Так я став смертю, руйнівником світів.
Індуїстське писання
У прокат вийшов найочікуваніший фільм року – «Оппенгеймер» (Oppenheimer) Крістофера Нолана. Не можна придумати кращого моменту для виходу стрічки про «батька атомної бомби», аніж 2023 рік, коли світ завдяки росіянам знову опинився на межі ядерної війни.
Востаннє Нолан випускав своє кіно у 2020 році. То був «Тенет», яким він хотів урятувати кінотеатри в епоху ковіду й локдаунів, проте касові збори були недостатні, тому Warner Bros. поспіхом випустили кіно на свій стрімінг. Через це Нолан розсварився зі своїми багаторічними партнерами і нову стрічку зробив вже для Universal Pictures. Наступне ж кіно вийде невідомо коли, адже Нолан підтримує страйки сценаристів та акторів Голлівуду і не починатиме розробку нового фільму до їх завершення.
В основу сюжету нової картини покладена книга «Американський Прометей: Тріумф і трагедія Роберта Дж. Оппенгеймера» написана Каєм Бердом і Мартіном Дж. Шервіном у 2005 році. Свою стрічку Нолан поділив навпіл, назвавши частинки за типами ядерних реакцій: синтез та розщеплення. Цілком очікувано, режисер знову відкинув часовий таймлайн і вільно перемішує сцени з різних років життя героїв. Відрізнити їх можна лише за візуальною подачею. Життєпис Оппенгеймера, його вільну інтерпретацію Нолан демонструє у кольорі, а об’єктивну реальність подано у чорно-білій гаммі.
Хоча зручніше розглядати тригодинного «Оппенгеймера» як три фільми різних жанрів, що змонтовані докупи після уважного опрацюванням Ноланом історії та його особистих висновків з неї. Перший – це байопік про молодого та затятого вченого Роберта Дж. Оппенгеймера, поглинутого вивченням фізики та квантової механіки. Він настільки пристрасно ставиться до роботи, що забуває їсти, штовхаючи наукові знання у власній царині досліджень за горизонт відомого людству.
Для цієї частини Нолан зафільмував більше світових університетів, ніж ви бачили в будь-якій іншій картині. Саме в стінах Кембріджу, Калтеку, Берклі та інших Роберт втамовує свою жагу до знань, намагаючись зібрати докупи результати роботи інших геніїв його часу. Не оминув режисер і особисте життя героя, яке тоді було не менш насиченим, аніж його наукова кар’єра. Для цього на екрані щораз оголюється Флоренс П’ю, через що фільм отримав дорослий рейтинг, вперше для Нолана з часів «Безсоння». А Емілі Блант напивається і ллє сльози, демонструючи нелегку долю жінок, що зважилися стати дружинами геніїв.
Друге кіно всередині кіна – це історична драма про «Американського Прометея», який виводить США в лідери атомних перегонів, створивши славнозвісну плутонієву бомбу «Трійця» (на честь божого триєдинства). В цій частині герой постає перед нами зухвалим Оппенгеймером, який не боїться керувати «Мангеттенським проєктом» вартістю 2 мільярди доларів, тривалістю 3 роки і кількістю залучених працівників, яка перевалила за 4 тисячі людей. В той час для Роберта було лише одне обмеження, висловлене куратором проєкту полковником Леслі Гровзом: «Тільки світ не підірвіть».
Геній Оппі дозволяє американцям першими застосувати бомби – уранового «Малюка» в Хіросімі та плутонієвого «Товстуна» в Нагасакі, таким чином закінчивши Другу світову війну і ставши по суті світовим поліцейським з наймогутнішою зброєю на планеті. Для цього кіна Нолан, який зневажає комп’ютерні спецефекти, відтворив реальне закрите містечко у Нью-Мексико з полігоном та відзняв реальні вибухи. Адже за його словами намальований вибух може бути дуже красивим, але лише реальний здатен викликати страх.
