Топ українських фільмів, які не отримали належної уваги
Українське кіно в цілому недооцінене. Мабуть, тільки з початком повномасштабного вторгнення потроху почав зникати комплекс меншовартості і з’являтися справжня зацікавленість у тому, що робиться в індустрії в Україні. Частина робіт отримали належне визнання: “Мої думки тихі” і “Люксембург, Люксембург” Антоніо Лукіча стали справжніми хітами прокату і здобули армію фанатів (другий фільм взагалі був розібраний на цитати); “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука впевнено подолав бар’єр фестивального успіху і здобув успіх глядацький, спочатку в кінотеатрах, а потім і онлайн; “Мавка. Лісова пісня” взагалі стала найкасовішою стрічкою, справивши враження не тільки в Україні, а й за кордоном; були успішні комедії (і були хороші комедії), фільми про війну, переосмислення 90-х, навіть історичні фільми, чого раніше не траплялося. Але, як завжди, багато чого залишилось поза зоною підвищеної уваги.
Фільми нижче у списку могли мати успішну фестивальну історію, могли отримати чимало нагород, але не мали достатньої глядацької уваги. І справа не тільки в касових зборах – за рік виходить щонайбільше 2-3 фільми, які збирають справді багато, справа і в обговореннях в соцмережах і медіа. Звісно, наша оцінка суб’єктивна. Але ми й не намагаємось створити якийсь рейтинг. Ми лише хочемо вчергове привернути увагу до українського кіно, яке варто подивитися. І, так, цей список точно має бути помітно більшим – але ж це і не остання наша стаття з цього приводу.
Отже, читайте і оцінюйте, наскільки цей фільм може бути цікавим саме для вас. Якщо такі знайдете, не забудьте підтримати найкраще незалежне медіа про кіно (так, ми говоримо про наш сайт).
Ля Палісіада (2024)
Режисер Філіп Сотниченко
Так, цей фільм відправляють на Оскар від України (заслужено), але давайте подивимось на речі реально: хто його бачив? Фестивальна історія картини чудова, а що по зборах? Приблизно 1.5 мільйона гривень. Для кіно такого жанру показник хороший, але в сухому залишку це означає, що фільм подивилося 15-20 тисяч глядачів. І він точно вартий більшої уваги.
Ще одна констатація об’єктивної реальності: ми не можемо порадити цей фільм кожному. Він справді доволі специфічний. Але якщо вам подобається нетипове, небанальне, нешаблонне, нелінійне кіно, то цей фільм точно для вас. Після короткого нарису із сьогодення ми переносимося у 90-ті, де проходить розслідування вбивства на Західній Україні. І ми дійсно переносимося у 90-ті, бо ми ніби переглядаємо міліцейську хроніку тих часів, із поганою якістю відео і кодами часу в куті екрану. Вулиці, будинки, інтер’єри, посуд і музика – все показано так, ніби ми сіли у машину часу і знов опинилися в перших роках нашої Незалежності. А найголовніше, ми опиняємось в якійсь петлі безнадії, де слідчі намагаються щось змінити, але чи-то обставини, чи-то чиясь халатність, чи-то фальшиві свідчення – все грає проти них. Фізично відчувається, наскільки складною є робота детективів від МВС України і наскільки сильним може виявитись бажання плюнути на все і просто закрити справу будь-яким чином, аби тільки швидше про все забути.
Виглядає як опис кримінального трилеру, але не все так просто: це ми коротко окреслили синопсис і атмосферу фільму, але при перегляді глядач отримує набір сцен, в яких чимало простору для того, щоб або розібратися, або домислити, що ж там могло відбуватися. Ба більше, перші півгодини взагалі не дуже зрозуміло, що перед нами. Кіно непросте для сприйняття, але якщо ви зможете налаштуватися на потрібну хвилю – повірте, ваші зусилля будуть виправдані. Ми не дуже любимо використовувати слово “артхаус”, коли описуємо фільми (бо воно може означати що завгодно), але тут воно частково доречне: це кримінальний артхаус про 90-ті, в якому спочатку важко розібратися, а потім не стає легше, але отримуєш помітно більше задоволення.
