Епічна ода Голлівуду від оскароносного Демієна Шазелла
Коли принесли золотий посуд, який було забрано з храму Божого дому, що стояв у Єрусалимі, то пив з цього посуду цар, його вельможі, дружини й наложниці. Вони пили вино та вихваляли божків, зроблених із золота, срібла, міді, заліза, дерева й каменю.
Книга Даниїла, 5:1—31
В український прокат вийшов фільм «Вавилон» (Babylon) – мегаломанський проєкт оскароносного режисера та сценариста Демієна Шазелла («Одержимість»), який він виношував більше десяти років.
Та стався цей фільм лише завдяки успіху мюзиклу «Ла-Ла Ленд», котрий при бюджеті у 30 мільйонів доларів зібрав у прокаті 472 мільйони і завоював шість Оскарів. Після цього Шазеллу вдалося вмовити Lionsgate вкласти 80-100 мільйонів доларів у його епічну задумку тривалістю понад 3 години, з зірками першого ешелону й дорослим рейтингом. Хоч в результаті стрічку випустила студія Paramount.
Щоб зрозуміти, що цей проєкт – бенефіс режисера, у якому він творить усе, що заманеться, достатньо перших 30 хвилин. Саме стільки триває вступ, у якому на екрані крупним планом показують чоловіка, на якого сере слон, інший приймає «золотий дощ», відбувається оргія та стається одне передозування. Все це – чергова вечірка на голлівудських пагорбах, і лише зав’язка до фільму Шазелла з непристойно пафосною назвою «Вавилон».
Непристойного у фільмі вдосталь, від наготи, розпусти, сексу, наркотиків та алкоголю, до вигадливих матюків, зброї, крові, лайна й блювотиння. Непристойно довгий хронометраж уже згадано. Тому й не дивно, що стрічку критики й публіка прийняли неоднозначно, а в прокаті вона потерпіла повне фіаско.
В центрі сюжету одразу декілька персонажів та їхніх історій, котрі розвиваються на зламі епохи, переході від німого до звукового кіно у другій половині 1920-х.
Першим нам демонструють Мануеля «Менні» Торреса (Дієґо Кальва), фіксера, що мріє долучитися до магічного світу кіно, натомість розвозить п’яних чи обдовбаних зірок по домівках та лікарнях, виконує їхні забаганки та розрулює проблеми. Проте він вперто йде до своєї мети: «долучитися до чогось великого, більшого за його життя, вічного».
Наступною на сцену вихором залітає Марго Роббі, що зіграла Неллі Ла Рой. Ла Рой – молода провінційна дівчина, нестримна, неначе торнадо, й весела, як циркова трупа. А всередині сумна й змарніла, як канонічний клоун. Дівчина, звісно, мріє бути зіркою. Вірніше, вона вже зірка, адже «зіркою не можна збиратися стати, ти або нею є, або ні». Тому Неллі просто усіма способами добивається того, аби її талант помітили. Цю роль Демієн писав для Емми Стоун, з якою працював над «Ла-Ла-Лендом», проте вона не змогла через неспівпадіння графіків зйомок.
Головний же персонаж, магніт на постері й декламувач глибоких монологів – Бред Пітт, що виконав роль найдорожчого актора Голлівуду Джека Конрада. Як годиться справжній суперзірці, він нещадно п’є, одружується й розлучається з періодичністю раз на місяць і мріє бути не просто актором, але й творцем. Конрад постійно вигадує влучні фрази й діалоги, як от «Hasta la vista, baby», і роздумує над новою кіномовою.
Коли ж нова кіномова з’являється – звукове кіно – герої від цього лише програють. І неважливо, хто ти. Чи молода зірка Неллі Ла Рой, що лише сходить на голлівудський небосхил завдяки своєму вмінню пустити сльозу, чи дві сльози, чи півсльозинки, та скільки заманеться режисеру, аби лише не повертатися у старе жахливе помешкання. Чи маестро Конрад, що знявся у понад 80 стрічках, завоював любов публіки й рекордні гонорари, може напитися, як свиня, а потім увійти в кадр і видати гру, що заворожує.
Фабриці зірок однаково на таланти й регалії. Коли змінюються вимоги, ти або їм відповідаєш, або зникаєш в небутті. Про це фільм Шазеля невпинно повторює глядачу. Кожен з його героїв так чи інакше допомагає будувати цей Вавилон, що тягнеться до небес. Проте нікому не судилося дочекатися тієї миті, коли він їх таки дістанеться.
