Франція. Армія. Жозефіна. Рецензія на фільм “Наполеон”

Злидні довели людей до революції… а революція – назад у злидні.

В прокат вийшов «Наполеон» (Napoleon) – новий фільм Рідлі Скотта про епічну постать першого французького імператора. Хоча доля непересічної історичної постаті стала лише тлом для вираження ставлення автора до долі власної країни, та українським глядачам буде цікаво подивитися, як Голлівуд ставить історію континентальної Європи собі на службу, не надто заглиблюючись в її суть.

Зняти стрічку про Наполеона Рідлі хотів ще півстоліття тому після того як прочитав сценарій Стенлі Кубрика для так і не знятого фільму. Кубрік провів купу досліджень про Наполеона, проте проєкт відмінили через провал стрічки «Ватерлоо» 1970 року. Його друг Стівен Спілберг взявся продовжити задум Кубрика у вигляді мінісеріалу для НВО ще десять років тому, але досі не закінчив роботу.

Основою картини «Наполеон» Рідлі Скотта став сценарій Девіда Скарпи, з яким вони зробили «Усі гроші світу». Підготовку Скотт почав одразу після завершення зйомок «Останньої дуелі» у 2020 році. Проте пандемія коронавірусу змінила плани, зйомки відкладалися, першу студію-замовника 20th Century Studios змінила Apple, яка випустить фільм на своєму стрімінгу, а в кінотеатрах – її партнер Sony.

Для Apple це вже друга стрічка, після «Вбивць квіткової повні» Скорсезе, вартістю 200 мільйонів доларів. Відбити таку суму – задача нині неординарна, тому, як і картину Скорсезе, «Наполеона» варто вважати іміджевим проєктом для розкрутки платформи каліфорнійського виробника смартфонів.

Через коронавірус змінилась не лише студія, але й акторка, яка мала зіграти Марі-Жозеф-Роз Таше де ля Пажері, майбутню імператрицю Франції Жозефіну. Джоді Комер, яку Рідлі зняв в «Останній дуелі», випала з проєкту через неузгодженість графіків, а на її місце запросили Ванессу Кірбі. Роль їй дісталася чимала, потенційно оскароносна, хоча її і порізали для кінотеатрів. Зате Скотт обіцяє випустити в цифрі режисерську версію у понад чотири години, де Жозефіна засяє на повну.

Виконавець же головної ролі був з проєктом від початку й до кінця. Таким чином Хоакін Фенікс возз’єднався з режисером, який в далекому 2000-му році зняв його у своєму «Гладіаторі». До речі, продовження «Гладіатора» – наступна робота Скотта та Скарпи. Хоча Фенікс там не зіграє, проте навряд він образиться на режисера, адже роль Наполеона – це безперечна номінація на Оскар наступного року. Впевнений, в уяві сотень тисяч американців Наполеон тепер буде саме таким, яким його зобразив Фенікс – вічно насупленим, неговірким та неоковирним, зате з жагою до перемоги.

Сюжет стрічки стартує від кінця монархії у Франції 1789 року і фінішує смертю першого французького імператора. Поміж цим нам пропонують одразу три кінорозваги. Перш за все, це Французька революція та її наслідки. Рідлі Скотт не став повторювати помилки «Останньої дуелі» і надто заглиблюватися в історичні деталі. Доволі уривчасто та хаотично він змальовує повстання французького павперизованого населення проти правлячої еліти, роздрай в політичних колах та імпотенцію нової влади, яка вдається до терору, проте не здатна принести людям, тепер гордо названих громадянами, обіцяного покращення після падіння марнотратної королівської сім’ї.

На фоні цього до влади приходить умілий капітан-артилерист Наполеон Бонапарт, який спершу придушує контрреволюційне повстання монархістів, а далі швидко здіймається по щаблям армійської кар’єрної драбини, здобуваючи для Франції одну блискучу перемогу за іншою. 85-річний режисер уміло відтворив ключові воєнні подвиги Наполеона – битви при Тулоні, Аустерліці, Ватерлоо та взяття Москви.

Хоча, справедливості заради, варто відмітити, що дійсно видовищними вийшли лише перша його битва – за порт Тулону, та битва на озері під Аустерліцом, в яких коней розривають ядра, а цілі армії йдуть під воду під величну музику. В решті випадків не вистачало ані масштабу постановки, ані роботи камери, а відірваними кінцівками й кривавими сценами сьогоднішніх глядачів не здивуєш.

Дійшовши до Африки, як його кумир Александр Македонський, й прислухавшись до мовчання тисячолітньої мумії, Наполеон повертається назад до Франції, щоб повернути собі свою дружину і свою країну. Зробить він це не раз, до речі, але чи буде з того толк – ось головне запитання.

Рідлі Скотт, який легко пропускає в оповіді місяці й роки, бо все-одно американці не знали і не знатимуть історію Наполеонівських воєн, прагне показати лише те, як одержимі владою правителі намагаються здобути прихильність підданих перемогами. А потім не розуміють, чому їх не дочекалася дружина, чи розлюбили громадяни. Саме тому в фіналі режисер наводить поряд з виграними битвами – втрати французької армії, а не здобутки корони. Бо якщо король витрачав даремне казну, то імператор – людей.

Стосунки з дружиною Жозефіною – це третя складова стрічки. Наполеона не просто так називали дикуном без манер, він не лише політикою займався погано, але й кохати не надто вмів. Тому підміняв кохання жагою володіння. Стосунки Бонапарта з офіцерською дружиною, яка стала вдовою, коли революція іронічно погубила її чоловіка, виглядають на екрані як постійна гра в домінацію, в якій партнери міняються ролями. І може все б так і продовжувалося, якби жінка змогла виконати своє головне завдання перед країною – народити спадкоємця престолу. Зрештою Наполеон все одно проміняє дружину на країну, щоб в результаті не втримати ні ту, ні іншу.

Фільм «Наполеон» вийшов красивим, хоч і дещо старомодним історичним епіком, який поєднує прийоми байопіку, мелодрами та воєнно-політичної драми. Не заглиблюючись в історію та деталі, Рідлі Скотт показує своїм співгромадянам, котрим байдужа історія Франції, до чого приводять країну революції та революціонери, які раз за разом завойовують серця простих людей промовами про велич держави та прості рецепти успіху через руйнацію старих інститутів. От тільки отримавши владу, вони забувають збудувати нові інститути, а всенародну любов намагаються підтримувати нікому не потрібними перемогами деінде, а в критичний момент взагалі повертаються спиною до своїх підданих і ніколи не визнають помилок. Як промовляє Наполеон у фіналі стрічки:

«Я першим визнаю свої помилки. Просто я їх не роблю».

Недвозначне кіновисловлювання напередодні нових президентських виборів, де один кандидат, як колись Наполеон, намагатиметься повернути собі втрачену владу, вкотре обіцяючи велич країні. Кандидат, якого сам Рідлі Скотт назвав психом.

Сидоренко Дмитро

Читайте також:

Найкращі історичні фільми всіх часів

Підтримайте Україну:

• фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
• фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
• Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
• дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt