For here, am I sitting in a tin can
Far, above the world
Planet Earth is blue
And there’s nothing I can do.
David Bowie, «Space Oddity»
Новий оригінальний мультфільм «Еліо» (Elio) від Disney/Pixar розпочинається незвично серйозною нотою: головний герой, хлопчик Еліо, постає перед глядачами як дитина, що бореться з горем після втрати обох батьків у трагічній аварії. Тепер його виховує старша сестра, яка працює у центрі спостереження за космосом, і яка через появу Еліо в її житті відклала свої мрії стати астронавтом. Тож з перших кадрів глядач розуміє, Еліо – самотня душа, що відчуває себе не те що одиноким, але навіть зайвим. Не дивно, що хлопчик захоплюється ідеєю позаземних цивілізацій і мріє, аби інопланетяни забрали його з цієї нестерпної Землі.
Це бажання, звісно, збувається. Його підхоплюють інопланетні посланці, які помилково вважають малого вельмишановним представником Землі. Але момент доєднання Еліо до міжгалактичної ради, такого собі аналогу Галактичного Сенату із «Зоряних війн», псує агресія однієї войовничої раси. Тож замість насолоджуватися новими знайомствами і, нарешті, відчути себе вартим уваги, Еліо доводиться стати захисником цілого космосу.
Такий сюжет вигадав Адріан Моліна, що працював над оскароносним «Коко», та Майк Джонс – сценарист чудового мульту «Лука». Моліна також виступив і режисером «Еліо», а допомагали йому Домі Ші («Я – Панда») і Мадлен Шарафян (короткий метр «Нірка»).
Та попри високий концепт, Еліо відчувається відверто старомодним. В епоху цифрового покоління, що її визначають штучний інтелект, роботи та гаджети, Pixar подає нам героя, який не грається з планшетами і не програмує, натомість носить дуршлаг замість капелюха та налаштовує запилений аматорський радіопередавач, щоб зв’язуватися з позаземними цивілізаціями. Це чарівно, в ретро-стилі, але мультфільм ризикує не достукатися до покоління альфа.
Візуально «Еліо» відшліфований, барвистий і сповнений округлих іграшкових дизайнів персонажів, у яких Pixar досягла майстерності. Інопланетяни милі, анімація гладка, проте важко вказати на будь-який візуальний елемент, що прокладає нові шляхи, чи персонажа, який би завірусився. «Еліо» навряд чи породить франшизу або стане хітом. Це чуйна самостійна історія, щира та добре зроблена, але без іскри більш сміливих проєктів Pixar. Навіть ідея зробити героя однооким виявляється лише тимчасовою латкою, як приклад небажання авторів ризикувати.
Сюжетно мультфільм старається поєднувати гумор для дорослих і емоційні моменти з дитячими настановами, щоб утримати увагу малої та дорослої аудиторії. Іронія та геги для батьків тут працюють на славу. Чого лише вартий епізод, коли ціла міжгалактична рада, яка високочоло розмірковує, чи приймати Еліо у свої ряди, стикається з агресором, всі вони не знаходять нічого кращого, аніж швиденько зібрати валізи і змитися. І лише маленький Еліо розуміє, що так не годиться, і аби довести свою гідність місця у раді, він йде самотужки розбиратися з нападниками. Чим це не аналогія до агресії росії, проти якої виявилися безсилими розвинені країни Заходу, а щитом для них стала Україна, яка десятиліттями доводить, що гідна бути членом ЄС та НАТО?
Проте дитяча складова виявилася слабшою. І річ не тільки у вже згаданій застарілості й відірваності від сучасних трендів, тут просто не вистачає моментів, які б чіпляли увагу маленьких глядачів усі годину-сорок хронометражу. Та ще й фінальна ідея про те, що сім’я – це головне, і близьких треба приймати з усіма їхніми тарганами у голові, ба більше, заради сім’ї треба відмовлятися від власних мрій – це трохи не в’яжеться з сучасними уявленнями про те, що на першому місці у себе повинні бути саме ви.
Мультфільм «Еліо» вийшов традиційно якісним творінням студії Pixar, якому проте не вистачає драйву й ризику, натомість він грає на ностальгії за безкрайнім космосом з минулого століття і пропонує боротися з самотністю, що так притаманна людському мікрокосму, за допомогою традиційних цінностей і застарілих догм, мовляв, родину не обирають. Це мило, але також сприймається як безпечна мораль у час, коли очікуєш більш багатошарових й прогресивних історій.
За чутками, бюджет стрічки може сягати рекордних для студії 300 мільйонів доларів. І з такими вихідними даними вона ризикує не окупитися. Бо хоч минула оригінальна робота Pixar – «Стихії» – зібрала в прокаті майже 500 мільйонів, проте зовсім недавно мультфільми про інші світи «Базз Рятівник» та «Незвичайний світ» з тріском провалилися. До того ж «Еліо» нині конкурує з ігровими римейками «Ліло та Стіч» і «Як приборкати дракона». Хоча хтозна, може людство настільки втомилося від того жахіття, що відбувається нині у світі, що готове втекти від нього навіть у космос, бодай і мультиплікаційний.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Найкращі мультфільми всіх часів
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