А отже, не дочекатися спокою й відпочинку, лише невпинно гребти, як раб, чи працювати батогом, як наглядач на галерах. В залежності від ролі. І жодна роль не дасть гарантії щастя, максимум – увійдеш в історію, якщо пощастить.
Зате точно зрозумієш, що на піку кар’єри втриматися просто неможливо, і опинишся перед складним вибором: змиритися із забуттям і чекати моменту, раптом нащадки струсять порох з кіноплівки й запустять твій старий шедевр, можливо ще й запросять на церемонію «за заслуги», чи не змиритися і припинити це все власноруч.
Фільм «Вавилон» вийшов епічною мегаломанською одою Голлівуду, як фабриці мрій, в якій Демієн Шазелл, здається, втілив усі свої бажання. Він обрав велику і яскраву епоху, коли кіно переживало чи не найбільші пертурбації у своїй історії, а мораль була далеко не на першому місці, адже до Кодекса Гейза залишалося ще декілька років.
Шазелл вигадав сюжет та героїв, які так чи інакше відсилають до реальних людей та подій. Неллі Ла Рой списана з Клари Гордон Боу, відомої It-girl 1920-х. Джек Конрад вочевидь натхненний Джоном Ґілбертом, зірко ю німого кіно, чий голос публіка не сприйняла у звукових картинах.
Стрічка Шазель пронизана любов’ю до кіно, як нещодавні «Фабельмани» Стівена Спілберга. Тільки, якщо у Спілберга розповідь велася через призму сімейної coming-of-age драми, у Шазелла це бурлеск вечірок і зйомок з купою гумору, частіше чорного, що зрідка перемежається важливими монологами про кіно для простих людей, про тяжку ношу таланту і ще тяжче розуміння його відсутності, про кінокритиків та кіновиробництво.
Звичайно, картина вийшла затягнутою. Є епізоди, які явно випадають, наприклад, ціла сюжетна гілка з Тобі Маґваєром у ролі гангстера. Хоча спершу заявляли, що він гратиме Чарлі Чапліна, якого тепер у стрічці лише неприємно згадують. Його легко можна було б викинути, якби Тобі не виступав одним із продюсерів фільму.
Проте Шазель видає просто прекрасні епізоди зйомок, демонструючи старий Голлівуд, де кіношники сміються над бажанням масовки отримувати почасову оплату за сцени, в яких їх напевне поранять, а може й скалічать чи вб’ють. Де режисер може розбити десяток камер під час зйомок батальної сцени, бо спроба є лише одна, піротехніка заряджена, а сонце ось-ось зайде за горизонт. Чи раннє звукове кіно, де постановник матом криє акторку, яка у сцені стала за двадцять сантиметрів від позначки, й мікрофон не записав її репліки, а оператор непритомніє у свої кабінці, замкнений заради звукоізоляції разом із камерою, що нещадно гріється.
«Вавилон» – це синефільське зізнання творця в коханні до своєї індустрії у форматі драмеді. Можна його критикувати за надто пласкі жарти й сортирний гумор, чи любити за бурлеск голлівудської тусовки, що для публіки винайшла заміну релігії, тож тепер її апостоли гуляють, як колись вавилонські правителі. Можна сперечатися щодо вторинної драми більшості персонажів, наприклад темношкірого героя, що з закадрового музиканта стає кінозіркою, а потім відмовляється від слави заради почуття власної гідності. А можна любити за персонажа Джека Конрада, як уособлення тяжкої долі справжньої кінозірки.
Можна справедливо назвати кіно затягнутим, бо Шазель під кінець просто виливає на екран власні почуття як нарізку з культових картин, яка не має ніякого відношення до епохи, зображеної у стрічці. А можна згадати останній фільм Тарантіно, котрий точно так же звинувачували у синефільському захопленні й відсутності почуття міри. До речі, сценарій «Вавилону» на зйомках «Одного разу в Голлівуді» прочитали обидва актори, і Ді Капріо, і Пітт. І врешті Пітт зіграв Конрада, який багато в чому перекликається з персонажем Ді Капріо з фільму Тарантіно.
Проте сама можливість зняти подібне дороге, довжелезне кіно з дорослим рейтингом, яке то несеться вихором чорного гумору, то завмирає німим фільмом на екрані маленького кінотеатру, в епоху сиквелів, триквелів, рімейків та спінофів, що прораховані до долара, й випустити його в прокат, а не на стримінгу – хіба це не найкращий доказ того, що фабрика під назвою Голлівуд ще здатна виготовляти мрії?
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі фільми режисера Демієна Шазелла
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