Де можна подивитися: Sweet.tv
Ти мене любиш? (2023)
Режисерка Тоня Ноябрьова
І знов 90-ті – але тепер це вже не артхаус, а драма дорослішання (а тому ми можемо порадити цю стрічку для перегляду помітно більшій кількості людей). Юність головної героїні припадає на 90-ті, коли не тільки вона не знає, куди рухатись, а й вся країна приблизно у такому ж стані. Точніше, вектор є – Кіра хоче стати акторкою, її батьки також зайняті в галузі мистецтва, але як саме пробитися в індустрію (тим більше, що вона на той момент майже зникла)? Паралельно починаються проблеми з батьками, що у такому віці ще важко сприймати адекватно, ну а потім і особисте життя складається доволі хаотично, якщо висловлюватись стримано.
Це не та історія, яка дивує поворотами сюжету – це ніби як звичайне життя звичайної дівчини, яких багато, але те, що відбувається на екрані тримає до останніх кадрів. Тримає не в напрузі, як трилер, а в зацікавленості, що ж буде далі (а хіба не це найголовніше у кіно)?
Це друга повнометражна робота режисерки Тоні Ноябрьової. Перша – чудова тонка комедія “Герой мого часу”, яка розбирає життя пробивного пацана, який приїхав в столицю, щоб закріпитися тут. А друга вже не комедійна, але настільки ж тонка і відверта, без ретуші і пафосу.
Де можна подивитися: Sweet.tv
Стоп-Земля (2021)
Режисерка Катерина Горностай
Трохи просунемось по лінії часу (у приблизно наші часи), але трохи відкочуємось по лінії віку головних героїв – тепер вони трохи молодші, це старша школа. Отже, знову драма дорослішання, але зовсім інша як за часом, так і за атмосферою. Це дебютний повний метр режисерки Катерини Горностай – і ми у захваті чекаємо на її нові роботи, адже це довершений витвір мистецтва. Не можна сказати, що робота пройшла тотально непоміченою, особливо зважаючи на нагороди на різних фестивалях, в тому числі на Одеському кінофестивалі, але хотілося б набагато більшого. Адже для ровесників це певне заспокоєння (схожі проблеми, схожий біль, схожі думки), а для людей старшого віку – не те щоб ностальгія, але приємне повернення в ті часи, коли звернутися до хлопця чи дівчини, яка тобі подобається було справжньою проблемою.
Перша закоханість (і найбільший страх у тому, що на питання із фільму вище в списку, “Ти мене любиш?”, можна отримати негативну відповідь), перший інтерес до тебе (і не завжди з боку того, кого хотілося б), друзі, з якими можна обговорити всі ці найвідвертіші теми (і хтось серед цих друзів також зацікавлений у більшому, ніж просто дружба), школа, постійна ніяковість, переживання, думки про те, ким стати після завершення школи – сюжет просто немає сенсу переказувати, адже в таких фільмах важлива атмосфера, в яку потрапляєш на півтори-дві години. Чуттєве кіно з класними акторськими роботами молоді, більшість якої не є професійними акторами, та влучно підібраним саундтреком.
Де можна подивитися: Takflix | MEGOGO | Київстар ТБ | 1+1
Між нами (2023)
Режисерка Соломія Томащук
От чого в українському кіно справді не вистачає, то це трилерів. І “Між нами” став чудовим зразком жанру – напружений, непередбачуваний, з потужним фіналом і з запитаннями, які він залишає на роздуми глядачу після перегляду. Подібні порівняння робити не дуже доречно, але для того, щоб було зрозуміло, що це за кіно за напрямком – це найбільше схоже на трилери Девіда Фінчера. Це не копіювання чи наслідування стилю режисера, але похмуру атмосферу і несподівані повороти сюжету можна порівняти саме з тим, що ми бачимо в його стрічках “Загублена”, “Сім”, “Гра”.
Молода дівчина живе з чоловіком, який є зразком стриманості та підтримки. Але вона не віддячує йому тим самим – постійні зради, наркотики, істерики та звинувачення. Довго так не могло продовжуватись без проблем: дівчина завагітніла, і навіть не знає, від кого саме. Вона планує зробити аборт, при чому тримаючи це в секреті від чоловіка. Візит в клініку став початком несподіваної дружби з лікаркою, яка погоджується зробити цей аборт і у якої вистачає своїх проблем в родині. Втім, аборт стає лише початком: попереду справжні проблеми, які починають накопичуватись зі швидкістю лавини в горах. Несподівана дружба двох жінок різного віку і різних історій життя в певний момент відкриває двері у справжнє пекло.
Чудові акторські роботи від Ірми Вітовської і Анастасії Пустовіт (причому остання навіть затьмарює досвідчену майстриню).
