Історія кінематографу налічує безліч жінок, які були піонерками у світі нового мистецтва. Німкеня Лотта Райніґер створювала перші у світі анімаційні фільми за допомогою техніки силуетів. Українка Софія Яблонська знімала перші документальні фільми, а француженка Аліс Гі-Бланше заснувала найбільшу кіностудію в доголлівудській Америці. Однак, ці режисерки так і залишилися невідомі широкій аудиторії поціновувачів кіно.
Видимість фільмів режисерок змінилася не так вже й давно. Рекордним став 2020 рік, коли жінки складали 16 відсотків режисерів, які працювали над найкасовимишими фільмаму (в 2018 році ця цифра була 4 відсотки). Такі режисерки, як Петті Дженкінс, Нікі Каро та Хлої Чжао працюють не тільки над авторськими малобюджетними фільмами, а й створюють блокбастери для Marvel, DC та Disney.
Розповідаємо про 9 сучасних режисерок світу, які продовжують завойовувати кінематограф. Матеріал було створено на підтримку онлайн-кінофестиваля «7+7». Протягом 7 тижнів осені 2021, на цьому фестивалі була можливість безкоштовно подивитися 14 короткометражок від найкращих режисерок України та Великої Британії.
Ясміла Жбаніч
Фільми: «Ґрбавіца», «На шляху», «Куди ти йдеш, Аїдо?»
Режисерка і сценаристка з Боснії і Герцеговини. Її перший повнометражний фільм «Ґрбавіца» отримав премію «Золотий ведмідь» в 2006 році на Берлінале. Всі її фільми рефлексують на тему Боснійської війни, в деяких («Куди ти йдеш, Аїдо?») дія відбувається безпосередньо під час війни. Однак, частіше режисерка зосереджується на тому, як люди проживають досвід війни після її закінчення. Її герої переосмислюють, шо таке нормальне життя та намагаються побороти посттравматичний синдром. Фільми режисерки показують на кінофестивалях у Берліні та Венеції, та номінують на «Оскар».
Саллі Поттер
Фільми: «Орландо», «Вечірка», «Необрані дороги»
Одна з найвідоміших сучасних британських режисерок. Її фільми – це поєднання інноваційної форми та контроверсійних тем. Стрічки Поттер виграли понад 40 міжнародних нагород, включаючи «Оскар» та BAFTA. Про режисерку заговорили після прем’єри фільму «Орландо», який є екранізацією роману Вірджинії Вульф. Цей роман довгий час вважався неможливим для адаптації до екрану. Подальші фільми режисерки меланхолійні, зосереджуються на внутрішньому світі героїв. Це, насамперед, історії дорослішання та вічна тема батьків і дітей.
Софія Коппола
Фільми: «Незайманки-самогубці», «Труднощі перекладу», «Марія-Антуанетта», «Обдурений»
Режисерка, про фільми якої точно всі чули. Більше того, фільм «Труднощі перекладу» з Біллом Мюрреєм та Скарлетт Йоханссон вважається одним з взірцевих фільмів постмодерну. Фільми Копполи найчастіше впізнані за тим, як режисерка створює атмосферу. У її стрічках діалоги відходять на другий план, а емоція передається через освітлення, композицію, кольори сцени та рух камери. До речі, Софія Коппола – донька відомого режисера Френсіса Форда Копполи («Хрещений батько», «Апокаліпсис сьогодні»). Вона розпочала свою кінокар’єру на знімальному майданчику «Хрещеного батька». Однак, і також на щастя, бути акторкою виявилося не для неї.
Нгозі Онвура
Фільми: «Тіло красиве», «Діти кольору кави», «Вітаємо у Террордомі»
Британсько-нігерійська режисерка. ЇЇ короткометражний фільм «Тіло красиве» , який можна буде переглянути на фестивалі «7+7», став комерційно найуспішнішим короткометражним фільмом у Великобританії та входив до ретроспективи її робіт на Нью-Йоркському кінофестивалі. Перший повнометражний фільм режисерки, «Вітаємо у Террордомі», отримав нагороду на Бірмінгемському міжнародному кінофестивалі, Кельнському кінофестивалі та приз глядацьких симпатій на кінофестивалі у Вероні. В своїх роботах Онвура зосереджується на досвіді афроамериканської діаспори, в якій вона виросла. Режисерка розвиває етнографічне кіно, наполягаючи на тому, що тіло є центральним ландшафтом антиімперіалістичного кінематографічного дискурсу.