Знімав стрічку Крістофер на 70 мм плівку IMAX, і 30 кінотеатрів у світі отримали бобіни вагою 272 кг і довжиною стрічки 18 км. Решті, і українцям у тому числі, покажуть цифрову версію. Проте запевняю, відеоряд і, особливо, звук в картині такий, що перегляд в IMAX вважайте обов’язковим для повноцінного досвіду.
Третій же фільм у фільмі – це судова драма, що за формою нагадує документальне кіно. Чорно-біла гама, стиль зйомки, камерність локацій – все тут максимально передає атмосферу реального життя. Життя, в яке Оппенгеймер потрапив після закінчення проєкту. Коли він нарешті прозрів від сліпої пристрасті до роботи, від своїх лівацьких політичних переконань, коли зрозумів, що створивши бомбу, він не зупинив війну, а розпочав нову – «Холодну», яка ще більше підвищила градус воєнної істерії, дала початок Маккартизму, який і перемолов «Американського Прометея». Адже геній – не означає мудрий, бо мудрість нерідко приходить не в результаті відкриттів, а в результаті помилок, почасти дуже гірких.
Кожна з трьох умовних частин «Оппенгеймера» в тій чи іншій мірі заслуговує на життя сама по собі, але складені докупи професійним монтажем Нолана, вони утворюють справжній кінотриптих, гідний музею. Не в останню чергу завдяки виконавцю головної ролі – Кілліану Мерфі, який пропустив через себе і відобразив на екрані усі етапи життя Оппі.
З цієї точки зору «Оппенгеймер» – це найкращий фільм Нолана, адже йому вперше вдалося завершити те, що він почав ще у «Переслідуванні» та «Мементо» на початку кар’єри – показати повний цикл подорожі свого героя від світла до темряви і назад. Відкинувши екшн і надмірну складність наукових ідей, зосередившись на реальних подіях, які змінили світ, Нолан зміг розказати по-справжньому захоплюючу історію людини, чого раніше йому не вдавалося. І найкращим доказом цього стане номінація на «Оскар» для Кілліана.
Також варто відзначити роботу Роберта Дауні-молодшого, котрий зіграв міністра торгівлі США Льюїса Штрауса. Адже з-поміж Метта Деймона, Бена Сефді, Рамі Малека, Дейна ДеГаана, Джоша Гартнетта, Кеннета Брани, Ґері Олдмена та інших зірок, яким дісталися ролі науковців, військових та навіть президента США, саме героя Дауні-молодшого Нолан вирішив зробити антагоністом для Оппенгеймера, протиставивши науковця політику, пристрасть – прагматизму, гуманізм – холодному розрахунку й політичній доцільності, вагу слави – вазі політичного впливу. Як висловився герой Дауні-молодшого: «Влада завжди в тіні», адже саме там перебував Штраус, поки Оппенгеймера ставили на обкладинку журналу «Тіме».
Фільм «Оппенгеймер» вийшов прекрасною тригодинною історією про дуалістичне протиставлення пізнання світу і його збереження. Нолан показує, як людський геній здатен не просто осягнути, а й змінити світ, особливо, якщо діяти разом. Водночас будь-який крок уперед може стати кроком у прірву, і людина з ресурсами та без обмежень може легко зруйнувати цілий світ.
Оппенгеймер вважав, що рятує людство від нацизму, а виявилось, натискаючи червону кнопку, він дає старт «Холодній війні» з комунізмом. Воістину добрими намірами вимощена дорога до пекла, і ніхто не знає, де потрібно прокласти межу людській цікавості, аби ми не знищили самі себе. За Ноланом ця межа лежить десь у царині людської моралі, хоча пацифічні заклики персонажів впродовж усього фільму раз за разом не знаходять підтримки у тих, хто має реальну владу. «Оппенгеймер» демонструє, що опиняючись перед ризиком знищити собі подібних, або й цілу планету, людина все одно натисне кнопку, якщо таку кнопку їй дати.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Всі фільми Крістофера Нолана, ранжовані від найгіршого до найкращого
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
