Цей вогонь не пече. Рецензія на мультфільм “Стихії”

17.06.2023 Рецензія

– А якщо я тебе випарую? А якщо ти мене загасиш?
– Давай почнемо з малого.

В прокат вийшов 27-й мультфільм студії Pixar – «Стихії» (Elemental), перша стрічка студії на великих екранах з часів початку пандемії коронавірусу. Він перебував у розробці впродовж 7 років, художники починали працювати над ним з домівок під час локдауну, переглядаючи для натхнення відеотури з різних міст. Саме «Стихії» закривали цьогорічний Каннський кінофестиваль.

Головні герої – Теплинка і Плин належать до різних світів, яким не судилося не те що бути разом, а навіть зустрітися. Він походить із заможної родини і живе у фешенебельному районі, вона – на горищі сімейного магазину у кварталі іммігрантів. Проте сама доля втрутилася, зробивши так, щоб спільні випробування познайомили цю пару, і вони закохалися одне в одного. А там де кохання, не страшні жодні перепони і забобони.

Це короткий синопсис мультфільму, який, прямо скажемо, ніяк не в’яжеться з реноме вигадників та експериментаторів студії Pixar. Подібні мелодрами – це радше вотчина Disney. «Леді та блудько», «Покахонтас», «Русалонька», студія Волта Діснея не раз зверталася до вічного сюжету «Ромео і Джульєтти», переміщаючи події в різні епохи і світи.

«Стихії» (Elemental)

Так само тепер зробили й Pixar за сценарієм Джона Гоберґа та Кет Ліккел (серіал «Американська домогосподарка») і Бренди Хсю (серіал «Як я познайомився з вашою мамою»). Екранізував їхню історію Пітер Сон, який у 2015 відзначився не надто вдалим «Добрим динозавром».

Головна відмінність картини Pixar полягає в тому, що персонажі – це стихії. І це цілком відповідає підходу студії, яка славиться своїми незвичними антропоморфними героями. Тож Теплинка – це вогняне дівчисько, запальна, швидка й готова спалахнути від люті будь-якої миті. Плин – водяний, чутливий плакса, м’який, як морська хвиля, і неочікувано добросердечний як для холодної стихії. Живуть вони кожен у своєму районі міста Стихієва, і не перетнулись би, якби не аварія в будинку-магазині сім’ї Теплинки.

«Стихії» (Elemental)

Від себе Пітер Сон додав проблематику емігрантів. Як колись його батьки емігрували з Кореї, так і сім’я Теплинки прибула в Стихіїв у пошуках кращої долі. Проте загальне враження від картини це не виправляє. Адже це звична історія, натхненна «Знайомством з батьками» Джея Роуча та «Вгадай, хто завітає на вечерю» Стенлі Крамера, де герої мають здолати сімейні й соціальні забобони, аби бути разом. І саме сила кохання і взаємна підтримка дозволяє їм виступити проти волі батьків та відстояти своє право обирати власний життєвий шлях, а не жертвувати власними бажаннями заради інших.

Такий сюжет в дитячому мультфільмі виглядає настільки дорослим, що більшість маленьких глядачів навряд второпають, що ж відбувається на екрані. Тим паче, більшість цікавих моментів, пов’язаних з жителями Стихієва, зав’язані на фізичних властивостях персонажів, тож не будуть зрозумілі малечі. Водяні, вогнярі, ґрунтовики та повітряні герої виглядають дуже мило, але їхні жарти зазвичай надто обережні, немов у випускній роботі відмінника.

«Стихії» (Elemental)

Мультфільм «Стихії» вийшов надто діснеївським за виконанням, пропонуючи банальну історію з передбачуваними сюжетними ходами та стерильним гумором. Стрічку не рятує навіть цікавий сетинг та прекрасне візуальне виконання Pixar. Щоб згенерувати таку кількість 3D персонажів студія навіть розширила свої обчислювальні потужності. Проте авторам не вдалося зробити ані веселої дитячої розваги, ані дорослої драми про стосунки, натомість вони створили красиву й передбачувано нудну мелодраму.

P.S. Те ж саме можна сказати про першу за 5 років короткометражну роботу, якими Pixar раніше завжди відкривали власні картини. Цього разу глядачам запропонували нічим не вражаючу стрічку зі старими персонажами з мультику «Вперед і вгору».

Дмитро Сидоренко

«Стихії» (Elemental)