Лулу Ванг
Фільми: «Прощання», «Посмертний»
Китайсько-американська режисерка та сценаристка, найбільш відома за своїми трагікомедіями «Посмертний» та «Прощання». Останній фільм став справжнім хітом в американському кінопрокаті, зібрав 18 нагород, а Американський інститут кіномистецтва включив його в 10 найкращих фільмів 2019 року. Як казала режисерка: «Голлівуд занадто сильно впливає на людей», і заради правильної культурної репрезентації, вона у фільми задіяла акторів тільки китайського походження. Фільм розповідає історію прощання родини з бабусею, яка смертельно хвора (та не знає цього). Родина влаштовує грандіозне свято, на яке збираються всі родичі.
Келлі Райкарт
Фільми: «Венді і Люсі», «Декілька жінок», «Перша корова»
Американська режисерка та сценаристка. Її роботи відрізняються мінімалістичним стилем та меланхолійним настроєм. Найчастіша тема фільмів режисерки – життя людей робочого класу в маленьких, сільських поселеннях. Вона часто зосереджується на жіночих персонажах та робить їх центром історії стрічки, як у фільмі «Венді і Люсі» з Мішель Вільямс в головній ролі. Останній її фільм «Перша корова» – це дивна історія двох чоловіків, які мріють відкрити свій бізнес (і їх єдина надія – корова, але хай це залишиться інтригою). Режисерка передає на кіноекрані ритми повсякденного життя та тривожний спокій сільської Америки.
Маріель Геллер
Фільми: «Щоденник дівчини-підлітка», «Чи зможете Ви мені пробачити?», «Чудовий день у нашому районі»
Свою кар’єру в кінематографі Маріель Геллер розпочала як акторка (одна з останніх її акторських робіт в серіалі від Netflix «Хід королеви»). В 2015 році вийшов її режисерський та сценарний дебют «Щоденник дівчини-підлітка», який здобув схвальні відгуки кінокритиків, хоча і провалився в прокаті. Наступною її роботою стала трагікомедія «Чи зможете Ви мені пробачити?» з Мелісою Маккарті та Річардом Е. Грантом в головних ролях. Останній її фільм з Томом Хенксом в головній ролі став сенсацією в стилі найскор (або ж надзвичайно добрих та щирих фільмів) та приніс актору номінацію на «Оскар».
Селін Ск’ямма
Фільми: «Водяні лілії», «Шибеник», «Портрет дівчини у вогні»
Французька сценаристка та режисерка. У своїх роботах зосереджується на темах лесбійських стосунків, жіночої тілесності та гендеру. Дебютний фільм режисерки «Водяні лілії» — історія дорослішання 15-річної дівчини, закоханої в ровесницю, очільницю команди з синхронного плавання. Її найвідоміший фільм на сьогоднішній день — інтимна історична драма «Портрет дівчини у вогні», яка на 72-му Каннському кінофестивалі здобула Queer Palm, як найкращий фільм ЛГБТ-тематики. Режисерка є феміністкою, вона одна з ко-засновниць у Франції платформи «5050 до 2020», до якої входять люди з кіноіндустрії, які виступають за гендерну рівність.
Еліза Гіттман
Фільми: «Пляжні криси», «Ніколи, рідко, іноді, часто»
Вже перші короткометражні фільми режисерки намітили її провокативний стиль. Гіттман любить вести діалог з глядачем на складні теми. Після виходу її повнометражного дебюту «Схоже на кохання», журнал «Filmmaker» назвав режисерку однією з 25-ми нових представників незалежного кінематографу. Третя повнометражна стрічка режисерки «Ніколи, рідко, іноді, завжди» розповідає про молоду дівчини із штату Пенсильванія, яка їде до Нью-Йорка, аби зробити аборт. Фільм здобув «Срібного ведмедя» на 70-му Берлінале. Також Гіттман знімає окремі епізоди серіалів Netflix та HBO, наприклад підліткова драма про суїцид «13 причин чому».