Де можна подивитися: MEGOGO | Sweet.tv
Черкаси (2020)
Режисер Тимур Ященко
Момент вторгнення рф в Крим – шок, розгубленість і момент прийняття рішень для військових. Ще вчора українські і російські військові частини проводили змагання, а сьогодні загроза воєнного протистояння стала реальною. Не всі в тилу вірили в це, але й не всі військові думали, що доведеться зі зброєю виконувати присягу і захищати країну. Хтось став на захист, хтось перебіг на бік ворога, а хтось ніби завмер, сподіваючись, що все якось вирішиться.
Команда тральщика “Черкаси” була тими, хто попри все став на захист України. росіяне затоплюють в бухті озера Донузлав буксир, блокуючи вихід українським кораблям. Вони пропонують перехід на бік агресора (на що деякі, у тому числі, високопоставлені, військові погоджуються), але капітан “Черкас” каже про те, що вони будуть чинити опір. Він пропонує тим у команді, хто не згоден з цим, зійти на берег.
Екранізація реальних подій, які відбулися ще зовсім недавно, зроблена без пафосу, з усвідомленням реалій та на доволі серйозному технічному рівні (зважаючи на те, що необхідно показувати кораблі і техніку). Фільм вийшов в прокат в момент карантину під час пандемії коронавірусу, а тому шансів на серйозний успіх в кінотеатрах не мав. Втім, це одна з тих стрічок про російсько-українську війну, яка точно варта перегляду.
Де можна подивитися: Київстар ТБ
Снайпер. Білий ворон (2022)
Режисер Мар’ян Бушан
Ще одна стрічка про війну, яка почалася у 2014 році – вийшла вона вже після початку повномасштабного вторгнення, з одного боку, ставши ще більш актуальною, а з іншого боку, потрапивши чітко в той період, коли частині людей було точно не до кіно, а в частині міст прокат був неможливий суто технічно. Зазвичай фільми про війну з рф уникають батальних сцен, адже це питання бюджету, який складно забезпечити і в мирний час, що вже казати про часи пандемії та військового стану. Але цього разу саме бойові сцени стали прикрасою стрічки, щоправда, не масштабні бої, а персональні протистояння, адже фільм про роботу снайпера на війні.
Уникаючи бойових сцен, режисери знаходили рішення в діалогах і роздумах про війну та дотичні речі (“Кіборги”, “Погані дороги” тощо, навіть згаданий вище “Черкаси” відсотків на 80-90% складений з діалогів і небойових сцен, екшену там зовсім небагато). Знову-таки, у “Снайпері” доволі швидко від розмов і передісторії (трохи незграбно викладеної, тому перші 15-20 хвилин варто перечекати) переходять до активних дій. По суті, ми отримали бойовик про війну, що доволі несподівано для реалій українського кіно. Молодий чоловік, чия дружина загинула від рук окупантів, що зайшли на Донбас, пристає до лав ЗСУ, тренуючись на снайпера, щоб помститися за кохану і вибити наволоч з нашої землі. Він не має жодного бойового досвіду, з дружиною він жив як еко-активіст у окремому будинку на природі, працював вчителем у школі, тому трансформація у воїна проходить поступово, але виглядає вражаюче. Далі починаються бойові завдання, впродовж яких снайпер виходить на принципове протистояння з російським снайпером-асом.
І процес навчання, і бойові епізоди вже на фронті показані технічно бездоганно (звісно, військові можуть заперечити, але, принаймні, для глядача це виглядає дуже реалістично і достовірно). На знімальному майданчику було чимало консультантів з ЗСУ, серед них і той, на чиєму досвіді і було створено сценарій для стрічки. Допомогла також і вражаюча операторська робота Костянтина Пономарьова. Павло Алдошин, який виконав головну роль, вже під час виходу фільму в прокат перебував на фронті.
Де можна подивитися: MEGOGO | Київстар ТБ | Sweet.tv | Netflix
Максим Оса та золото Песиголовця (2022)
Режисер Мирослав Латик
Вище ми писали про те, що в українському кіно не вистачає трилерів, але цей жанр взагалі ніхто не очікував побачити: екранізація українського коміксу, пригодницький детективний і містичний фільм, який, до того ж, мав настільки довгу історію подорожі на великий екран, що не вірилось в успіх цього проєкту. Коли з’явилася новина про вихід в прокат, це стало ледь не шоком. Перший трейлер ми побачили ще у 2015 році. Він був свіжим і несхожим на жодну з картин, яку ми бачили на екрані до цього в українському кіно. Але потім це перетворилося на настільки тривалий довгобуд, що всі вирішили, ніби проєкт просто поховали.
