«Коли твій головний актор собака, традиційні правила кіновиробництва летять у вікно», – каже Бен Леонберг, режисер горору «Хороший хлопчик», який виходить в український прокат 9 жовтня.
Фільм, який наразі має 91% «свіжості» на Rotten Tomatoes, є справді унікальним, оскільки песик тут не просто в центрі історії, але ми буквально спостерігаємо за подіями його очима. І події ці є доволі моторошними. Вірний ретривер Інді (якого грає власний собака Леонберга) переїжджає у старий заміський будинок разом зі своїм хазяїном Тоддом (Шейн Єнсен із серіалу «Закон і порядок»). Поки Тодд не помічає нічого незвичайного, Інді, завдяки своїм загостреним собачим чуттям, одразу відчуває зловісну присутність потойбічних сутностей. І коли темні сили починають полювання на Тодда, собака змушений вступити у нерівний бій, щоб захистити свого найкращого друга.
Для Леонберга «Хороший хлопчик» є повнометражним режисерським дебютом, хоча Бен зовсім не новачок в аудіовізуальній індустрії: він багато років працював у галузі продакшену теле- і VR-контенту та комерційної реклами і наразі викладає кіновиробництво на бакалавраті Університету штату Монтана. Тож Леонберг знав, що робить, коли взявся за цей амбітний і технічно складний незалежний проєкт, де він також виступив співавтором сценарію (разом із Алексом Кенноном), оператором і співпродюсером (разом із своєю дружиною Карі Фішер). Як саме знімався «Хороший хлопчик» Бен Леонберг докладно розповів виданням Variety і AV Club, а ми зібрали найцікавіші подробиці з обох інтерв’ю.
Від короткометражки до повного метру
За словами Леонберга, сама концепція фільму народилася в нього, коли він замислився над популярним тропом фільмів жахів – коли з перших кадрів нам показують милого песика, та звикати до цього героя не варто, адже вже в другому акті на собаку, скоріше за все, чекає жорстока загибель. «І я подумав – а що, якщо розказати історію про собаку, який не помирає, але переживає нашестя привидів? Він єдиний, хто, завдяки своїм загостреним собачим чуттям, знає, що насправді відбувається в будинку. Як далеко можна розвинути цю ідею?», – розповідає Бен.
Розвивати її Леонберг вирішив у формі сценарію. А поки той писався, Бен тестував концепцію у форматі короткометражек. «Був такий конкурс короткометражних фільмів The Rode Reel – найбільший онлайн-конкурс, у якому ми брали участь, – пригадує режисер і сценарист. – І там ми виграли Приз журі за найкращий фільм, а Інді був номінований на найкращого актора. А ще там була велика фінансова нагорода, яка стала поштовхом і фундаментом для подальшого створення повнометражного фільму».
Своя домашня зірка
Головна зірка «Хорошого хлопчика» – це власний собака Леонберга і Фішер, якого насправді звати Інді (на честь Індіани Джонса). «Коли я почав писати фільм, то не мав наміру знімати його саме з Інді. Але я залучив Інді до короткометражек, і люди реагували на нього настільки сильно і позитивно, що зрештою він став моїм головним героєм», – пригадує Бен.
Інді – не виставковий пес, а звичайний домашній улюбленець. Але, за словами хазяїна, він все ж знає більше, ніж базовий набір команд. «Я виріс, навчаючи собак, – пояснює режисер. – Не те, щоб мої рідні були професійними кінологами, але я знав, як тренувати собак робити більше, ніж просто приносити м’яч».
Більшість фільмів, у яких беруть участь собаки-актори, передбачає, що у зніманнях задіяні одразу декілька песиків-дублерів, щоб можна було відпрацьовувати повний знімальний день. Але Інді грав у «Хорошому хлопчику» сольно, тож через це знімальний процес сильно розтягнувся у часі, зайнявши загалом три роки. На ці три роки Леонберг і Фішер виняйняли будинок у лісі в Нью-Джерсі, який став їхньою основною знімальною локацією.
«Мене приваблює справді складний продакшен, – зізнається режсер. – Фільми не обов’язково повинні створюватися в режимі спринту. Я раніше бігав на довгі дистанції і тренувався до марафонів. Тож у мене багато терпіння і витривалості».
