізовані білі люди не принесли нічого хорошого, Скорсезе зумів видати чудове кіно для синефілів і надто нудне для пересічного глядача.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Всі фільми Мартіна Скорсезе, ранжовані від найгіршого до найкращого
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