Аж ось у 2022-му з’явився новий трейлер з новими акторами і старою концепцією. Це однозначно варто було побачити на власні очі – і історія не розчарувала. Тут і пригоди, і детектив, і містика (можна трохи навіть порівняти із “Ім’ям троянди”, тільки замість мудрого монаха-детектива тут відважний козак), і звісно ж, фольклорні мотиви. Польський король відправляє на Січ платню, щоб запобігти заворушенням. Але п’ятеро козаків, які везли гроші, не повертаються на Січ (в тому числі той, хто стріляє без промаху). Наймолодший приходить у шинок, де на козаків чекає Максим Оса, і каже, що всіх інших вбив песиголовець – страшна істота з головою пса. Вдвох вони вирушають на пошуки, і на місці нападу їх затримує каштелян польського замку: він звинувачує Осу в загибелі воїнів. Хто ж насправді винен, і як сталося так, що досвідчених воїнів було вбито, а золото вкрадено?
Виконавець головної ролі Василь Кухарський приєднався до ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення та отримав поранення у вересні 2023 року. Через кілька місяців він помер у лікарні.
Де можна подивитися: MEGOGO | Київстар ТБ | Netflix
Носоріг (2021)
Режисер Олег Сенцов
Повернемося до рефлексії за 90-ми. Про вихід фільму Олега Сенцова розмов було чимало, адже, врешті-решт, режисер став відомою фігурою, відбуваючи ув’язнення в рф за фальсифікованими звинуваченнями путінського режиму. Але коли фільм вийшов, чи-то його побачило не так багато людей, чи-то обговорення точились суто навколо епохи 90-х – не виникло обговорення картини, яка вийшла набагато глибшою, ніж того очікувалось.
Очікування були доволі прямолінійними (бо це передбачав і офіційний синопсис, і трейлер): молодий хлопець долучається до однієї з банд, просувається по кар’єрних сходах злочинного світу і врешті-решт отримує усвідомлення того, що подібне життя хоча і яскраве, але коротке і бентежне. Цю лінію дійсно було витримано, але ближче до фіналу стрічки усвідомлення скоєних помилок перетворилося майже на філософську притчу. Головний герой шукає порятунку, але якщо фізично його знайти можна, то ментально – ні. Твої злочини і погані вчинки, твої безвідповідальні рішення – все це назавжди з тобою. “Хрещений батько” в стилі українських 90-х? Звісно, не настільки витончено і докладно, як у Копполи, але у певному сенсі саме так.
Головну роль зіграв Сергій Філімонов, який не є професійним актором, але із завданням впорався бездоганно. Сергій є відомим громадським активістом. З перших днів війни з рф у 2014 долучився до складу батальйону «Азов», у 2022-му знов повернувся на фронт, де зараз перебуває у складі батальйону «Вовки Да Вінчі».
Де можна подивитися: Takflix | MEGOGO | Sweet.tv | Netflix
ЮКІ (2020)
Режисер Володимир Мула
UKE, або ЮКІ – це коротка назва українців в Північній Америці. В США і Канаді хокей – ледь не найпопулярніший вид спорту, і після американців і канадців за кількістю імен, що вигравіювали на кубку Стенлі, дуже значну кількість займають саме гравці українського походження. Ба більше: найвидатніший хокеїст всіх часів Вейн Грецкі також є за походженням українцем (про що він і каже у цьому документальному фільмі).
Зараз документалістика України отримала новий поштовх, адже і події на фронті, і події в тилу, і події за кордоном фіксуються і створюють базу для багатьох цікавих і важливих історій. Але ця документалка була створена трохи раніше – у 2020-му році. І тепер вона і резонує зовсім по-іншому, адже автори фільму і ті українці, у яких беруть інтерв’ю, багато розповідають про те, як росія століттями намагалася вбити нашу ідентичність і знищити український народ. Гравці НХЛ різних поколінь згадують батьків чи бабусь і дідусів українців, і це не тільки сентиментально і ностальгійно, це вкотре підкреслює важливість знання історії і боротьби за своє місце у цьому світі.
Спортивні історії перетинаються з особистими і з історією країни загалом: от хтось емігрує під час державного перевороту 1917 року, от хтось рятується від громадянської війни (чи Першої світової), різні міста і села походження у різних регіонах, що були під впливом то росії, то Польщі, то Румунії, то Угорщини. Історія в обличчях та розповідях – документалістика у найкращому її прояві.