Команда намагалася максимально підготуватися до кожного кадру, запланованого до знімань у певний день, щоб коли Інді опиниться на майданчику, одразу можна було працювати, поки зірка на щось не відволіклася. «Але частіше траплялося так, що ми витратили купу часу на підготовку, думаємо, що знаємо, що Інді робитиме, а потім він бере і робить щось абсолютно інше! – пригадує Леонберг. – Та іноді те, що він робив, і чого ти не міг передбачити або спланувати, було дивовижним. Деякі з найкращих сцен у фільмі – ті, які Інді робив несподівано».
За словами режисера, виробництво було більше схоже на те, як люди знімають документальні фільми, слідуючи за об’єктом. «Щоб отримати найкращу акторську гру від Інді, проживання собаки на локації в будинку було обов’язковою умовою. І я дуже вдячний мої дружині за те, що вона погодилася жити в «будинку з привидами» протягом трьох років, поки ми знімали цей фільм», – каже Леонберг.
Вже після старту знімань режисер виявив багато переваг роботи саме з власним собакою. «В підсумку я теж зіграв у «Хорошому хлопчику» – в значній частині фільму я є дублером Тодда, хазяїна Інді, – зізнається Бен. – Адже є речі, які Інді зробив би тільки з членом своєї сім’ї. Це наче дрібниці – як-от коли я встаю вранці з ліжка, і Інді протискається між моїми ногами, щоб отримати погладжування перед початком дня. Та саме ці дрібниці показують глибокий зв’язок між собакою та людиною, і я не знаю, чи зміг би я отримати таке з іншим псом. Інді любить Тодда, тому що Тодда граю я».
«Глядач швидко починає співпереживати собаці-протагоністу»
Акторська гра Інді справді виявилася дуже сильною. Песик навіть отримав за неї нагороду The Howl of Fame, перший «собачий» приз в історії фестивалю South by Southwest, де відбулася світова прем’єра «Хорошого хлопчика». Але зафільмувати чотирилапого актора справді було нелегко.
«Актору-людині можна сказати: «Зайди в цю кімнату, стань на цю позначку, подивися у вікно». А з собакою зовсім інша справа, – розповідає режисер. – Керування рухами Інді було викликом, який переважно вирішувався завдяки базовому послуху. Він знає команди «до мене», «сидіти», «місце». Але часто він… не слухає конкретних команд».
Тож за цих ввідних доводилося проявляти винахідливість. «Класичний приклад – сцена, де на початку фільму Інді дивиться в порожній куток кімнати, і він робить класичний собачий нахил голови. Як ми цього досягли? Я просто дав йому команду, якої він не знав. До того він виконував мої інструкції: «До мене! Сидіти! Місце!». І раптом я кажу йому: «Неонова вивіска!» І тоді Інді наче такий: «Що це означає?», – і здивовано нахиляє голову. І коли ми потім прибираємо мій голос, накладаємо звуковий дизайн та музику, то кадр, де собака реагує на той дивний порожній куток, виглядає як справжня акторська гра», – розповідає режисер.
Та була ще одна складність – досягти того, щоб Інді не сприймав камеру як об’єкт, з яким він повинен фізично взаємодіяти. «Нам багато разів доводилося призупиняти зйомки, тому що його ніс торкався об’єктива, а це, знаєте, мокро, – сміється Бен. – Та зрештою він зрозумів, що камера означає, що він повинен щось робити. І, побачивши її, він ставав залученим, знаючи, що є шанс отримати смаколик за те, що зробить щось особливе».
Розмірковуючи над успіхом свого дебютного фільму, Леонберг зазначає, що «глядач швидко починає співпереживати собаці-протагоністу. Іноді потрібно переконувати аудиторію, що герою варто співчувати. Та якщо ви починаєте фільм із милого собаки, то якою б не була його проблема, ми одразу хочемо, щоб у нього все вийшло!». А що зрештою вийшло у Інді – дізнаємося у кіно вже 9 жовтня.
Читайте також:
Найкращі горори останньої декади
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati/dopomogti-viddilennyu
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