Де можна подивитися: MEGOGO
Припутні (2017)
Режисер Аркадій Непиталюк
Тонка комедія з матюками про низьке і високе одночасно. Події відбуваються на селі, приїхали сюди “міські”, які, втім, росли у цьому селі. Хтось вже не сприймає себе частиною цього місця та його звичаїв та рутини, хтось зверхньо дивиться на місцевих, але усі учасники подій швидко відчувають себе рівними, коли обставини складаються відповідним чином.
Мати і дочка їдуть до бабусі у Припутні з Ніжина, щоб прибратися на цвинтарі разом. На автобус вони не встигають, а отже їдуть на таксі. Таксист тільки-но розірвав стосунки з інтелігентною дівчиною, заради якої він і сам намагався стати більш культурно розвиненим (і навіть слухав Бетховена в авто). Тепер він готовий до нових пригод – і чекати довго не знадобилося.
Чесна, відверта, трохи чорна, але й трохи сентиментальна комедія, в якій, втім, вистачає і мату, і суворої правди життя. Але вона стала черговим свідченням, що класна українська комедія не обов’язково має бути чимось на кшталт “Свінгерів” і розраховувати тільки на участь селебріті та гумор нижче поясу.
Де можна подивитися: MEGOGO
Коли падають дерева (2018)
Режисерка Марися Нікітюк
Дебютна робота режисерки Марисі Нікітюк, яка вийшла в той момент, коли українське кіно тільки почало переживати розквіт умовної нової хвилі. Можливо, якби вона вийшла на пару років пізніше, в прокаті результати були б значно помітніші, та й онлайн її точно переглядали би частіше. А перегляду ця кримінальна і романтична водночас стрічка однозначно заслуговує.
В центрі розповіді двоє молодих людей: бандит Шрам (Максим Самчик) та його кохана Лариса (Анастасія Пустовіт). Вони хочуть жити самостійним життям, подалі від стереотипного мислення рідних та знайомих у селі, незважаючи на те що “люди скажуть”. Вони хочуть поїхати і почати нове життя, але особливість злочинного образу життя – постійно виникають перепони, які ти не міг передбачити ще декілька годин тому. Одна справа, яку потрібно закрити, обертається подорожжю, з якої, як здається, немає вороття. Чи все ж таки любов сильніша, і ці двоє зможуть перемогти обставини? Що з цього надії і ілюзії, а що є реальним життям?
Де можна подивитися: Takflix | MEGOGO | Sweet.tv | Київстар ТВ
Додому (2019)
Режисер Наріман Алієв
Дебютний фільм режисера Нарімана Алієва, до створення сценарію долучилась також Марися Нікітюк. Алієв за походженням є кримським татарином, у стрічці також зайняті кримські татари Ахтем Сеітаблаєв і Ремзі Білялов (дві головні ролі). Фільм розповідає про повернення додому відразу двох синів: молодшого батько забирає із Києва, куди той переїхав після анексії півострову росією, а старший, на жаль, загинув в АТО на Сході України, і тепер батько хоче забрати його тіло, щоб похоронити у Криму згідно з мусульманськими традиціями.
Молодший син асимілювався в Києві і тепер вже не дуже розуміє, що саме і чому намагається зробити батько, що стає основою постійного конфлікту між двома. Дружина (з якою герой Сеітаблаєва розлучений і з якою у нього не найкращі стосунки) також не в захваті від візиту чоловіка і його ідеї. Але мовчазний та суворий чоловік не збирається зупинятися. Дорогою додому ці двоє мають шанс зрозуміти один одного краще, так само як і глядач має шанс більше дізнатися про культуру і традиції кримських татар, адже крім декларативної підтримки цього народу справжнього розуміння їх образу життя у широкого загалу немає. Цікавий погляд на власну країну від її жителів, які дивляться на ті самі речі під іншим кутом. При цьому один більш консервативний традиціоналіст, а інший – молода людина, яка поки що тільки визначається із своїми устремліннями і установками в житті.
Де можна подивитися: Takflix | MEGOGO | Sweet.tv | Київстар ТВ
Читайте також:
Найкращі українські фільми 2023 року
Найкращі українські фільми 2022 року
Найкращі українські фільми 2021 року
Найкращі українські фільми 2020 року
Найкращі українські фільми 2019 року
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
